Справа №461/6097/24 Головуючий у 1 інстанції:Кітов О.В.
Провадження №22-ц/811/554/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
04 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова в складі судді Кітова О.В. від 23 січня 2025 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
рішенням Галицького районного суду м.Львова від 23 січня 2025 року позов - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 року по червень 2024 року у розмірі 7575 (сім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 34 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» суму понесених витрат на оплату судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного м. Львова від 23 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що відповідачкою долучено до матеріалів справи копії квитанцій, що надсилалися позивачем у спірному періоді споживачу комунальних послуг за вказаною у позові адресою. Покликаючись на обов'язки споживача щодо оплати послуг, суд в оскаржуваному рішенні не навів доводів і обґрунтувань, а також доказів, що підтверджують позицію позивача, що споживачем наданих послуг була саме відповідачка. При цьому суд залишив поза увагою і не дав оцінки доводам відповідачки про суперечливість такої позиції позивача. Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснювалася така деталізація щодо складових плати за надані ним послуги у рахунках споживача ОСОБА_3 , що надсилалися у спірному періоді у тому ж розмірі та за тією ж адресою, щодо яких подано позов до відповідачки. Так, останнє виявлене відповідачкою повідомлення про необхідність оплати житлово-комунальних послуг за лютий 2023 р., надіслане позивачем на ім'я ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , свідчить, що як мінімум до січня 2023 р. сам позивач вважав споживачем надаваних ним послуг ОСОБА_3 , а не відповідачку. Доказів зворотного, а також підстав для зміни споживача позивачем не надано. Таким чином, позовні вимоги до відповідачки про оплату послуг за місяці спірного періоду, коли такі згідно з документами самого позивача надавалися іншому споживачу, а не відповідачці, є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства. А оскаржуване рішення суду про задоволення позову у відповідній частині є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, а також норм процесуального права щодо підтвердження доказами позовних вимог, а тому підлягає скасуванню. Також судом не надано оцінки та не перевірено доводи відповідачки, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за послуги, щодо оплати яких подано позов, та їх вартість не відповідають ані умовам наданого самим позивачем договору №289 від 24.01.2022 р., ані нормам чинного законодавства. Наявний у матеріалах справи кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що є додатком 1 до наданого позивачем договору №289 від 24.01.2022 р., містить перелік робіт (послуг) та їх вартість, що надаються позивачем. Так, у кошторисі співвласники погодили з позивачем тариф на надання послуг з управління з розрахунку на 1 кв.м. площі приміщення, а також перелік послуг, що надаватимуться позивачем за договором. Відповідно до п. 1.10 кошторису ціна послуги з управління загалом складає 3,92 грн. за 1 кв.м. площі приміщення. Разом з тим надані позивачем розрахунки на підтвердження суми заборгованості відповідачки містять розрахунки, що не відповідають кошторису від 24.01.2022 р. Зокрема, позивач проводить розрахунок вартості наданих послуг, виходячи з площі майна Відповідачки в 61,8 кв.м. Таким чином, розмір плати за надавані послуги з управління з урахуванням загальної вартості такої послуги, передбаченої в кошторисі, мав би складати 61,8 * 3,92 = 242,26 грн. на місяць. Водночас, позивач нарахував відповідачці заборгованість у більшому розмірі, оскільки включив до розрахунку плату за «Інші послуги», надання та вартість яких не передбачена кошторисом від 24.01.2022 р. Також, позивач включив до вартості послуг не підтверджені витрати на надання додаткових послуг з вивезення твердих побутових відходів та купівлю електроенергії для освітлення місць загального користування.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, а також матеріали справи №461/3537/22, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про перегляд заочного рішення, письмових додаткових пояснень позивача, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 16, 322, 382, 509, 526, 610, 625, ЦК України, ст. 68 ЖК України, ст.ст. 4, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України та задовольняючи позов, - виходив з того, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується долученою до матеріалів справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №386857221 від 15.07.2024 року. У вказаному будинку послуги з його утримання надаються позивачем - ЛКП «Старий Львів». Вказані послуги надаються позивачем на підставі договору №289 від 24.01.2022 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Договір укладений відповідно до Закону України ««Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII між позивачем та співвласниками Будинку в особі ОСОБА_4 , який є уповноваженою особою від співвласників Будинку згідно протоколом зборів співвласників від 24.01.2024 року. Відповідачка у встановленому законом порядку не відмовлялася від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачкою надано не було. Ураховуючи те, що відповідачка належним чином та в повному обсязі не виконувала своїх обов'язків щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг утворилась заборгованість у визначеному на підставі відповідного розрахунку позивачем розмірі. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідачів перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги є підставною та обґрунтованою, а обов'язок відповідачів оплачувати дані послуги випливає з вимог Закону. На підтвердження заборгованості відповідачки позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території мешканця ОСОБА_2 , згідно якого, станом на червень 2024 року наявна заборгованість в розмірі 7575,34 грн. Таким чином документально підтверджена заборгованість ОСОБА_2 по утриманні будинку та прибудинкової території, яка становить 7575,34 грн. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги ЛКП «Старий Львів» щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
У липні 2024 року Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» звернулось в суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якому просило:
- стягнути з ОСОБА_2 в користь ЛКП «Старий Львів» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у сумі 7575, 34 грн.
В обґрунтування позову зазначали, що відповідачці, як власниці квартири АДРЕСА_2 , ЛКП «Старий Львів» надаються послуги з утримання будинку. Відповідачка оплату за отримані житлово-комунальних послуг не здійснює і за період з липня 2022 р. по червень 2024р. включно заборгувала перед позивачем по оплаті цих послуг 7575 гривень 34 копійки. З огляду на наведене, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій відносяться до житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 68 ЖК, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги . Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 386857221 від 15.07.2024.
У вказаному будинку послуги з його утримання надаються позивачем - ЛКП «Старий Львів».
Вказані послуги надаються позивачем на підставі договору №289 від 24.01.2022 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Договір укладений відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. №417-VIII між позивачем та співвласниками Будинку в особі ОСОБА_4 , який є уповноваженою особою від співвласників Будинку згідно протоколом зборів співвласників від 24.01.2024р.
Вищевказаний договір на час розгляду справи є чинним.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заборгованості відповідачки позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території мешканця ОСОБА_2 , згідно якого, станом на червень 2024 року наявна заборгованість в розмірі 7575,34 грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.04.2020 у справі № 757/29813/17-ц, непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільняє особу від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг.
Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що відповідачка у встановленому законом порядку не відмовлялася від надання послуг позивачем, належним чином та в повному обсязі не виконувала своїх обов'язків щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг, а відтак у ОСОБА_2 утворилась заборгованість у визначеному, на підставі відповідного розрахунку позивачем, розмірі.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 03.09.2013 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серії 413 від 03.09.2013 року, набула у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9)
Відтак, доводи відповідачки, що стосуються помилкового зазначення попередньої власниці квартири ОСОБА_3 в квитанціях про оплату комунальних послуг жодним чином не впливають на законність рішення та висновки суду першої інстанції, оскільки власницею квартири з 03.09.2013 року є саме відповідачка ОСОБА_2 .
Також, будь-яких доказів надання неналежної якості послуг з теплопостачання, ненадання послуг, неналежної кількості, тощо за спірний період та свого розрахунку заборгованості, контррозрахунку, відповідачка не надала.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачка не навела будь-яких преюдиційних обставин чи фактів, які б були встановлені у рішення суду за наслідками розгляду справи №461/3537/22 та впливали б на вирішення даного спору чи спростовували б висновки суду першої інстанції. Не встановлено таких у згаданому рішенні і судом апеляційної інстанції.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ЛКП «Старий Львів» щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 23 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра