Справа № 466/9192/24 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.
Провадження № 22-ц/811/806/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
24 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
Суддів:Савуляка Р.В., Шандри М.М.
Секретар Іванова О.О.
З участю: представника позивача-адвоката Манукян М.А., представника третьої соби Мончук В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №466/9192/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про виселення особи без надання іншого житла
10 вересня 2024 року адвокат Манукян Марта Андріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про виселення особи без надання іншого житла, у якій просила суд ухвалити рішення, яким виселити ОСОБА_1 без надання іншого житла.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 користується квартирою АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі ордеру виконкому Червоноармійської райради народних депутатів ЛМР серія АБ №292 від 05 червня 1979 року.
Основним наймачем квартири була їх мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою. Згідно довідки №0070 від 15.06.2023 ОСОБА_1 не проживав за адресою реєстрації у період з 2016 по 18 березня 2023 року, оскільки відбував покарання згідно вироку Шевченківського районного суду м. Львова за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України. З моменту повернення у квартиру за місцем його проживання у березні 2023 року, останній систематично вчиняє відносно позивачки домашнє насильство, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2023 року по справі №466/5127/23, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2023 року по справі №466/9135/23, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 вересня 2023 року по справі №466/8718/23, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 березня 2024 року по справі №466/1094/24, терміновим заборонним приписом від 04 серпня 2023 року, який був порушений ОСОБА_1 , терміновим заборонним приписом від 21 січня 2024 року.
Зазначеними постановами було встановлено високий рівень небезпеки ОСОБА_1 за систематичне вчинення протиправних дій відносно потерпілої. З метою захисту прав та інтересів позивачки було прийнято рішення Шевченківським районним судом м. Львова 14 лютого 2024 року про видачу обмежувального припису - заборону відповідачу спілкуватись із позивачкою та перебувати у місці спільного проживання.
Згідно вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 05 червня 2024 року по справі №466/3950/24 ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею 126-І КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.
Враховуючи поведінку відповідача ОСОБА_1 та його небажання стати на шлях виправлення, просила виселити останнього із займаної квартири без надання іншого житла.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 17 лютого 2025 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про виселення особи без надання іншого житла.
Виселено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Стягнуто з ОСОБА_1 , 13.03.1973 в дохід держави 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 ..
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним. Перебуваючи у місцях позбавлення волі, він позбавлений можливості на збирання доказів для спростування доводів позовної заяви. Суд не сприяв його участі в розгляді справи. Поза увагою суду залишилася та обставина, що він є особою з інвалідністю з дитинства. Він не довіряє судді Едеру П.Т., оскільки ним було винесено відносно нього вирок 05 червня 2024 року по справі №466/3950/24, яким відповідача засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України відносно позивача та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі. Оскаржуваним рішенням суд позбавив його права на житло.
Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2025 року та повернути справу на новий розгляд для прийняття ухвали про відновлення його реєстрації у спірній квартирі.
17.06.2025 року представником позивачки ОСОБА_2 -адвокатом Манукян М.А. надано суду відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві адвокат Манукян М.А. зазначає, що судом першої інстанції належно встановлено систематичне порушення відповідачем правил співжиття у квартирі, заходи запобігання та громадського впливу не дали позитивних результатів, тому прийняте судом рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання двічі не прибув, хоч повідомлявся судом за адресою місця проживання та реєстрації, йому було відомо про перебування справи на розгляді у суді так як він особисто подавав апеляційну скаргу та жодного разу не поцікавився про її розгляд.
Відповідно до ч.8 п.3 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_2 -адвоката Манукян М.А. та пояснення представника третьої особи Шевченківської РА ЛМР Мончук В.О. на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до ордера виконкому Червоноармійської райради народних депутатів серія АБ № 292 від 05.06.1979 року такий виданий ОСОБА_5 на сім'ю з п'яти осіб на право заняття трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 .
Підставою для видачі ордера № 292 від 05.06.1979 року на квартиру послужило рішення виконкому Червоноармійської районної ради народних депутатів від 08 травня 1979 року № 255. (а.с.8).
У квартирі зареєстровані та проживають позивачка ОСОБА_2 , її син ОСОБА_3 (а.с.10).
Згідно довідки голови правління ОСББ «Мазепи-11А» № 0070 від 15.06.2023 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , але з 2016 року по 18.03.2023 року не проживав (а.с.9).
Встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братом і сестрою.
Із матеріалів справи встановлено, що згідно довідки №0070 від 15.06.2023 року ОСОБА_1 не проживав за адресою місця реєстрації у період з 2016 року по 18.03.2023 року. До 2016 року ОСОБА_6 відбував покарання згідно вироку Шевченківського районного суду м.Львова за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 КК України.
З часу повернення у квартиру по місцю реєстрації, відповідач систематично вчиняє відносно позивачки домашнє насильство.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , судом першої інстанції покладено в основу рішення неодноразове притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а саме:
-постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 24.05.2023 року, справа № 466/5127/23 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 та порушення заходів термінового забороненого припису стосовно кривдника від 10.05.2023 року щодо перебування за місцем спільного проживання із ОСОБА_2 та спілкування з потерпілою;
-постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 28.09.2023 року, справа № 466/9135/23 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення заходів термінового забороненого припису стосовно кривдника від 04.08.2023 року щодо перебування за місцем спільного проживання із ОСОБА_2 та спілкування з потерпілою;
-постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 28.09.2023 року, справа № 466/8718/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2
-постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 06.03.2024 року, справа № 466/1094/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 за місцем спільного проживання із ОСОБА_2
-терміновим забороненим приписом від 09.05.2023 року, який був порушений ОСОБА_1 ;
-терміновим забороненим приписом від 04.08.2023 року, який був порушений ОСОБА_1 ;
-терміновим забороненим приписом від 21.01.2024 року.
У зазначених вище постановах прописано про високий рівень небезпеки для оточуючих із сторони ОСОБА_1 та систематичне вчинення протиправних дій відносно потерпілої.
Крім цього, вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 05.06.2024 року у справі №466/3950/24 відповідача засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.126-І КК України відносно позивача та призначено покарання у виді одного року позбавлення волі.
За приписами статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.1,2 ст.61, ст..64,65 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається у письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем- житлово-експлуатаційною організацією (в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем на чиє ім'я виданий ордер.
За положеннями ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 679/1657/18 зазначено, що для застосування норм статті 116 ЖК необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
У постанові Верховного Суду від 06.11.2024 року, справа № 445/1824/21 викладено правову позицію та прописано « згідно зі статтею 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення».
Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.
Мається на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами та іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача ( незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Ухвалюючи рішення про виселення відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі зібраних доказів прийшов до правильного висновку, що неодноразові заходи адміністративного впливу відносно ОСОБА_1 не дали позитивного результату у питанні мирного співжиття в одній квартирі із позивачкою ОСОБА_2 , що відповідач після відбуття покарання за тяжкий злочин не став на шлях виправлення, а поводить себе агресивно, його поведінка є непередбачена для оточення, небезпечна у спільному проживанні в одній квартирі із позивачкою.
Доказів на спростування висновків позивачки та суду, відповідачем не надано.
Відповідно до ч.3ст.12, ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України).
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст..8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 02 грудня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Р.В.Савуляк
М.М.Шандра