Справа № 521/10402/25
Номер провадження № 2/521/5433/25
04 грудня 2025 року
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.,
секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -
23.06.2025 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся представник товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2024125255_CARD від 02.06.2019 року у розмірі 39996,13 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.06.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання.
29.07.2025 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8500,00 грн.
05.11.2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якій просив суд позовну заяву задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 22700,00, а у решті вимог просив - відмовити.
13.11.2025 року представник позивача подав до суду відзив, у якому просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в своєму позові просив розглянути справу за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач в судові засідання не з'явився, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом, а також, просив суд розглядати справу без його особистої участі та особистої участі відповідача.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору Позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за Заявою-Анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024125255_CARD від 02.06.2019 року укладеною між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, 02.06.2019 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2024125255.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Відповідач отримав кредит на придбання товару.
Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і Позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування картки.
Пунктом 2 Договору визначено умови укладання Заяви-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024125255_CARD від 02.06.2019 року, що є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжни пластикових карток та усіх додатків до нього, невід'ємною частиною якого є Тарифи Банку, Паспорт споживчого кредиту. На підставі Заяви-Анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.
Відповідно до Заяви-Анкети, визначено умови обслуговування Кредитної лінії. Зокрема, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Заявою-Анкетою, Тарифами Банку та Договором. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних.
Шляхом підписання Заяви-Анкети (п.2 Договору) клієнт підтвердив, що: 1) Банк надав Клієнту в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену законодавством , що захищає права споживачів; 2) Клієнта перед укладанням Договору клієнта ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою обґрунтованого рішення щодо укладання Договору та отримання кредиту на сприятливих для клієнта умовах; 3) з Договором, Правилами, Інформаційним листком, Тарифами Банку/Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений та згодний, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати; 4) отримав свій примірник Заяви-Анкети, Інформаційний листок та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна Клієнту для користування банківськими послугами.
Судом встановлено, що відповідачем, також, було підписано паспорт споживчого кредиту до Договору, з якого вбачається інформація щодо умов надання кредитного ліміту.
У своєму відзиві відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (справа №342/180/17-ц від 03.07.2019 року), оскільки вважає, що правовідносини, що виникли між ним і позивачем є ідентичними. Однак, у справі №342/180/17-ц справі позивач - банк не довів факту підписання клієнтом будь-якого документа, тоді як у даній справі є підписаний позичальником кредитний договір (п. 2 Заява-анкета), паспорт споживчого кредиту та наявне підтвердження фактичного користування кредитом.
Кредитний договір укладається відповідно до ст. ст. 6, 207, 627, Цивільного кодексу України, і підписання її зі сторони Банка відбувається шляхом нанесенням на неї типографськими засобами відбитка печатки та підписів уповноважених представників Банку, Сторони, підписанням Кредитного договору, надають свою письмову згоду на укладення Договору в порядку передбаченому цим пунктом.
Підписанням Кредитного договору Позичальник приєднується до Договору про порядок підписання правочинів, який розміщений на офіційному сайті банку https://www.otpbank.com.ua, зміст якого йому повністю зрозумілий та з яким він повністю погоджується.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється, зокрема, договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Судом встановлено, що АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за Заявою анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024125255_CARD від 02.06.2019 року виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості та виписками.
Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Так останній платіж Відповідачем було внесено 10.08.2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник порушує строки сплати чергового платежу, кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та нарахованих відсотків.
Суд звертає увагу відповідача, що оскільки відповідач припинив виконання зобов?язань 10.08.2021 року, весь борг став таким, що підлягає достроковому поверненню у повному обсязі.
Судом встановлено, що станом на день відступлення права вимоги (у відповідності до розрахунку заборгованості) загальний розмір заборгованості становить 39996,13 грн., яка складається із:
- 22700,00 грн. заборгованість по тілу кредиту,
- 17296,13 грн. заборгованість по відсотках.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов?язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов?язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов?язання за даним договором.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов?язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов?язання.
Стосовно посилань відповідача складне матеріальне становище та ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і доповнено його п. 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов?язань за договором про споживчий кредит.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування установлюється, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
При цьому, звільнення позичальника від виконання своїх зобов?язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» не передбачено.
Відповідач у відзиві намагається використати своє матеріальне становище як аргумент для звільнення від виконання грошових зобов?язань. При цьому жодна норма чинного законодавства України не передбачає звільнення від виконання кредитних зобов?язань з огляду на матеріальний стан.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання. Тобто, складне матеріальне становище не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення боргу.
Також, представник відповідача зазначає, що відповідачу відомо про борг і він не має наміру ухилитися від сплати вказаного кредитного договору, не відмовляється від фінансових зобов?язань за тілом кредиту.
Отже, судом встановлено, що ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» підтвердило своє право вимоги, довело факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявність заборгованості, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Частиною 3 тієї ж статті ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що судові витрати на правову допомогу позивача склали 8500 гривень 00 копійок. На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявні посвідчені копії: Договору №01/05-13 про надання професійної правової допомоги від 01.05.2023 року, додатку №1 до Договору №01/05-13 про надання професійної правової допомоги від 01.05.2023 року, акту про надання правової допомоги №02/07-22/04 до Договору №01/05-13 про надання професійної правової допомоги від 01.05.2023 року, згідно якого позивач сплатив для адвоката вартість правової допомоги у розмірі 8500,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача судових витрати на правову допомогу у розмірі 8500 гривень 00 копійок
Відповідно до позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі № 910/4881/18 від 18.12.2018 року, зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності.
Згідно постанови Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року, за умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені. Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18, суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.
Верховний Суд розглядаючи справи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу неодноразово звертав увагу, також, на сутність стягнення судом таких судових витрат, зазначаючи, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 р. у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 р. у справі № 826/13270/16).
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 526, 530, 543, 549-552, 610, 1054, 1050 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 355 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 07.09.2005 року, ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) користь товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 43115064, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) заборгованість за Заявою анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024125255_CARD від 02.06.2019 року, у загальному розмірі 39996,13 гривень (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 13 копійок, що складається з:
- 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок - заборгованість по тілу кредиту,
- 17296,13 грн. (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 13 копійок - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 07.09.2005 року, ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 43115064, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) витрати на правову допомогу у розмірі 8500,00 (вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 07.09.2005 року, ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 43115064, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: Бобуйок І.А.