Копія:
"02" грудня 2025 р. Справа № 608/1690/25
Номер провадження2/608/897/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря с/з Фаштиковської М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Чорткові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності.
В позовній заяві позивачка вказала, що 14 листопада 1992 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2015 року.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 листопада 2015 року у цивільній справі №608/2127/15-ц між ними поділено майно набуте ними в шлюбі у спільну сумісну власність, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 6125581000:02:057:0031 в селі Біла Чортківського району Тернопільської області.
Також вказує, що ще під час перебування у шлюбі, 29 серпня 2003 року на її ім'я було видано Свідоцтво про право власності на 1/4 частину житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_2 на підставі рішення виконкому Білівської сільської ради від 29 серпня 2003 року №188.
Державна реєстрація права власності здійснена 29 серпня 2003 року в Чортківському обласному комунальному міжрайонному бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №3 за №456. Згідно з технічним паспортом від 14 листопада 2023 року, складеним Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа №654/23), спірний житловий будинок та господарські будівлі зведені в період 1975-1990 років, тобто до моменту укладення шлюбу між сторонами - до 14 листопада 1992 року.
На даний час вона має намір розпорядитися належною їй 1/4 частиною спірного житлового будинку, однак через факт державної реєстрації права власності на нього під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 виникає правова невизначеність, яку необхідно усунути шляхом судового визнання цієї частини майна її особистою приватною власністю.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Варода П. Б. не з'явилися, на адресу суду поступила заява про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, судом належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить оголошення, розміщене на офіційному веб.порталі судової влади України.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, враховуючи заяву позивача та її представника, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що 14 листопада 1992 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , було укладено шлюб, який розірвано рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2015 року у цивільній справі №608/2724/14-ц. Рішення суду набрало законної сили 10 лютого 2015 року.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 листопада 2015 року у цивільній справі №608/2127/15-ц між сторонами було поділено майно набуте ними в шлюбі у спільну сумісну власність, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 6125581000:02:057:0031 в селі Біла Чортківського району Тернопільської області. Рішення суду набрало законної сили 8 грудня 2015 року.
Окрім того, ще під час перебування у шлюбі, 29 серпня 2003 року на ім'я позивачки ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право власності на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_2 на підставі рішення виконкому Білівської сільської ради від 29 серпня 2003 року №188. Державна реєстрація права власності здійснена 29 серпня 2003 року в Чортківському обласному комунальному міжрайонному бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №3 за №456.
Згідно з технічним паспортом від 14 листопада 2023 року, складеним Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа №654/23), спірний житловий будинок та господарські будівлі зведені в період 1975-1990 років, тобто до моменту укладення шлюбу між сторонами - до 14 листопада 1992 року.
Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 має намір розпорядитися належною їй 1/4 частиною спірного житлового будинку, однак через факт державної реєстрації права власності на нього під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 виникає правова невизначеність, яку необхідно усунути шляхом судового визнання цієї частини майна її особистою приватною власністю.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в статті 60 Сімейного кодексу України та статтях 24, 25 Кодексу про шлюб та сім'ю України в залежності від того, коли було придбано спірне майно.
За змістом 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України (у редакції, чинній станом на час укладення шлюбу сторонами - 1993 рік) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Подібні положення викладені також у частині першій статті 57 Сімейного кодексу України, відповідно до якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування і майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не
тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя
коштами або працею в набутті майна.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
З наведеного слідує, що право особистої приватної власності на 1/4 частину спірного житлового будинку у позивачки ОСОБА_1 існує незалежно від тієї обставини, що оформлення правовстановлюючого документа та державна реєстрація цього права власності були здійснені під час її перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , оскільки житловий будинок був збудований ще до укладення шлюбу, набуття права власності не пов'язане із спільною діяльністю подружжя чи спільними коштами, а тому відповідно це майно є її особистою приватною власністю.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задоволити.
Керуючись ст. ст.. 57, 60 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 15, 19, 23, 58, 60, 81,175,176,177, 187, 280 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 317, 321 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_3 до ОСОБА_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 про визнання права власності.- задоволити.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_2 , що належить їй на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 29 серпня 2003 року, виданого на підставі рішення виконкому Білівської сільської ради від 29 серпня 2003 року №188.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Оригінал заочного рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1690/25.
Заочне рішення набрало законної сили " " __________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію заочного рішення видано " " _______________ року.
Секретар: