Справа № 607/9636/25Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 22-з/4817/78/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
04 грудня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
cуддів - Костіва О.З., Хоми М.В.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Худої Ірини Романівни та представника ОСОБА_2 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 607/9636/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року (ухвалене суддею Позняком В.М., дату складення повного тексту рішення не зазначено) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,-
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою шляхом передачі комплекту ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 605,60 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2025 року заяви представників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5250 грн. витрат на правову допомогу.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року - залишити без змін.
24 листопада 2025 року представник відповідача - адвокат Худа І.Р. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду зі заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача 6 000 грн. понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
25 листопада 2025 року представник позивача - адвокат Молень Р.Б. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 20 000 грн. понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Згідно з частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частина 1 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що до невичерпного переліку видів адвокатської діяльності віднесені: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності, зокрема, фізичних осіб (згідно із пунктом 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (пункт 2); представництво інтересів, зокрема, фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства (відповідно до пункту 6).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 цього Закону).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України (постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, пункт 128).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною відповідачки було надано: Акт № 1 від 17 жовтня 2025 року та Акт № 2 від 20 листопада 2025 року про надання правничої допомоги згідно з договором про представництво та надання правничої допомоги від 02.10.2025 року, згідно якого надано такі послуги: ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги - 1 год., розмір гонорару становить 500 грн.; консультація з приводу подання відзиву на апеляційну скаргу - 2 год., розмір гонорару становить 500 грн.; правовий аналіз формулювання позиції у відзиві - 3 год., розмір гонорару становить 2 500 грн.; представництво інтересів клієнта у цивільній справі за апеляційною скаргою Пінязя І.Г. незалежно від кількості та тривалості судових засідань в суді апеляційної інстанції - розмір гонорару становить 2 500 грн. Загальна сума гонорару становить 6 000 грн., яка оплачена Пінязь О.В.
Договір про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2025 року укладений між адвокатом Худою І.Р. та Пінязь О.В.
Згідно з умовами Додатку № 1 до договору про представництво та на надання правничої допомоги від 02 жовтня 2025 року, відповідач Пінязь О.В. сплачує адвокату Худій І.Р. гонорар у розмірі 6 000 грн. Оплата здійснена в повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 02 жовтня 2025 року на суму 6 000 грн..
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви додано представником ОСОБА_2 - адвокатом Моленем Р.Б. копії акту від 24 листопада 2025 року про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 10/04 від 10.04.2025 року, згідно якого надано такі послуги: зустріч та усна консультація - 1 год. - 800 грн.; вивчення законодавства, яке підлягає застосуванню та судової практики - 8 год. - 6 400 грн.; складання апеляційної скарги, заперечення проти заявлених відповідачем судових витрат в суді апеляційної інстанції - 2 док. - 9 600 грн.; представництво інтересів Клієнта в Тернопільському апеляційному суді у справі № 607/9363/25 - 1 зас. - 3 200 грн. Договір № 10/04 про надання правничої допомоги від 10 квітня 2025 року укладений між Пінязь І.Г. та адвокатським об'єднанням "Молень, Багранюк та партнери" в особі керуючого партнера Моленя Р.Б..
Дослідивши подані заяви сторін про ухвалення додаткового рішення та вирішуючи чи є розмір витрат на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в даній справі, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу понесені Пінязь О.В. на суму 6 000 грн. не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та складність даної справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом відповідача послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що відшкодуванню на користь відповідачки підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн., а відтак вказану суму слід стягнути з позивача на користь відповідачки.
Що стосується поданої заяви представником позивача - адвокатом Моленем Р.В. щодо стягнення правничої допомоги з відповідачки на користь позивача у розмірі 20 000 грн., то колегія суддів звертає увагу, що у результаті перегляду справи апеляційним судом було відмовлено Пінязю І.Г. у задоволенні апеляційної скарги, відтак виходячи зі змісту статті 141 ЦПК України відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Худої Ірини Романівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 4 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
У задоволені заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Хома М.В.