Дата документу 02.12.2025 Справа № 333/1762/22
Єдиний унікальний № 333/1762/22 Головуючий в 1-й інстанції: Стоматов Е.Г.,
Провадження № 22-ц/807/2014/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
02 грудня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Подліянової Г.С.,
секретар: Бєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Лупінос Євгенією Анатоліївною, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в обґрунтування якого посилався на те, що з 07 лютого 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період шлюбу за спільні кошти подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за відповідачкою (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру відбулося 04 лютого 2022 року). Посилаючись на те, що між подружжям виник спір з приводу поділу спільного майна, ОСОБА_1 просив суд визнати вказану квартиру об'єктом спільної сумісної власності сторін, здійснити її поділ та визнати за ОСОБА_1 право власності на її 1/2 частку.
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом. Зазначала, що крім спірної квартири подружжя набуло у власність приміщення комори № 5 загальною площею 6,50 кв.м., яка розташована у підвальному приміщенні АДРЕСА_2 , та велосипед гірський вартістю 16 443,00 грн., яким користується позивач. Просила суд поділити спільне майно подружжя, стягнувши з ОСОБА_1 на її користь вартість 1/2 частки велосипеду у розмірі 8 221,50 грн., визнати приміщення комори № НОМЕР_1 , розташованої у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 об'єктом спільної сумісної власності сторін, здійснити поділ приміщення, визнавши за ОСОБА_2 право власності на його 1/2 частку.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Здійснено поділ спільного набутого під час шлюбу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму вартості 1/2 частини велосипеду горного AVALANCHE 29 COMP (серійний номер: рама НОМЕР_2 ) у розмірі 8 221,50 грн.
У частині визнання приміщення-комори № 5, яке розташоване у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та здійснення його розподілу шляхом визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку цього приміщення-комори відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 12 901,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яка підписана адвокатом Лупінос Є.А., в якій посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що судом відмовлено у визнанні приміщення-комори № 5, яке розташоване у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та здійснення його розподілу шляхом визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного приміщення-комори.
Як зазначає скаржник, суд дійшов висновку, що приміщення-комора є об'єктом незавершеного будівництва, не прийнято в експлуатацію, тому вимоги про визнання його об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його розподілу не підлягають задоволенню. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що вказане майно є об'єктом незавершеного будівництва, оскільки приміщення-комора № НОМЕР_1 , яке розташоване у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , який є об'єктом закінченого будівництва та прийнятим в експлуатацію, є складовою багатоповерхового будинку та не вимагає додаткових дій для прийняття в експлуатацію. Так, набуття права на приміщення-комору підтверджується договором купівлі-продажу майнових прав на приміщення-комору № 1/05/19 від 07 червня 2019 року, а також актом приймання-передачі майнових прав на приміщення комору від 31 серпня 2021 року. ОСОБА_1 на підставі вказаних документів має право користування та розпорядження вказаним майном, проте не провів державної реєстрації з метою уникнення поділу вказаного майна. Зазначене майно придбане шляхом внесення коштів під час шлюбу, тому є об'єктом права спільної сумісної власності.
Від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що апеляційна є необґрунтованою, а викладені в ній вимоги не відповідають чинному законодавству.
Представник ОСОБА_2 - адвоката Ярошенко О.О. надіслав на адресу апеляційного суду відповідь на відзив, в якому просить оскаржуване рішення суду в частині розподілу квартири та відмови в розподілі комори скасувати, ухвалити нове рішення, яким має бути визнано за ОСОБА_2 право власності на 46/50 квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 приміщення - комори № 5, яка розташована у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/25 квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 приміщення - комори № 5, яка розташована у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лупінос Є. А., залишено без задоволення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року задоволено частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2023 року в частині вирішення вимог зустрічного позову про визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку приміщення-комори скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 , який визнав апеляційну скаргу і не заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про шлюб (повторно) Серія НОМЕР_3 , яке видане Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що 07 лютого 2015 року складено відповідний актовий запис № 53. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_6 , дружини - ОСОБА_6 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторно) Серія НОМЕР_4 , яке видане Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), дата видачі: 11 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що до переліку спірного майна відносяться квартира АДРЕСА_1 та велосипед гірський AVALANCHE 29 COMP (серійний номер: рама СМ19М511792).
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 належать майнові права на приміщення-комору № НОМЕР_1 загальною площею 6,50 кв.м, розташовану у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 на загальну суму 34 833,50 грн., набуття яких відбулося у період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 .
Час придбання майна сторонами не заперечується, про поділ іншого майна сторони не заявляють.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не зареєстровано у встановленому законом порядку право власності на спірне приміщення-комору, відсутні правовстановлюючі документи, що унеможливлює задоволення зустрічних позовних вимог у цій частині.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову з огляду на нижчевикладене.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За положеннями частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Приписи частини третьої статті 61 СК України кореспондують положенню частини четвертої статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 641/8099/20, провадження № 61-4595св23.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом про визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку цього приміщення-комори, суди першої мотивував тим, що ОСОБА_1 право власності на спірне приміщення-комору у встановленому законом порядку не зареєстрував, правовстановлюючі документи на це майно відсутні, що унеможливлює задоволення зустрічних позовних вимог у цій частині.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд встановив, що за договором купівлі-продажу майнових прав на приміщення-комору від 07 червня 2019 року № 1/05/19 ОСОБА_1 придбав майнові права на приміщення-комору для мешканців житлового будівництв АДРЕСА_3 .
Додатковою угодою №1 від 31 серпня 2021 року до договору купівлі-продажу майнових прав на приміщення-комору №1/05/19 від 07 червня 2019 року у зв'язку із завершенням будівництва та введенням будинку в експлуатацію внесено зміни та доповнення, згідно з якими ОСОБА_1 придбав майнові права на приміщення комору № НОМЕР_5 , розташовану на підвальному поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_2 . Додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу майнових прав є його невідємнрою частиною.
Відповідно до акта приймання-передавання майнових прав на приміщення-комору від 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 прийняв майнові права на приміщення-комору № 5 та згідно з довідкою ТОВ «Запорізький ДБК» сплатив повну вартість майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на вказане майно від 07 червня 2019 року № 1/05/19 у сумі 34 833,50 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі на приміщення комори від 29 грудня 2021 року покупець ОСОБА_1 прийняв приміщення-комору №65, поверх підвальний, загальна площа 12,3 кв.м, загальна вартість 34 833, 50 грн., поштова адреса АДРЕСА_2 .
Зважаючи на те, що житловий будинок введено в експлуатацію, а ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі сплатив вартість майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на приміщення-комору, але не зареєстрував право власності на спірне майно у встановленому законом порядку, такі обставини не можуть бути підставою для відмови ОСОБА_2 у можливості реалізації її права на поділ майна, яке було придбане під час перебування у шлюбі.
Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Під час дослідження судом обставин існування в особи права власності, перш за все необхідним є встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) та у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2025 року у справі № 705/1033/24 (провадження № 61-35св25).
Суд першої інстанції наведеному не надав належної оцінки, зокрема, не оцінив можливість поділу приміщення-комори з урахуванням того, що ОСОБА_1 здійснив усі необхідні дії для набуття права власності на спірне майно, однак не зареєстрував право власності на нього у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин апеляційну скаргу в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за останньою права власності на 1/2 частку приміщення-комори слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в зазначеній частині скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову, визнання майнових прав наспірне приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 їх частку.
Таке судове рішення буде відповідати нормам чинного законодавства та забезпечить остаточне вирішення спору подружжя про поділ спільно набутого майна.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалось.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Лупінос Євгенією Анатоліївною задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року в частині вирішення вимог зустрічного позову про визнання приміщення-комори об'єктом спільної сумісної власності подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку приміщення-комори скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати майнові права на приміщення-комору № НОМЕР_5 (будівельний номер об'єкту 5), розташовану у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Здійснити поділ спільно набутого майна подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку майнових прав на приміщення-комори №65 (будівельний номер об'єкту № 5), яка розташована у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 .
В решті рішення суду не переглядалось.
Дата складання повної постанови 04 грудня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді: М.С. Гончар
Г.С. Подліянова