Справа № 461/2339/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/624/25 Доповідач: ОСОБА_2
25 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підріччя Камінь-Каширського району Волинської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року про обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
вищенаведеним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбуття призначеного покарання із випробуванням та визначено 2 (два) роки іспитового строку.
Згідно зі ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирішено питання з заставою, арештом майна, речовими доказами та процесуальними витратами.
Згідно з вироком, обвинувачений ОСОБА_7 , 03.03.2025 о 10 год. 04 хв., перебуваючи біля приміщення магазину «Свій маркет», що за адресою: м. Львів, вул. Микола Коперника, 56, із свого мобільного телефону марки «Redmi 7А» синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в якому знаходилася сім-картка з абонентським номером НОМЕР_3 , здійснив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху в адміністративної будівлі Управління Служби безпеки України у Львівській області, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.259 КК України.
Не погоджуючись із цим вироком, адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року стосовно ОСОБА_7 і закрити кримінальне провадження на підставі ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що сторона захисту не погоджується з обвинувальним вироком, оскільки, не заперечуючи зібрані та досліджені судом докази щодо дослівного змісту звукозапису розмови ОСОБА_7 з черговим колцентру УСБУ у Львівській області за описаних в описовій частині вироку обставин, ОСОБА_7 наполягає на тому, що не мав реальних намірів вчиняти підрив адміністративної будівлі цього правоохоронного органу у заявлений спосіб, засобів, якими було б за можливе це зробити, не мав. Свої висловлювання вважає не більш, ніж випадково озвученою думкою людини, яка в силу причин похилого віку та за незадовільного стану здоров'я на фоні перевтоми, не розібралась в ситуації та сказала речі, про які щиро шкодує.
Сторона захисту вважає, що саме відсутність суб'єктивної сторони як обов'язкової складової складу злочину вказує на відсутність такого в діяння ОСОБА_7 , що мало б мати наслідком його виправдання (незастосування судом п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України), а не визнання винним з усіма правовими наслідками у вигляді, в тому числі, призначення покарання та конфіскацією належного майна.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 , знаючи, що реальних намірів та можливості здійснити озвучене в телефонній розмові 03 березня 2025 року із спричиненням шкоди не мав, будь-якої загрози громадському порядку та безпеці не міг створити.
За цих обставин, вважає, що відсутні підстави для скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, пославшись на їх безпідставність.
Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження дотримано наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об'єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв'язку.
Зокрема, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК, місцевий суд обґрунтував, покликаючись, зокрема, на показання представника потерпілого ОСОБА_9 , а також письмові докази: протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 03 березня 2025 року; протокол огляду предмету від 03 березня 2025 року, а саме файлу під назвою «01fe0d51-ec42-4493-a838-c586fclcc5b0», згідно з яким відбувається телефонна розмова між оператором служби «102» жіночої статі та оперативним черговим УСБУ у Львівській області; протокол огляду предмету від 03 березня 2025 року, а саме файлу під назвою pfs://0/a4d7c 10502430068eb6fe 1032f59b0f4_380676871823_0442908449_96589732 30068 2025-03-0310 04_19.mp3, згідно з яким відбувається телефонна розмова між особою жіночої статі та особою чоловічої статі, під час якої особа з чоловічим голосом повідомляє: «Ну чекайте. Ну зі мною ніхто не зв'язується. Я зара ше під Львівським СБУ буду. Я їх просто взірву, Вас так влаштовує? Влаштує? Я гранату маю, я взірву. Мені багато не дадуть. На передову, слухайте. Я ще раз Вам обіцяю, я взірву сьодні Львівське СБУ»; протокол огляду предмету від 03 березня 2025 року, а саме мобільного телефону марки Redmi, моделі Redmi 7А, синього кольору, ІМЕ1: НОМЕР_1 , ІME2: НОМЕР_2 , що був вилучений в ході затримання ОСОБА_7 ; висновок судового експерта від 20 березня 2025 року №1249-Е, зміст яких детально викладений у вироку суду першої інстанції.
Дослідивши відповідно до ст. 94 КПК України вищевказані докази і визнавши їх належними та допустимими, оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані апеляційні доводи захисника про те, що у діях ОСОБА_7 відсутня суб'єктивна сторона інкримінованого злочину.
Так, ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, - завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. При цьому особа точно, достовірно знає, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміє, що такі повідомлення викликають обстановку страху у населення, порушують громадську безпеку. Тим самим винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці та бажає настання таких наслідків. Коли винний прагне дезорганізувати діяльність підприємства, установи, організації, викликати паніку - він діє з прямим умислом.
За фактичними обставинами, встановленими судом першої інстанції та перевіреними апеляційним судом, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що інформація, яку він поширює, не відповідає дійсності, а також те, що його повідомлення може викликати відчуття страху у населення, порушити громадську безпеку, відволікти певні служби від виконання їх обов'язків, здійснив телефонний дзвінок на гарячу лінію Служби безпеки України, у ході якого повідомив неправдиву інформацію про підготовку вибуху адміністративної будівлі Управління Служби безпеки України у Львівській області.
Наведені обставини переконливо свідчать про те, що ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав та бажав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді шкоди громадській безпеці, що фактично настали, тобто він діяв з прямим умислом, в його діях наявний склад злочину , передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.
При цьому, зі змісту вироку вбачається, що місцевий суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, умисел, мотив вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії і роль обвинуваченого, тому апеляційні доводи про відсутність у діях ОСОБА_7 умислу є безпідставними.
Більше того, у ході допиту в суді першої інстанції ОСОБА_7 надав показання про те, що дійсно 03 березня 2025 року о 10 год. 04 хв. телефонував до поліції та Служби безпеки, справді озвучував погрозу зірвати адміністративний будинок СБУ, проте реально цього не мав наміру зробити, бо навіть не мав засобів для цього. Його поведінка була обумовлена тим, що він неодноразово телефонував на гарячу лінію Служби безпеки України, оскільки його цікавило питання щодо свого товариша, який незаконно утримується під вартою. Однак, протягом тривалого періоду часу відповіді на своє звернення не отримував, тому, будучи вкрай обуреним несправедливістю, пригрозив, що підірве будівлю СБУ у м. Львові.
Враховуючи, що стаття 259 КК України передбачає відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, а не за безпосереднє вчинення таких дій, на кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 259 КК України не впливає те, чи мав він реальні наміри вчиняти підрив адміністративної будівлі Управління Служби безпеки України у Львівській області та засоби для цього.
За цих обставин, колегія суддів погоджується з належно вмотивованими висновками суду першої інстанції про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України доведена поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, а доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не містять переконливих доводів, які б вказували на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом і розміром відповідає його меті, визначеній ст. 50 КК України.
При цьому, всупереч апеляційних доводів, суд першої інстанції не застосував щодо ОСОБА_7 покарання у виді конфіскації майна.
Стосовно конфіскації в дохід держави належного ОСОБА_7 мобільного терміналу марки «Хіоmі Redmi 7А» синього кольору, з вставленим номером мобільного оператора НОМЕР_4 , ІМЕІ 1 НОМЕР_1 ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , то такий конфіскована на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, оскільки він є знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Підстав змінювати долю речових доказів, зокрема указаного мобільного терміналу, в апеляційній скарзі не наведено, не виявлено таких і апеляційним судом.
Беручи до уваги викладене, підстав, за яких захисник наполягає на скасуванні вироку суду та закритті кримінального провадження, апеляційним судом не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні поданої апеляційної скарги слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4