Дата документу 02.12.2025 Справа № 336/7991/24
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний №336/7991/24 Головуючий у 1-й інстанції: Вайнраух Л.А.
Провадження № 22-ц/807/1866/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
02 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,
суддів: Гончар М.С.,
Кочеткової І.В.,
за участі секретаря Бєлової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Погосян Маргарити Арсенівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2025 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування про визнання дій матері незаконними, зобов'язання вчиняти певні дії для виховання дітей, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому у вересні 2024 року уточнила до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування про визнання дій матері незаконними, зобов'язання вчиняти певні дії для виховання дітей.
В обґрунтування позову зазначено, що з 2 жовтня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2023 року у справі №336/1202/23, розірваний. Від спільного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наразі діти проживають разом з матір'ю в Німеччині, спілкуватися з батьком не мають можливості як то бажає батько. ОСОБА_1 зазначає, що заборгованості по аліментам не має. Позивачка категорично не бажає, уникає зустрічей з позивачем і негативно проти нього налаштовує їхніх спільних дітей. Відповідачка не займається належним вихованням дітей, не спілкується про їх фізичний і духовний розвиток і не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, щодо неправильного виховання дітей відносно до біологічного батька, що настали з її власної волі і згідно до її винної поведінки.
ОСОБА_1 бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, натомість між сторонами існує конфлікт у зв'язку з ініціюванням ОСОБА_2 процедури поділу майна з позивачем, що негативно вплинуло на його взаємовідносини з дітьми, які залишилися проживати з матір'ю.
Фактично, ОСОБА_1 особисто займається матеріальним забезпеченням дітей, фактично турбується про стан виховання і розвиток дітей, тому це свідчить про те, що мати дітей не бажає приймати участь у правильному вихованні дітей відносно до біологічного батька, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати дії матері дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_2 неправильними/незаконними щодо питання/підходу виховання дітей відносно біологічного батька - ОСОБА_1 . Зобов'язати ОСОБА_2 виховати дітей відносно до біологічного батька ОСОБА_1 в дусі поваги та любові до нього враховуючи гармонію внутрішнього світу дітей та приділяти більше уваги до дітей, ніж своїм особистим амбіціям.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 у справі №336/7991/24 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою суду представник ОСОБА_1 , адвокат Погосян М.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що 13.05.2025 року адвокатом Погосян М.А. подано до суду першої інстанції заяву, зі змісту якої вбачається, що з невідомих причин в офісному приміщенні адвоката Електронний суд «нормально» не працює, тому прохання всі повідомлення, судові повістки та листування із суду відправити на офіційну електронну адресу адвоката. Дану заяву було зареєстровано в суді до судових засідань 23.06.2025 року та 19.08.2025 року. Судові повістки та іншу документацію від суду адвокат Погосян М.А. з моменту реєстрації в суді вказаної вище заяви так і не отримала. 03.03.2025 року особисто ОСОБА_1 зареєстрував в Електронному суді заяву про розгляд справи без участі позивача, дане клопотання залишилося поза увагою суду першої інстанції. Зазначені обставини свідчать про те, що суд не мав законних підстав залишати позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, а саме, шляхом надіслання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми « Електронний суд», що підтверджується довідкою відповідального працівника суду (т. 2 а.с. 162, 160) до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_2 , третьої особи Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що справа призначалась до розгляду неодноразово. В судові засідання призначені на 23.06.2025, 18.08.2025 року належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду позивач та його представник не з'явилися. Заяву про розгляд справи за їх відсутності не подавали.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до ч. ч. 1-3,5ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов'язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно із пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі "Delcourt v. Belgium" ("Делькур проти Бельгії"), заява N 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі "Hoffmann v. Germany" ("Гофман проти Німеччини"), заява N 34045/96, пункт 65).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі "GUREPKA v. UKRAINE (N 2)" ("Гурепка проти України (N 2)"), заява N 38789/04, § 23).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі "TRUDOV v. RUSSIA", заява N 43330/09, § 25, 27).
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст. 257 ЦПК України
Згідно п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За загальним правилом, визначеним у ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Такими випадками відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України є: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
У частині третій ст. 223 ЦПК України між іншим передбачено: " Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
При цьому згідно до ч. 5ст. 223 ЦПК України лише у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення необхідно з'ясувати такі обставини: чи були проведені два судові засідання поспіль відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чи повідомлявся позивач про час та місце розгляду справи у ці засідання, чи надходила заява позивача про розгляд справи за його відсутності, чи з'явився позивач у два судових засідання поспіль. Саме нез'явлення позивача у два останні засідання, які призначені та відбулися відповідно до вимог цивільного процесуального закону, є підставою для залишення позову без розгляду.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 10 лютого 2021 року у справі N 638/6869/19.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п'ята статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу.
Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Як вбачається з матеріалів справи справа до розгляду призначалася неодноразово.
Згідно даних протоколу судового засідання останній розгляді справи по суті за участю представника позивача адвоката Погосян М.А. у суді першої інстанції відбувся 13 травня 2025 року, розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою третьої особи.
Наступне судове засідання призначене на 23.06.2025 року на 11:00 год.
13 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Погосян М.А. подала до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя заяву, в якій повідомила суд першої інстанції про те, у неї відсутній зв'язок з її електронним кабінетом зареєстрований в підсистемі «Електронний суд». На момент з'ясування причини просить направляти усю судову кореспонденцію по справі №336/78991/24 та листування сторін на офіційну електронну адресу адвоката (ІНФОРМАЦІЯ_5). Дана електронна адреса зареєстрована на сайті Єдиного державного реєстру адвокатів України (т.2 а.с.22-23).
Доказів направлення судової-повістки повідомлення про виклик Погосян М.А. до суду на 23 червня 2025 року на зазначену нею електронну адресу у заяві від 13 травня 2025 року, матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 та його адвокату Погосян М.А. про судове засідання, яке було призначено на 23 червня 2025 року було направлено SMS - повідомленням за номером телефону НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , про що свідчить довідка відповідального працівника суду про доставку SMS - повідомлення ( т. 2 а.с. 18-19).
Відповідно до п. 13 ст. 128 ЦПК України учасник справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду про дату, час і місце проведення судового засідання може здійснюватися засобами мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику за наявності відповідної письмової заяви учасника справи.
Якщо матеріали справи не містять заяв позивача або його представника про направленням їм судових повісток шляхом SMS -повідомлення, такі повідомлення останніх не є належними.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанова від 16 жовтня 2024 року у справі № 758/11388/20.
Матеріали справи не містять заяви позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Погосян М.А. про направлення їм судових повісток шляхом SMS-повідомлення, а тому суд не мав законних підстав для такого способу повідомлення в судове засідання на 23 червня 2025 року, тому такі повідомлення останніх є неналежними.
Сдід зауважити, що аналіз ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судової повістки особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов'язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України».
Водночас, матеріал справи не містять жодних належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 та його представнику - адвокату Погосян М.А. судової повістки про виклик до суду на 23 червня 2025 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, не є належним повідомленням ОСОБА_1 та його представника - адвоката Погосян М.А. про дату, час і місце розгляду цієї справи - довідка про доставку SMS повідомлення про виклик їх до суду першої інстанції на 23 червня 2025 року, оскільки за загальним правилом повідомлення учасників справи засобами мобільного зв'язку не відповідає встановленому порядку вручення судової повістки.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року у справі № 761/17092/19.
Наступне судове засідання призначене на 19 серпня 2025 року.
В матеріалах справи міститься довідка відповідального працівника суду про доставлення в електронному вигляді « Судової повістки про виклик до суду від 23.06.25 року по справі № 336/7991/24», а також прикріплені до нього файли були надіслані одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет - документ доставлено 23 червня 2025 року о 16:47:39, адвокату Погосян М.А. 23.06.2025 року о 16:47:38( т. 2 а.с. 38, а.с. 40).
Водночас, зі змісту цієї довідки не вбачається, що позивач та його представник Погосян М.А. були повідомлені про дату, час та місце судового засідання на 19 серпня 2025 року.
Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про час призначення судового засідання на 19 серпня 2025 року, у вищезазначеній довідці про це також нічого не йдеться.
За таких обставин посилання апеляційної скарги на те, що позивач та її представник не були належним чином повідомлені про розгляд справи на 11: 00 годину 23.06.2025 та на 19.08.2025 року ( час призначення судового засідання матеріали справи не містять), є обґрунтованими.
При цьому слід зауважити, що суд першої інстанції також не взяв до уваги, що 03 березня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Погосян М.А. про розгляд справи без участі позивача ОСОБА_1 .. В обгрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 проживає у м. Києві, через обстріли міста Запоріжжя побоюючись за своє життя не може приїхати до м. Запоріжжя та прийняти участь в судовому засіданні. У зв'язку з чим, просить суд приймати вказане ним обґрунтування як поважну причину неявки до суду для прийняття участі в судовому засіданні та просить розгляд справи в цілому провести без його участі в силу ч.5 ст.223 ЦПК України з урахуванням його заяви про розгляд справи за його відсутності. Додатково зауважив, що спір який розглядається у даній справі може бути вирішено без участі позивача, оскільки його інтереси представляє адвокат, яка наділена повноваженнями в силу Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та може представляти його інтереси в суді, тому його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті (т.2 а.с.1-3).
Суд першої інстанції взагалі не надав ніякої оцінки зазначеній заяві позивача ОСОБА_1 .. В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали про це нічого не йдеться.
Умовою для застосування п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, або не повідомлення про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на зазначене, суд помилково залишив позовну заяву без розгляду, не звернувши увагу на клопотання позивача та його представника про розгляд справи за відсутності позивача ОСОБА_1 , який свої доводи виклав у позовній (уточненій) заяві (т.2 а.с. 1-3,6-7).
Встановивши, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції з серпня 2024 року (понад рік та два місяці), та враховуючи, що позивач та її представник, не були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи відповідно до положень процесуального закону в судове засідання на 23 червня 2025 року та 19 серпня 2025 року, а також враховуючи заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Погосян М.А. від 03 березня 2025 року, особисто ОСОБА_1 від 03 березня 2025 року, сформовані та подані до суду через підсистему «Електронний суд» про розгляд справи без участі позивача (т.2 а.с.1-3,6-7), колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки дана містить застереження про її застосування, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, що судом враховано не було.
У низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати стороні позивача можливість захистити свої права у суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи у доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене порушення норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України є підставою для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Разом з тим колегія суддів не вбачає підстав для розподілу судових витрат в зв'язку з переглядом справи в апеляційному суді, оскільки передача справи до суду першої інстанції для продовження розгляду не є остаточним вирішенням спору, при якому вирішуються питання розподілу понесених сторонами судових витрат згідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Погосян Маргарити Арсенівни - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2025 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 03 грудня 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кочеткова І.В.