Справа № 454/170/24 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-ц/811/2249/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
24 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів, -
16 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила замінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року у справі № 454/452/18 з ОСОБА_3 в її користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 900 грн щомісячно та стягувати їх надалі у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
10 червня 2025 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування заяви посилався на те, що з 03.09.2023 року і до оголошення демобілізації перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України у зв'язку з мобілізацією на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №65/2022, що підтверджується довідкою, виданою командиром в/ч НОМЕР_1 від 14.11.2023 року.
Оскаржуваною ухвалою клопотання відповідача задоволено.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів до припинення перебування ОСОБА_3 на військовій службі у складі Збройних Сил України під час воєнного стану.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.03.2025 року у справі №557/1226/23, не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи належних доказів перебування відповідача у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, та не з'ясував можливість відповідача самостійно або за допомогою представника висловитися щодо пред'явлених до нього позовних вимог. При цьому, надана відповідачем довідка про його перебування на військовій службі не доводить, що військова частина, в якій він проходить службу, переведена на воєнний стан, та не свідчить про те, що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судовому засіданні особисто чи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вважає, що ОСОБА_3 мав можливість висловитися щодо позовних вимог у заяві про перегляд заочного рішення суду, яку особисто підписав. Крім того, відповідач має представника, який був присутній на всіх засіданнях, призначених у даній справі після скасування заочного рішення. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не надав оцінки запереченням сторони позивача щодо пред'явленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, зазначивши про відсутність учасників справи в судових засіданнях, призначених на 10.06.2025 та 11.06.2025, що спростовується наявними у справі протоколами ВКЗ. Враховуючи зазначені обставини, вважає, що у суду були відсутні підстави для зупинення провадження у справі про зміну способу стягнення аліментів, оскільки зупинення провадження у даній справі суперечить якнайкращим інтересам дитини.
Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила замінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року у справі № 454/452/18 з ОСОБА_3 в її користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 900 грн щомісячно та стягувати їх надалі у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
10.06.2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про зупинення провадження у справі у зв'язку з його перебуванням у складі Збройних Сил України, на підтвердження чого надав довідкукомандира в/ч НОМЕР_1 від 14.11.2023 року, згідно якої солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі з 03.09.2023 року до оголошення демобілізації.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, то відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.11.2025 року у справі № 754/947/22, згідно якої факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, та за відсутності його беззастережної волі щодо продовження розгляду справи є підставою для зупинення провадження у справі. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них. З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, викладених, зокрема у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, згідно яких вирішення питання про зупинення провадження у справі було пов'язане з необхідність з'ясування факту перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан.
Враховуючи наведене та те, що відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України зупинення провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України є обов'язком суду, а не правом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, оскільки матеріалами справи, а саме довідкою командира в/ч НОМЕР_1 від 14.11.2023 року та витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 18.04.2025 року № 108, доведено проходження ОСОБА_3 військової служби у складі Збройних Сил України, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.11.2025 року у справі № 754/947/22, є належними та достатніми доказами на підтвердження статусу відповідача як військовослужбовця для застосування судом п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України та зупинення провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи,є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 24 листопада 2025 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра