Справа № 442/9228/24 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б
Провадження № 22-ц/811/1437/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
24 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2025 року у справі за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
05 листопада 2024 року ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1356-150-1 від 24.10.2023 року у розмірі 41325,00 грн, 2422,00 грн судових витрат та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Позов позивач обґрунтовував тим, що 24.10.2023 року між ТзОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1356-1051-1, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 гривень строком на 365 днів (до 23.10.2024 року) шляхом переказу на його платіжну картку, емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних). ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, відповідач зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31.10.2024 року у нього наявна заборгованість за таким у розмірі 41325,00 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 38325,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 24.10.2023 року по 23.10.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та Графіку платежів
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 1356-1051-1 від 24.10.2023 року станом на 31.10.2024 року у розмірі 3000 (три тисячі) гривень - заборгованість по тілу кредиту та 22650,00 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір в розмірі 1503,34 (одна тисяча п'ятсот три гривні тридцять чотири копійки) гривні та 6000 витрат на правову допомогу.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог оскаржило ТзОВ «Фінансова компанія «Процент».
Вважає оскаржуване рішення суду в цій частині незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що згідно укладеного між сторонами кредитного договору №1356-1051-1 від 24.10.2023 року відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 гривень строком на 365 днів (до 23.10.2024 року). Відповідно до умов кредитного договору передбачено нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних). Періодичність платежів зі сплати процентів становлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку №1 до кредитного договору. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, у зв?язку з чим у нього виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 , станом на 31.10.2024, що становить 41325,00 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за кредитом, 38325,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 24.10.2023 року по 23.10.2024 року.
Апелянт зазначив, що задовольняючи позов ТзОВ «Фінансова компанія «Процент»в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами частково, суд першої інстанції не врахував, що денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, така є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору (ст.1056-1 ЦК України та ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»). Як убачається з укладеного між сторонами договору, в такому встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом. Разом з тим, у разі внесення змін до кредитного договору в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту) необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до кредитного договору. При цьому, зміни до кредитного договору № 1356-150-1 від 24.10.2023 року не вносились, тому підстави для перерахунку денної процентної ставки, яка є фіксованою, відстуні.
Крім того, відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок, не надав належних, допустимих та достатніх доказів на спростування його правильності. Перед укладенням кредитного договору відповідач ознайомився з його змістом. Зі змісту договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту. Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з кредитодавцем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд не врахував, що розмір таких у сумі 10000 грн підтверджено належними доказами, та помилково взяв до уваги заперечення представника відповідача про зменшення розміру понесених стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу, у якому підставою для зменшення розміру витрат зазначено лише про перебування адвоката на спрощеній системі оподаткування, що ніяким чином не впливає на професійний статус особи, яка надає професійну правову допомогу учаснику справи.
Просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1356-1051-1, згідно якого товариство зобов'язувалося надати позичальникові грошові кошти в розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, оплатності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені договором.
Згідно п.1.2. кредитного договору № 1356-1051-1 від 24 жовтня 2023 року процентна ставка за користування кредитом становить 3.5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (річна процентна ставка становить 1277.50%). Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору № 1356-1051-1 від 24 жовтня 2023 року строк надання кредиту становить 365 днів.
Продовження строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3. договору, не передбачено (п. 1.9 кредитного договору № 1356-1051-1 від 24 жовтня 2023 року).
Відповідно до п. 1.7 кредитного договору № 1356-1051-1 від 24 жовтня 2023 року товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.
Квитанцією № 672124188 від 24 жовтня 2023 року підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» перерахувало на платіжну картку НОМЕР_2 3000 грн на підставі кредитного договору № 1356-1051-1 від 24 жовтня 2023 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» покликалося на те, що позичальник не повернув кошти, надані йому в кредит, та не сплатив передбачені умовами договору проценти за користування ними.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору № 1356-1051-1 від 24 жовтня 2023 року щодо поверення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними. При цьому, відповідач у відзиві на позов визнав наявність у нього боргу за кредитом в розмірі 3000 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1356-1051-1 від 24 жовтня 2023 року, така станом на 31 жовтня 2024 року становить 41325 грн, з яких 3000 грн - заборгованість за сумою кредиту та 38325,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Із розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що протягом всього строку дії договору кредиту проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за процентною ставкою, що становить 3,5 % від суми кредиту в день.
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки кредитний договір № 1356-1051-1 від 24 жовтня 2023 року укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, однак після набрання чинності цим Законом строк дії договору продовжувався, відтак положення цього закону застосовуються і до кредитного договору №1356-1051-1 від 24 жовтня 2023 року, на підставі якого з відповідача підлягає стягненню заборгованість.
Задовольняючи частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансвова компанія «Процент» та стягуючи заборгованість за процентами в розмірі 22650,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені умовами договору проценти за користування кредитними коштами не можуть нараховуватися за процентною ставкою, що перевищує встановлений Законом України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки положення закону щодо обмеження максимальної денної процентної ставки мають імперативний характер і поширюються як на нові, так і на діючі кредитні договори, тому судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з урахуванням зазначених обмежень.
Доводи апеляційної скарги про те, що денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит і діяти протягом всього строку кредитного договору з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору, не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про споживче кредитування» передбачено максимальний розмір денної процентної ставки, який вводиться поетапно, починаючи з 24 грудня 2023 року, що поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом
Покикання апелянта на те, що сума сплаченого судового збору та понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансвова компанія «Процент» витрат на професійну правничу допомогу, підлягали стягненню з відповідача в повному обсязі, є безпідставними, оскільки задовольнивши частково позовні вимоги, суд першої інстанції розподілив судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає вимогам статті 141 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи,є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 24 листопада 2025 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра