про повернення позовної заяви
м. Вінниця
03 грудня 2025 р. Справа № 120/15709/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою суду від 17.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для поновлення строку, а також наданням відповідних доказів, які, на думку позивача, вказують на поважність причин пропуску строку звернення до суду.
28.11.2025 представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої представник просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити його. Представник зазначає, позивач є енергетичною компанією, що здійснює свою діяльність в умовах запровадженого воєнного стану в Україні, при постійних ракетних та дронових атаках з боку держави-агресора - російської федерації, у тому числі на енергетичну інфраструктуру України. Діяльність позивача безпосередньо пов'язана з забезпеченням функціонування енергетичного сектору, у тому числі підприємство є суб'єктом критичної інфраструктури для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Представник посилається на судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2025 у справі № 990/102/25, згідно з якою питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних з запровадженням воєнного стану, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів заявника. Сам по собі факт запровадження воєнного стану не є автоматичною підставою для поновлення процесуального строку; такою підставою можуть бути конкретні обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.
У зв'язку з цим позивач зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом є сукупність таких обставин. У штаті позивача відсутня окрема штатна одиниця юриста, здатного оперативно реагувати на будь-які юридичні запити керівництва та своєчасно готувати процесуальні документи. За таких умов будь-яка юридична робота, зокрема підготовка документів до суду, потребує додаткового часу на узгодження позиції, збір інформації та документів у структурних підрозділів, а також залучення зовнішнього представника. Увесь персонал позивача залучений до безпосередньої господарської діяльності, що свідчить про значну, фактично граничну завантаженість кожного працівника.
Також представник позивача посилається на значну завантаженість представника позивача - адвоката та юристів залучених на основі договору про надання послуг комплексного супроводження діяльності. Так, представник вказує, що єдиним представником позивача є адвокат Давидюк І.А. (докази представництва долучені до матеріалів даної справи), а також позивач може залучати до роботи представників ТОВ “НЕСС ГРУП», зокрема юристів згідно з договору про надання послуг комплексного супроводження діяльності №27694 від 04.01.2021. У свою чергу штатна чисельність юристів ТОВ “НЕСС ГРУП» (начальників відділів, провідних юрисконсультів) становить 5 осіб, без урахування посад помічників юрисконсультів, провідного економіста з договірних та претензійних робіт та вакантних посад / посад у зв'язку із перебуванням у відпустці по догляду за дитиною). Зазначені працівники, у зв'язку з великою завантаженістю, залучені насамперед до договірної роботи позивача та супроводу його поточної господарської діяльності в енергетичній сфері.
Наведене у своїй сукупності, на думку представника позивача, створило об'єктивні перешкоди для своєчасної підготовки та подання позову у строк, встановлений п. 56.19 ст. 56 ПК України. При цьому представник зазначає, що позивач діяв сумлінно та звернувся до суду з позовом у даній справі невідкладно після усунення вищевказаних обставин та усвідомлення факту пропуску строку.
Визначаючись щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, наведених представником позивача у заяві про поновлення строку, враховую таке.
Частинами першою - другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів “дізнався» та “повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
У сфері оподаткування права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
За змістом пункту 56.19 статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16.07.2025 року у справі № 500/2276/24, відповідно до яких наголошено, що:
"17. Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата вважає, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
18. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, постає питання: яка саме норма - загальна (частина четверта статті 122 КАС України) чи спеціальна (пункт 56.19 статті 56 ПК України) підлягає застосуванню у цій справі при визначенні строків звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження таких податкових повідомлень-рішень.
19. Велика Палата враховує, що до подання позовної заяви до суду ФОП ОСОБА_1 оскаржила 08 листопада 2023 року до Державної податкової служби України податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2023 року, які передбачають нарахування грошових зобов'язань. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 застосувала процедуру досудового адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачкою. Тобто, відбувалась процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, яка закінчилась 19 січня 2024 року - в день отримання позивачкою рішень центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну податкову політику, відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України.
20. Отже, при зверненні ФОП ОСОБА_1 до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після оскарження цих рішень контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку підлягала застосуванню норма пункту 56.19 статті 56 ПК України, яка є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України."
Повертаючись до обставин цього позову, суд зазначає, що позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 08.08.2025 № 0248740410.
Відповідно до поданих матеріалів встановлено, що позивач звернувся до Державної податкової служби України з скаргою на податкове повідомлення-рішення від 08.08.2025 №0248740410.
Рішенням Державної податкової служби України від 08.09.2025 № 26025/6/99-00-06-03-01-06 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.08.2025 № 0248740410 без змін.
Отже, в даному випадку позивачем застосована процедура адміністративного оскарження, відтак строк звернення до суду складає один місяць з дня отримання рішення Державної податкової служби України від 08.09.2025 № 26025/6/99-00-06-03-01-06.
Представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначає про необізнаність щодо прийняття Державною податковою службою України рішення від 08.09.2025 № 26025/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення. Доводи заяви фактично зводяться до значної завантаженості представника позивача (адвоката Давидюка І.А.) та інших юристів, залучених на основі договору про надання комплексного супроводження діяльності. При цьому вказується, що зазначені працівники, у зв"язку з великою завантаженістю, залучені насамперед до договірної роботи позивача та супроводу його поточної господарської діяльності.
Щодо таких тверджень суд зауважує, що позивач не обмежений в праві та можливостях додатково залучити, за необхідності, інших представників юридичної професії, зокрема шляхом укладання договору про правову допомогу в конкретній справі.
Крім того, суд зауважує, що застосування позивачем процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.08.2025 № 0248740410 спростовує доводи представника позивача, наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, щодо неможливості звернення до суду з цим позовом у місячний строк, у зв'язку з відсутністю у штаті позивача власної юридичної служби (департаменту)/юриста та через значну завантаженість представника позивача (адвоката Давидюка І.А. ) та інших юристів, залучених на основі договору про надання комплексного супроводження діяльності.
Суд зауважує, що підстави, з яких позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, та фактичні обставини вже викладені ним в скарзі від 08.08.2025 року на адресу Державної податкової служби України, а відтак доводи представника позивача, що будь - яка юридична робота, зокрема підготовка документів до суду, потребує додаткового часу на узгодження позиції, збір інформації та документів у структурних підрозділів, є необгрунтованими.
При цьому суд вважає неслушними посилання представника позивача, що увесь персонал позивача залучений до безпосередньої господарської діяльності, що свідчить про значну, фактично граничну завантаженість кожного працівника, оскільки, як зазначає сам представник позивача, юридичними питаннями на підприємстві займаються чітко визначені працівники, а відтак зайнятість інших осіб не має жодного відношення до дотримання позивачем строків звернення до суду з позовом.
Таким чином, наведені представником позивача підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються неповажними.
Інших підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, які б свідчили про поважність причин, представником позивача не наведено.
Відтак, позивачем не наведено обґрунтованих підстав, підтверджених належними доказами, які б свідчили про об'єктивну неможливість оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.08.2025 № 024874041 в судовому порядку в місячний строк з дати отримання рішення Державної податкової служби України від 08.09.2025 № 26025/6/99-00-06-03-01-06 за результатами розгляду скарги позивача.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такі обставини з підтверджуючими доказами щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивач ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не навів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивачем в заяві про поновлення строків звернення до суду з цим позовом, наданій на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в порядку статті 122 КАС України, не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, доходжу висновку, що позовну заяву слід повернути особі, яка подала позовну заяву.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна