Дата документу 03.12.2025 Справа № 331/5185/25
Єдиний унікальний №331/5185/25 Головуючий у 1 інстанції Антоненко М.В.
Провадження № 22-ц/807/2061/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
03 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Гончар М.С.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Лахті» - Камінської Жанни Костянтинівни на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2025 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лахті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лахті» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05.09.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків 10 днів з дня отримання копії ухвали.
08.09.2025 року від представника позивача Камінської Ж.К. до суду надійшла заява про усунення недоліків. Долучено докази направлення відповідачу копії документів.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 22.09.2025 року продовжено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Лахті»строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, надавши п'ять днів, які обчислювати з дня отримання копії даної ухвали. Підстава продовження строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків зазначено: «Подана позовна заява не містить повних відомостей, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме в ній відсутні відомості щодо дати народження відповідача ОСОБА_1 та її РНОКПП.»
23.09.2025 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про неможливість подання окремих процесуальних даних відповідача та необхідність витребування їх судом.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2025 року позовну заяву видано не познаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись із ухвалою представник Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Лахті» - Камінська Ж.К. подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та надання строку для їх усунення.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких підстав.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Так, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції обґрунтував повернення тим, що позивачем не дотримані вимоги ст.ст. 175-177 ЦПК України та недоліки позовної заяви не усунуті.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені ст.ст.175,177 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
Як вбачається з зазначеної норми позивач має зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), якщо такі відомості позивачу відомі.
В заяві представника позивача від 23.09.2025 року зазначено про неможливість подання окремих процесуальних даних відповідача, а саме реєстраційного номеру облікової картки платника податків та необхідність витребування їх судом.
Щодо необхідності зазначення позивачем дати народження відповідача, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що ст. 175 ЦПК України не містить такої вимоги.
Вирішуючи питання щодо повернення позовної заяви, суд не взяв до уваги зазначені обставини.
Отже, висновки суду зазначені в оскаржуваній ухвалі про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення без руху його позову не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви у справі є помилковим, таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, тому згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, ухвалу слід скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст ст. 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Лахті» - Камінської Жанни Костянтинівни задовольнити.
Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2025 року скасувати, справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді: