м. Вінниця
04 грудня 2025 р. Справа № 120/3397/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області - відповідач) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 154750012808 від 11.02.2025, яким протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком.
З таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач не погоджується, тому звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою від 19.03.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
23.04.2025 представником ГУ ПФУ у Вінницькій області до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.08.2025 виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження від 19.03.2025.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 04.02.2025, звернулася до органу ПФУ, із заявою від про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ у Вінницькій області.
За результатами розгляду документів доданих до заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення № 154750012808 від 11.02.2025, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком.
Рішенням встановлено - вік заявниці 60 років; - страховий стаж особи становить 12 років 1 місяць 7 днів.
За результатами розгляду документів наданих до заяви до загального страхового стажу не зараховано: - період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , оскільки ім'я матері " ОСОБА_2 " російською мовою не відповідає паспортним даним заявниці " ОСОБА_2 ";
- період навчання з 01.09.1980 року по 19.07.1983 року, згідно диплома серії НОМЕР_2 від 19.07.1983 року, оскільки диплом видано на прізвище " ОСОБА_3 " російською мовою, а в документі, який підтверджує зміну прізвища з " ОСОБА_3 " російською мовою на " ОСОБА_4 ", а саме: в свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 від 28.06.1987 року, вказано ім'я " ОСОБА_2 " російською мовою, що не відповідає паспортним даним заявниці;
- періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 02.10.1991 року, оскільки на титульній сторінці значиться ім'я " ОСОБА_2 " російською мовою, що не відповідає паспортним даним заявниці;
- періоди роботи в КСП "Гігант" у 1998-1999 р.р., згідно довідки № 05-02/11-441 від 31.12.2024 року, оскільки відсутні номера та дати наказів на прийняття та звільнення з підприємства (згідно архівної довідки № П-530/07-05 від 31.12.2024 року колгосп "Гігант" реорганізовано в КСП "Гігант" на підставі рішення загальних зборів членів колгоспу від 11 лютого 1294 року №1);
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 23.02.1984 року, оскільки на титульній сторінці значиться ім'я " ОСОБА_2 " російською мовою, що не відповідає паспортним даним заявниці, а також на титульній сторінці вказано зміна прізвища з " ОСОБА_3 " російською мовою на " ОСОБА_4 ", а в документі, який підтверджує зміну прізвища, а саме: свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_6 від 28.06.1987 року, вказано ім'я " ОСОБА_2 " російською мовою, що не відповідає паспортним даним заявниці.
Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (надалі також - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 12 років 01 місяць 7 днів страхового стажу.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі також - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція № 162, яка діяла станом на 03.03.1982).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження.
Пунктом 8 Інструкції № 162 визначено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців». Згідно із пунктом 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, також регулюються указаною вище постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 та Інструкцією № 162.
У відповідності до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, визначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція № 58).
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п. 2.2 Інструкції № 58).
За приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як зазначено у рішенні ГУ ПФУ у Вінницькій області № 154750012808 від 11.02.2025, до страхового стажу позивача не було зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 02.10.1991 року, оскільки на титульній сторінці значиться ім'я " ОСОБА_2 " російською мовою, що не відповідає паспортним даним заявниці;
- періоди роботи в КСП "Гігант" у 1998-1999 р.р., згідно довідки № 05-02/11-441 від 31.12.2024 року, оскільки відсутні номера та дати наказів на прийняття та звільнення з підприємства (згідно архівної довідки № П-530/07-05 від 31.12.2024 року колгосп "Гігант" реорганізовано в КСП "Гігант" на підставі рішення загальних зборів членів колгоспу від 11 лютого 1294 року № 1);
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 23.02.1984 року, оскільки на титульній сторінці значиться ім'я " ОСОБА_2 " російською мовою, що не відповідає паспортним даним заявниці, а також на титульній сторінці вказано зміна прізвища з " ОСОБА_3 " російською мовою на " ОСОБА_4 ", а в документі, який підтверджує зміну прізвища, а саме: свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 від 28.06.1987 року, вказано ім'я " ОСОБА_2 " російською мовою, що не відповідає паспортним даним заявниці.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано експертний висновок від 07.01.2025 № 056/18-м-2, в якому зазначено: " З практики лінгвістичних експертиз відомі численні випадки сплутування в мовній практиці та фіксації в документах однієї особи різних варіантів особових імен спільного етимологічного походження (на зразок, ОСОБА_5 ; Опанас/Панас/Афанасій; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 тощо).
Найчастіше такі розбіжності виникають внаслідок змішування варіантних пар, що особливо ускладнюються при міжмовному перетворенні, коли у різних мовах такі пари кількісно не збігаються. Ідентифікація документальних записів варіантів особових імен базується на їх співвіднесенні з типовими явищами в межах відповідних антропонімних парадигм.
3 урахуванням зазначеного особові імена ОСОБА_8 (паспорт, запис ОСОБА_1 ), а також рос. ОСОБА_8 (паспорт, запис російською мовою ОСОБА_1 ; диплом, запис російською мовою ОСОБА_9 ) та рос. ОСОБА_8 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_9 ; свідоцтво про укладення шлюбу, запис російською мовою ОСОБА_10 ; трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_1 ; трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_11 ; свідоцтво про народження ОСОБА_12 , запис російською мовою мати ОСОБА_1 ) в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.
Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах варіантів особового імені НАТАЛЯ/ рос. НАТАЛИЯ/ рос. НАТАЛЬЯ."
Також, слід зауважити, що до матеріалів адміністративної справи, позивачем надано паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 виданого на ім'я ОСОБА_13 ; трудову книжку серії НОМЕР_5 заповнену на ім'я ОСОБА_1 ; трудову книжку № НОМЕР_8 також заповнену на ім'я ОСОБА_1 та у якій містяться записи про періоди роботи в КСП "Гігант" у 1998-1999 р.р. А також надано на підтвердження роботи у колгоспі "Гігант" позивачем надано довідку № 05-02/11-441 від 31.12.2024 року.
Отже, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що наявні розбіжності у написанні власного імені позивача в трудових книжках, оформлених російською мовою, та в його паспортних даних мають виключно формальний характер. Такі неточності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію, оскільки вони не спростовують факту належності документів саме позивачу та не впливають на підтвердження його трудового стажу.
У зв'язку із чим, слід визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 154750012808 від 11.02.2025.
А періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 02.10.1991 року;
- періоди роботи в КСП «Гігант» у 1998-1999 р.р., згідно довідки № 05-02/П-441 від 31.12.2024 року;
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_9 від 23.02.1984 року, підлягають до зарахування позивачу до її трудового стажу.
Щодо зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
У пункті 11 Порядку № 637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:
- свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
- документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:
- виписка з трудової книжки;
- відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;
- інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Пункт 11 вказаного Порядку № 637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року № 233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).
Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Як убачається з оскаржуваного рішення Пенсійного фонду, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_10 . Однак, цей період не було зараховано до страхового стажу позивача з мотивів того, що ім'я матері, зазначене у свідоцтві російською мовою як " ОСОБА_2 ", не відповідає паспортним даним позивача.
Однак, висновок Пенсійного фонду про не зарахування періоду догляду за дитиною до страхового стажу з підстав невідповідності імені матері, зазначеного у свідоцтві про народження російською мовою ( ОСОБА_2 ), паспортним даним позивача, є необґрунтованим та суперечить вимогам законодавства.
По-перше, зазначена розбіжність має винятково формальний характер і зумовлена перекладом/транслітерацією імені з російської на українську мову. Така неточність не впливає на ідентифікацію особи, оскільки інші персональні дані (дата народження, прізвище, по батькові, дані про дитину) повністю збігаються, а сам документ не викликає сумнівів щодо його достовірності.
По-друге, законодавство України не передбачає можливості відмови у зарахуванні стажу через розбіжності у написанні імені, якщо належність документа особі може бути встановлена в інший спосіб. Верховний Суд неодноразово наголошував, що формальні неточності у документах не можуть порушувати права особи, якщо вони не спростовують фактичних обставин та походження документа.
По-третє, період догляду за дитиною до трьох років є гарантованим державою періодом, який зараховується до страхового стажу за наявності підтвердного документа свідоцтва про народження. Таке свідоцтво у позивача наявне, його чинність не оскаржена і не визнана недійсною.
У зв'язку із зазначеним, підлягає задоволенню вимога в частині зарахування до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
Стосовно відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 року по 19.07.1983, згідно диплома серії НОМЕР_2 від 19.07.1983 року, з підстав того, що диплом видано на прізвище " ОСОБА_3 " російською мовою, а в документі, який підтверджує зміну прізвища з " ОСОБА_3 " російською мовою на " ОСОБА_4 ", а саме в свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_6 від 28.06.1987 вказано ім'я " ОСОБА_2 " російською мовою, що не відповідає паспортним даним.
На момент навчання позивачки правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28.06.1974 № 2778-VIII «Про народну освіту» (далі Закон № 2778-VIII).
Відповідно до статті 42 Закону № 2778-VIII професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.
За приписами статті 44 Закону № 2778-VIII головними завданнями професійно-технічних навчальних закладів є, зокрема, підготовка для народного господарства всебічно розвинених, технічно освічених і культурних молодих кваліфікованих робітників, які володіють професійною майстерністю, відповідають вимогам сучасного виробництва, науково-технічного прогресу і перспективам їх розвитку.
Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою (частина 2 Закону № 2778-VIII).
Отже, відповідно до відомостей з диплома серії НОМЕР_2 однозначно встановлено про те, що ОСОБА_9 проходила навчання в Кривоозерському СПТУ-8 з 01.09.1980 по 19.07.1983.
Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 підтверджує, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 28.06.1987 вступила у шлюб із ОСОБА_14 , після чого їй присвоєно прізвище ОСОБА_4 . Тобто документально зафіксовано безперервний ланцюг зміни прізвища.
Трудова книжка серії НОМЕР_5 також містить запис про зміну прізвища з ОСОБА_15 на ОСОБА_4 на підставі зазначеного свідоцтва про шлюб, а також підтверджує період навчання з 01.09.1980 по 19.07.1983 у Кривоозерському СПТУ-8 (запис № 1).
Усі документи узгоджуються між собою, містять збіжні персональні дані та у своїй сукупності беззаперечно підтверджують належність диплома саме позивачу.
Отже, відмова Пенсійного фонду у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1980 по 19.07.1983 є необґрунтованою, оскільки належність диплома позивачу повністю підтверджена; зміна прізвища відображена в офіційних документах та узгоджена з трудовою книжкою; розбіжності у написанні імені російською мовою є формальними й не впливають на встановлення особи; наявні документи відповідають вимогам закону для зарахування відповідного періоду до страхового стажу.
А тому, спірний період навчання також підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача в повному обсязі.
Окремо суд акцентує увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Відтак, відповідальність за зазначення імені не у відповідності до паспортних даних, не може перекладатись на позивача і в спірному випадку бути підставою для відмови в призначенні пенсії.
Вказана правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Суд зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19.
Щодо вимоги про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 04.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Отже, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 04.02.2025 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
За результатами розгляду цієї справи суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 154750012808 від 11.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язти Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу: - період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 ;
- період навчання з 01.09.1980 року по 19.07.1983, згідно диплома серії НОМЕР_2 від 19.07.1983 року;
- періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 02.10.1991 року;
- періоди роботи в КСП «Гігант» у 1998-1999 р.р., згідно довідки № 05-02/11-441 від 31.12.2024 року;
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 23.02.1984 року та повторно розглянути заяву від 04.02.2025, з урахування висновків викладених у цьому рішенні.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір 605,60 грн. (шістсо п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_16 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення суду сформовано: 04.12.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна