Справа № 515/1819/25
Провадження № 3/515/2225/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
04 грудня 2025 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Дем'янова О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого водієм військової частини НОМЕР_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
18 грудня 2025 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 300690 від 08.11.2025 року, згідно з яким 08 листопада 2025 о 15 год 00 хв ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці біля буд.89 по вул.Бессарабська в м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян таким чином вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.
Від потерпілої ОСОБА_2 надійшла заява з проханням закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у неї претензій до ОСОБА_1 , оскільки він не виражався на її адресою нецензурною лайкою.
Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Виходячи з положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю за можливе провести розгляд даної справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності.
Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 , який знаючи про наявність щодо нього адміністративного протоколу за ст.173 КУпАП, уникає від явки до суду та не повідомив про причину неявки, не подав будь яких заяв. Таку поведінку суд розцінює як спосіб зволікання з розглядом справи з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їхній сукупності та співставленні, вважаю, що обставини справи з'ясовані повно і об'єктивно, що дає можливість суду дати належну оцінку зібраним по справі доказам та прийняти законне і обґрунтоване рішення, в межах і на підставі протоколу, складеного уповноваженими органами.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення:
протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 300690 від 08.11.2025 року відносно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП, з протоколом ознайомлений без зауважень, протокол підписав; рапортом пом.чергового ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Гнезділова П.І., з якого вбачається, що 18.11.2025 року на спецлінію 102 ОСОБА_2 повідомила про те, що 08.11.2025 року о 15:00 год ОСОБА_1 біля бару «Бакарді», розташованого по вул.Бессарабська в м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, під час сварки висловлювався нецензурною лайкою на адресу заявниці; заяву та письмові поясненнями ОСОБА_2 від 08.11.2025 року з викладенням обставин правопорушення, вчиненого відносно неї ОСОБА_1 ; письмові поясненнями ОСОБА_1 від 08.11.2025 року, в яких порушник виклав аналогічні обставини скоєного правопорушення; рапорт начальника зонального сектору №2 ВКП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області В.Мукієнка від 08.11.2025 року; рапорт о/у ЗС №2 ВКП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області С.Матусяка від 08.11.2025 року; рапорт ст. о/у ЗС №2 ВКП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області В.Воронюка від 08.11.2025 року.
Статтею 280 Кодексом передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом подання доказів.
Згідно зі статтею 251 Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Стаття 173 КУпАП, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 , передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №19 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю за винятковим цинізмом.
Громадський порядок це обумовлена потреба суспільства, система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення дії, вчинення яких інкримінується ОСОБА_1 , не містять складу правопорушення дрібного хуліганства, визначеного диспозицією ст.173 КУпАП.
Так, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути вирішальним доказом винуватості.
Як вбачається з матеріалів справи єдиним доказом наявності хуліганських дій ОСОБА_1 є протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції.
Інших будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження його винуватості суду надано не було, крім того сама потерпіла у своїй заяві від 28.11.2025 року зазначила, що не має претензій до ОСОБА_1 , він не висловлювався на її адресу нецензурною лайко., а просто голосно розмовляв, тому вона невірно зрозуміла ситуацію, яка склалася.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
З тлумачення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод викладених в рішеннях ЄСПЛ вбачається, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Тому, суд вважає, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст..173 КупАП не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст.33, 40-1, ст.173,247, 283,284 КУпАП,суд,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.173 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.А.Дем'янова