Справа № 463/3411/25 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В. Я.
Провадження № 33/811/1528/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
02 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Білецької О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Білецької О.Р. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 605 грн. (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 03.04.2025 о 00:10 год. на вул. Тершаковців, 1 у м. Львові керував автомобілем марки «Mercedes-Benz Е200», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови) відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, що зафіксовано записом нагрудного відео реєстратора, чим порушив п.2.5 ПДР.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Білецька О.Р. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 26.09.2025, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу на те, що відеозапис на який покликається суд не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки не зафіксовано чи було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Наголошує, що коли приїхали працівники поліції, автомобіль був припаркований.
Також наголошує на тому, що у постанові суддею зазначено про встановлення факту керування транспортним засобом ОСОБА_2 .
Вважає, що справа підлягає закриттю, оскільки відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
ОСОБА_1 , захисник Білецька О.Р. в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задоволити. Захисник Білецька О.Р. просила викликати у судове засідання інспектора Круглюка Ю.С.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ЕПР1 № 289118 від 03 квітня 2025 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, нестійка хода, порушення мови.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних, яке було огляду в суді апеляційної інстанції підтверджується, що працівники поліції під час спілкування із ОСОБА_1 виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, тому запропонували йому пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, однак ОСОБА_1 незважаючи на неодноразові вимоги поліцейського відмовився від огляду. Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 наслідки відмови та повідомив, що складе відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції вказали ОСОБА_1 про те, що не горить права фара, що і було підставою для зупинки керованого ОСОБА_1 транспортним засобом, та як наслідок, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4412717 від 03.04.2025 за ст. 125 КУпАП.
Відтак наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mercedes-Benz Е200», номерний знак НОМЕР_1 , 03.04.2025 о 00:10 год. на вул. Тершаковців, 1 у м. Львові.
Щодо заявленого клопотання захисником про виклик працівника поліції ОСОБА_3 , апеляційний суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки матеріали справи містять відеозапис на якому зафіксовано у повному обсязі всі обставини, які відображеній у протоколі та відбувались під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , та надають суду апеляційної інстанції підстави для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що суддею першої інстанції допущено описку у мотивувальні частині постанови при зазначені прізвища особи, яка керувала транспортним засобом а саме: замість « ОСОБА_1 » зазначено « ОСОБА_2 ».
Відтак, допущена у постанові судді описка підлягає виправленню судом, який виніс постанову, і не може бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2025 від, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Білецької О.Р. - без задоволення.
Рекомендувати судді першої інстанції виправити допущену описку у мотивувальній частині постанови при зазначенні прізвища особи, яка керувала транспортним засобом.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.