Справа №522/3816/25-Е
Провадження №2/522/4225/25
04 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
27 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 32 070,99 гривень та здійсниити розподіл судових витрат.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву.
02 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Разом із відзивом до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шепітька Григорія Івановича про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, у якому заявник просив залучити до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .
04 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ТОВ «УПРАВДОМ» надійшла відповідь на відзив, у якому позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Ухвалою суду від 15 квітня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шепітька Григорія Івановича про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - відмовлено.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27.02.2025 року №415607091, ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62).
19 січня 2005 року між ТОВ «ПРОГРЕС-СТРОЙ» та ТОВ «УПРАВДОМ» було укладено договір про інвестування №ИД-97, за яким виконавець зобов'язується передати у власність інвестора об'єкт інвестування, а інвестор зобов'язується прийняти об'єкт інвестування і сплатити за нього інвестицію.
У п.2 Договору вказано, що об'єктом інвестування є обладнання котельні та теплових пунктів (в.т.ч. трубопроводи та мережі) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23).
Згідно акту приймання-передачі до договору про інвестування від 19 січня 2005 року №ИД-97, виконавець передав, а інвестор прийняв у власність об'єкт інвестування, та отримав прав право власності на рухоме майно - обладнання котельні та теплових пунктів (а.с.27).
Право власності на приміщення №502, №503 та 504 у будинку АДРЕСА_2 належить ТОВ «УПРАВДОМ», що підтверджується копією витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.02.2006 року №9881728 та від 17.02.2006 року №9866370 та від 17.02.2006 року №9866469 (а.с.20-22).
Відповідно до розпорядження ООДА від 06 жовтня 2017 року №923/А-2017, ТОВ «УПРАВДОМ» переоформлено ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії (а.с.30).
Згідно відповіді АТ «НАК «НАФТОГАГ УКРАЇНИ» від 20.06.2024 року №23/4-336-24, між АТ «НАК «НАФТОГАГ УКРАЇНИ» та ТОВ «УПРАВДОМ» було укладено наступні договори постачання природного газу:
- від 30.08.2016 року №3626/1617-ТЕ-23;
- від 04.09.2017 року №8228/1718-ТЕ-23;
- від 12.10.2018 року №7252/18-ТЕ-23;
- від 30.09.2019 року №9237/1920-ТЕ-23;
- від 21.09.2020 року №20/21-4306-ТЕ-23 (а.с.31).
Також, згідно відповіді ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» від 25.05.2024 року №125/3/1/1-4695, ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» здійснювало постачання природного газу ТОВ «УПРАВДОМ» протягом 2021-2024 років як виробнику теплової енергії за договорами:
- від 06.09.2021 року №6411-НГТ-23;
- від 19.06.2022 року №4166-ПСО(ТКЕ)-23;
- від 02.10.2023 року №5958-ТКЕ(23)-23 (а.с.32).
11 вересня 2024 року між ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТЕЙДИНГ» та ТОВ «УПРАВДОМ» було укладено договір постачання природного газу №9016-ТКЕ(24)-14, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п.4 Положення, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах, визначених договором (а.с.33).
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
У ч.1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що будь-яких договорів з позивачем про надання послуг він не укладав, жодних особових рахунків - не відкривав.
Проте, згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.
Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року по справі №463/6799/18.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що після набуття права власності ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_3 , він жодного дня не проживав у зазначеній квартирі у зв'язку із наступними перебуванням відповідача за кордоном у зв'язку із запровадженням воєнного стану.
Форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Дане легальне визначення обставин непереборної сили знайшло своє закріплення в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».
Верховний суд завдяки своїй багаторічній практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).
При цьому, запровадження на території України воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за виконання ним зобов'язання.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що з моменту набуття відповідачем права власності та по день подання відзиву у вказаному об'єкті нерухомого майна проживає її старий власник - ОСОБА_2 , яка і споживає житлово-комунальні послуги.
На підтвердження зазначеного відповідачем було подано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року у справі №522/17566/23, якою відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тертя особа - ОСОБА_3 про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення.
Проте, зазначена ухвала лише підтверджує факт звернення ОСОБА_1 із позовом про виселення, проте, не свідчить про те, що ОСОБА_2 безумовно проживає в квартирі, належній відповідачеві.
На момент ухвалення рішення, рішення по справі №522/17566/23 - не ухвалено, а тому, відсутні будь-які преюдиційні факти, які б підтверджували факт проживання ОСОБА_2 в квартирі відповідача.
Також, до відзиву додано заяву ОСОБА_1 до ОСББ «НОВА АРКАДІЯ» від 18.03.2025 року, у якому він просив припинити надання комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_4 .
Проте, доказів на підтвердження того, що з моменту набуття права власності відповідач звертався до ОСББ «НОВА АРКАДІЯ» із заявою про припинення надання житлово-комунальних послуг - надано не було.
Не надано також будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт проживання та користування житлово-комунальними послугами ОСОБА_2 або будь-якими іншими особами.
Тому, саме ОСОБА_1 як власник об'єкта нерухомого майна повинен нести відповідальність за такий об'єкта нерухомого майна.
На підставі наданих суду доказів, було встановлено, що ТОВ «УПРАВДОМ» постачає теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , тоді як останній належним чином не виконує свої обов'язки, які були похідними від належних йому, як абсолютному володарю майна, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном, не вносячи плати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Доказів зворотного суду - не було надано.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за період з січня листопада 2023 року по січень 2025 року складає 32 070,99 гривень та складається з:
- основна сума боргу - 29 103,96 гривень;
- три відсотки річних - 637,90 гривень;
- інфляційні втрати - 2 329,84 гривень.
Право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано 20 червня 2023 року, тобто, основна сума боргу нараховується позивачем в період, коли відповідач уже був власником.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р. скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.
При цьому, нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється з 01.01.2024 року, а тому, а тому, заборона, встановлена постановою КМУ від 5 березня 2022 р. № 206 на нарахування 3% річних та інфляційних страт - не порушена.
Будь-яких контр рахунків відповідачем надано не було.
Тому, суд погоджується із зазначеним розрахунком та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Щодо суми судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2 422,40 гривень.
Згідно копії квитанції від 27.02.2025 року, ТОВ «УПРАВДОМ» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 2 422,40 гривень.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору - підлягає задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
05 грудня 2024 року між ТОВ «УПРАВДОМ» та адвокатом Михайленко Марією Миколаївною було укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (а.с.55).
25 лютого 2025 року між ТОВ «УПРАВДОМ» та адвокатом Михайленко Марією Миколаївною було укладено додаткову угоду №22 до договору про надання правової допомоги від 05 грудня 2024 року, за яким клієнт доручив адвокату здійснити комплекс юридичних дій, пов'язаних з захистом порушених прав щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 .
Сторони у додатковій угоді дійшли висновку про те, що попередня вартість послуг становить 6 850,00 гривень та складається з наступних витрат:
- робота з діючим законодавством що регулює відносини клієнта з питань надання послуг у сфері ЖКП, правовстановлюючими документами, внутрішньою документацією клієнта та правовою позицією ВС - 1 500,00 гривень;
- підготовка та подання позову - 4 500,00 гривень;
- представництво інтересів клієнта в судових засіданнях - 1 500,00 гривень.
Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу склав 6 850,00 гривень (а.с.66).
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.
Щодо витрат на роботу з діючим законодавством що регулює відносини клієнта з питань надання послуг у сфері ЖКП, правовстановлюючими документами, внутрішньою документацією клієнта та правовою позицією ВС, то на думку суду, зазначені дії представника є частиною такої послуги як складання та подання позову, а тому, суд вважає, що витрати на такі дії не підлягають відшкодуванню окремо від послуги у вигляді складання та подання позову.
Щодо витрат на складання та подання позову, суд зазначає наступне.
Сама позовна заява - не значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.
Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів)
Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.
Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання - це Цивільний кодекс України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.
При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.
На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.
Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.
Щодо витрат пов'язаних із судовими засіданнями у справі, то такі витрати не підлягають з огляду на те, що розгляд справи судом здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а судові засідання у справі - не проводилися.
Тому, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 3 000,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 - 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ», м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, прим.510, ЄДРПОУ - 32901991, заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 29 103 (двадцять дев'ять тисяч сто три) гривні 96 (дев'яносто шість) копійок.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ», м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, прим.510, ЄДРПОУ - 32901991, три відсотки річних у розмірі 637 (шістсот тридцять сім) гривень 90 (дев'яносто) копійок, інфляційні втрати у розмірі 2 329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ», м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, прим.510, ЄДРПОУ - 32901991, суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ», м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, прим.510, ЄДРПОУ - 32901991, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено та підписано 04 грудня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.