Справа № 609/1067/25
2/609/635/2025
04 грудня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Харлана М.В.
за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.
представника відповідача Мороза В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до
відповідача: ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за договором позики,-
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 03 листопада 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (далі позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за договором позики.
2. В обґрунтування позову зазначено що, 29 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №123487, який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом строком на 30 днів (з 29.11.2019 р. по 28.12.2021 р.).
Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,3%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.
Вказує, що ТОВ «ФК «Гелексі» було фінансовою установою, яке здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «Гелексі» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.
Зазначає, що позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «Елаенс».
Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 , було успішно перераховано кошти у сумі 5000,00 грн., таким чином, позивач повністю виконав умови договору.
Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, що станом на 03.11.2025 р. становить 24959,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за позикою; 19959,50 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
З огляду на вищевикладене, ТОВ «ФК «Гелексі» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 24959,50 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2423,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
18 листопада 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Морозом В.В. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги позивача визнав частково.
Вказав, що дійсно, 29.11.2019 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі» в електронній формі із використанням засобів інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №123487, відповідно до якого відповідач отримала позику в формі безготівкової грошової суми в розмірі 5000,00 грн.
Однак, вважає, що нараховані ТОВ «ФК «Гелексі» проценти та комісія за Договором позики № 123487 від 29 листопада 2019 року є суттєво завищеними та несправедливими, а ціна позову в розмірі 24959,50 грн. необґрунтованою, оскільки перевищують суму позики, розмір загальної вартості кредиту та не узгоджуються з сумою процентів (14,50 грн.) та комісійної винагороди (1885,00 грн.), які узгоджені сторонами в Графіку платежів до Договору позики № 123487 від 29 листопада 2019 року. Окрім того, строк кредитування становив з 29 листопада 2019 року по 28 грудня 2019 року, а тому позивач не вправі нараховувати проценти та комісію після спливу строку кредитування.
Окрім того, представник відповідача не погодився із визначеним позивачем розміром грошової суми в розмірі 5000,00 грн., що підлягає стягненню із відповідача в порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та вважає, що в аспекті задоволення позовної вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач зобов'язана відшкодувати позивачу грошову суму у розмірі 1382,14 грн. (5000х6899,50:24959,50).
18 листопада 2025 року представником позивача ТОВ «ФК «Гелексі» подано відповідь на відзив, у якому останній звертає увагу на те, що із умов договору вбачається, що сторони передбачили міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватись позикою. Отже, кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення.
Окрім того, з розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом
Таким чином, заборгованість відповідачем ОСОБА_1 у встановлений договором строк не погашено, а тому, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
21 листопада 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Морозом В.В. через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що зміст положення, закріпленого у пункті 5.3 Договору позики № 123487 від 29 листопада 2019 року, не відповідає змісту положення, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. У пункті 5.3 Договору позики № 123487 від 29 листопада 2019 року зазначено про те, що «у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення. Водночас даний пункт договору не передбачає механізму стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» з ОСОБА_1 суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. При складанні пункту 5.3 Договору позики № 123487 від 29 листопада 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» відбулася підміна понять «підвищена комісійна винагорода» та «сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми».
Зауважує, що за правомірне використання позичальником грошових коштів остання зобов'язана сплатити проценти, розмір яких визначений пунктом 1.1.2.1 Договору позики № 123487 від 29 листопада 2019 року, та комісію, розмір якої передбачений пунктом 1.1.2.2 Договору позики № 123487 від 29 листопада 2019 року.
Окрім того вважає, що «Розрахунок заборгованості» не містить ніякої інформації щодо нарахувань, визачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» за період з 26 квітня 2020 року по 31 липня 2025 року.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мороз В.В. позовні вимоги визнав частково, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Гелексі» не з'явився, при цьому в матеріалах справи міститься заява, згідно якої останній просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 04 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 18 листопада 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 04 грудня 2025 року.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
4. Судом встановлено, що 29 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №123487, який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором fsqq3vz9.
5. Відповідно до п. 1.1. Договору позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні.
Сума позики становить: 5000,00 грн. (п. 1.1.1), проценти: 0,01% в день від поточного залишку позики (п.1.1.2.1), комісія: 1,3% в день від початкового розміру позики (1.1.2.2). Нарахування процентів та комісії здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування позикою (п. 1.1.3 та 1.1.4). Строк повернення позики: 28 грудня 2019 року (п. 1.1.5). Строк дії договору: до повного виконання позичальником зобов'язань за договором (п. 2.1.).
Відповідно до пункту 4.1. Договору позичальник зобов'язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов'язання, встановлені договором, не пізніше 28 грудня 2019 року.
Пункт 4.2. Договору передбачає, що сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.
Згідно пункту 4.3. Договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп. 1.1.5. договору, включно.
Відповідно до пункту 5.3. Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 5.4. Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.
Невід'ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» Уклавши Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил та виконувати свої обов'язки, визначені Правилами. (п. 9.3 договору).
Сторони підтверджують, що даний електронний Договір та всі Додатки до нього має таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі (п. 9.5 договору).
Відповідно до графіка платежів до договору позики №123487 від 29 листопада 2019 року вбачається, що відповідач до 28.12.2019 р. зобов'язана була повернути 6899,50 грн., у тому числі 14,5 грн. - проценти за користування позикою, 1885,00 грн. - комісії, 5000,00 грн. - суму позики. Графік платежів підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором fsqq3vz9.
6. Позивачем до матеріалів справи надано паспорт позики з інформацією про основні умови кредитування, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту, інші умови. Також зазначено що паспорт підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 3 паспорту позики основні умови кредитування наведено наступне: тип кредиту позика, сума кредиту 5000,00 грн., строк кредитування до 28.12.2019 р., мета отримання кредиту на споживчі потреби.
Згідно п. 5 паспорту позики кредит повертається одноразово в сумі 6899,50 грн. до 28 грудня 2019 року.
7. У листі № 123487 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Елаєнс» повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» про те, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): 1) платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», 2) отримувач коштів: ОСОБА_1 , 3) номер транзакції в системі: 1164886438, 4) номер операції: 180222333, 5) дата проведення платежу: 29.11.2019, 6) сума платежу 5000, 7) валюта платежу: гривня UAH, 8) платіжний засіб (метод): карта, 9) банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, 10) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .
8. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 29 листопада 2019 року по 31 липня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Гелексі» за договором позики №123487 від 29 листопада 2019 року становить 24959,50 грн., з яких:
- 5000,00 грн. - сума позики,
- 19959,50 грн. - заборгованість за процентами та комісії за користування позикою, із яких 74,50 грн. сума прострочених відсотків та 19885,00 грн. - сума прострочених комісій.
ІV. Оцінка Суду.
9. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
10. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
11. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
12. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
13. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
14. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
15. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
16. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
17. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
18. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
19. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
20. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
21. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
22. Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
23. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
24. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
25. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
26. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
27. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
28. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
29. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
30. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
31. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
32. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
33. Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
34. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
35. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
36. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
37. Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
38. Судом встановлено, що 29 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №123487.
Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором fsqq3vz9 надісланий останній на її мобільний номер телефону.
З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.
Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 5000,00 грн. підтверджується листом ТОВ «ФК «Елаєнс» за № 123487 від 01 вересня 2025 року.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 29 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладений Договір позики №123487 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд приходить до висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором fsqq3vz9, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах, окрім того, вказаний факт не заперечується відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву.
Що стосується розміру процентів за користування грошовими коштами та комісійної винагороди за користування позикою, яка фактично є процентами за користування позикою, то суд зважає на наступне.
39. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
40. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
41. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
42. Відповідно до п. 1.1. Договору позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні.
Сума позики становить: 5000,00 грн. (п. 1.1.1), проценти: 0,01% в день від поточного залишку позики (п.1.1.2.1), комісія: 1,3% в день від початкового розміру позики (1.1.2.2). Нарахування процентів та комісії здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування позикою (п. 1.1.3 та 1.1.4). Строк повернення позики: 28 грудня 2019 року (п. 1.1.5). Строк дії договору: до повного виконання позичальником зобов'язань за договором (п. 2.1.).
Відповідно до пункту 4.1. Договору позичальник зобов'язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов'язання, встановлені договором, не пізніше 28 грудня 2019 року.
Пункт 4.2. Договору передбачає, що сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.
Відповідно до пункту 5.3. Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.
Судом встановлено, що на підставі договору позики, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000,00 грн. із строком повернення позики 28.12.2019 р. Дата надання (отримання) кредиту 19.11.2019 р.
Згідно пункту 4.3. Договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп. 1.1.5. договору, включно.
Враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами до 28 грудня 2019 року, доказів того, що позичальник ініціювала продовження строку, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відтак розмір процентів підлягає перерахуванню.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору за період з 19.11.2019 р. по 28.12.2019 р. складає 14,50 грн. (тіло кредиту х проценти за користування позикою згідно п. 1.1.2.1 Договору х строк кредитування). Розмір комісії відповідно до умов договору за період з 19.11.2019 р. по 28.12.2019 р. складає 1885,00 грн. (тіло кредиту х комісія за позикою згідно п. 1.1.2.2 Договору х строк кредитування), що є обґрунтованим та відповідає умовам Договору.
Також суд звертає увагу, що згідно розрахунку заборгованості, нарахування відсотків та комісії здійснювалось відповідно до п. 1.1.2.1, п.1.1.2.2 Договору, яка станом на день прострочення позики 28.12.2019 р. становила 6899,50 грн. з яких: 5000,00 грн. - сума позики, 14,50 грн.- сума відсотків та 1885,00 грн - сума комісій.
Суд також зазначає, що вказана вартість позики (заборгованість за договором) погоджена сторонами відповідно до Графіку платежів, що є додатком до кредитного договору, а також Паспортом позики.
Разом із тим, як вже було зазначено, за умовами договору, відповідач отримала суму позики на умовах сплати відсотків за користування цими коштами у розмірі 0,01% (п. 1.1.2.1) та комісії у розмірі 1,3% (п. 1.1.2.2) на строк до 28 грудня 2019 року.
Таким чином, проценти за користування кредитними коштами нараховані за цей період у сумі 14,50 грн. та комісійна винагорода за користування позикою у сумі 1885,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки це відповідає змісту договору в цілому.
Окрім того, за порушення терміну платежу (прострочення сплати заборгованості), пунктом 5.4 Договору було передбачено можливість нарахування пені. Однак, за змістом договору сторони не обумовлювали можливість сплати процентів та комісій за користування позикою поза межами строку дії договору позики.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та із наданого суду розрахунку, заборгованість по процентах та комісії за користування позикою становить 19959,50 грн. Вказана заборгованість нарахована за період з 29 листопада 2019 року по 25 квітня 2020 року включно, тобто за межами строку кредитування.
Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відтак лише вищенаведений розмір заборгованості за відсотками та комісіями може бути стягнутий з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Гелексі», оскільки після спливу строку кредитування, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, товариство не мало правових підстав нараховувати плату за користування позикою.
Щодо застосування позивачем ст. 625 ЦК України про яку представник позивача зазначає у відповіді на відзив, суд зазначає, що в самому розрахунку заборгованості не передбачено нарахувань за порушення грошового зобов'язання у відповідності до ст. 625 ЦК України. Відомості про нарахування позивачем процентів за порушення умов договору в матеріалах справи відсутні, і позивач не заявляв про стягнення з відповідача процентів на підставі ст. 625 ЦК України.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору в частині повернення позивачу кредиту, процентів та комісії за користування позикою, доказів погашення кредиту суду не надано, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №123487 у розмірі 6899,50 грн. з яких: заборгованість за сумою позики 5000,00 грн., заборгованість за процентами та комісією за користування позикою 1899,50 грн (14,50 грн + 1885,00 грн).
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
43. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 669,72 грн. (27,64%)
44. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
45. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
46. Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
47. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
48. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
49. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
50. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
51. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
52. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
53. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
54. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
55. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
56. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
57. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
58. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
59. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
60. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
61. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
62. При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
63. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
64. Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
65. З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
66. Судом встановлено, що 09 липня 2025 року між адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» було укладено договір про надання правничої допомоги.
В якості детального розрахунку наданих адвокатом послуг позивач надав акт № 123487 наданих послуг правничої допомоги від 01 вересня 2025 року, де зазначені такі послуги адвоката:
1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правих рекомендацій щодо захисту інтересів клієнта, 1 година, - 1000,00 грн.;
2) складання позовної заяви, 3 години, - 3000,00 грн.;
3) формування додатків до позовної заяви, 1 година, - 1000,00 грн. Разом 5000,00 грн.
Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.
67. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погодився із визначеним позивачем розміром суми, що підлягає стягненню із відповідача в порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що вони, в цілому, є співмірними з критеріями, передбаченими частиною четвертої статті 137 ЦПК України, однак, з врахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст.141 ЦПК України, ці судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1382,14 грн. (5000 х (6899,50/24959,50)).
З цих підстав,
Керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, Цивільного кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики №123487 від 29 листопада 2019 року в розмірі 6899,50 грн. з яких: заборгованість за сумою позики - 5000,00 грн., заборгованість за процентами та комісією за користування позикою - 1899,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» - 669,72 грн. сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 1382,14 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду складено 04 грудня 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі», місце знаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, 10/1, ЄДРПОУ: 41229318.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: М.В. Харлан