10.11.2025 Справа №607/14722/25 Провадження №2/607/4378/2025
місто Тернопіль Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
Позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокатка Лукомська В. В., звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Її батьки перебували у шлюбі з 23 червня 2009 року, який розірвано рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2019 року у справі № 744/1568/19. Позивачка проживала разом з матір'ю та перебувала на повному її утриманні.
До досягнення ОСОБА_1 повноліття, аліменти на її утримання стягувала мати.
Позивачка після досягнення повноліття навчається на першому курсі стоматологічного факультету Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського.
ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання, в зв'язку з чим не працює, не отримує стипендію, а навчається на контрактній умові навчання, проживає у гуртожитку, а тому потребує матеріальної допомоги.
Мати позивачки є внутрішньо переміщеною особою та на разі не працевлаштована, а тому не може повністю забезпечити дочку матеріально.
Відповідач ОСОБА_2 працездатна особа, військовослужбовець, а тому ОСОБА_1 вважає, що у батька є можливість надавати їй матеріальну допомогу в зв'язку з навчанням.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути аліменти з ОСОБА_2 , на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше 23-х річного віку.
21 липня 2025 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину яка продовжує навчання залишено без руху.
23 липня 2025 року представником позивачки ОСОБА_1 - адвокаткою Лукомською В. В. через систему «Електронний суд» подано заяву на виконання ухвали суду від 21 липня 2025 року.
25 липня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження у цивільній справі №607/14722/25; розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
13 серпня 2025 року представником позивачки ОСОБА_1 - адвокаткою Лукомською В. В. через систему «Електронний суд» подано клопотання про стягнення судових витрат в справі на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Лукомська В. В. у судове засідання не з'явилася проте, подала заяву у якій просила проводити розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.
Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками її є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 03 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Семенівського районного управління юстиції Чернігівській області України.
04 грудня 2019 року Семенівським районним судом Чернігівської області розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 23 червня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Семенівського районного управління юстиції Чернігівської області, актовий запис № 27, справа № 744/1568/19.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23 листопада 2020 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується Витягом з реєстру Семенівської територіальної громади № 2024/002115416, сформованим 29 лютого 2024 року.
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6117-5003591122 від 24 січня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 .
За змістом судового наказу у справі № 744/914/21, виданого суддею Семенівського районного суду Чернігівської області, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягувалися аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 у розмірі заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 вересня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття.
15 серпня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (законний представник) уклали договір № 81 про навчання у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України, предметом якого є навчання в цьому закладі вищої школи. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом усього періоду навчання або до дня повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Як вбачається із довідки № 16/1/166 Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України від 26 червня 2025 року, ОСОБА_1 є студенткою першого курсу денної форми навчання стоматологічного факультету. Форма навчання контрактна, закінчення навчання передбачено на червень 2029 року.
Згідно банківських квитанцій ОСОБА_5 вносила кошти на оплатку навчання ОСОБА_1 в ТНМУ ім. І. Я. Горбачевського на суму 6 000,00 грн, 20 000,00 грн та 9 750,00 грн у серпні, грудні 2024 року. Також ОСОБА_6 здійснила оплату проживання у гуртожитку ОСОБА_1 у розмірі 9 600,00 грн, що піддержується платіжною інструкцією АТ КБ «Приват Банк» від 11 травня 2025 року.
Факт зміни прізвища ОСОБА_5 на «Вишневська» підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 від 22 листопада 2024 року, виданим Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Крюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
В силу ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 199 СК України, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
За вимогами ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Також, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є повнолітньою дочкою відповідача, однак вона не досягнула віку 23-ох років, продовжує навчання у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України і доказів отримання нею доходу суду не подано. Позивачка стверджує, що вона не працює у зв'язку з навчанням, проживає в гуртожитку, а відтак потребує матеріального утримання.
Натомість ОСОБА_2 є працездатною особою, суд вважає стан здоров'я відповідача задовільним, оскільки доказів на доведення протилежного останнім суду не надано. Тобто, за своїм станом здоров'я та матеріальним становищем ОСОБА_2 може виконувати обов'язки щодо утримання дочки, яка досягла повноліття, продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Суд, визначаючи розмір аліментів на повнолітню дитину, які слід стягувати із відповідача, враховуючи встановлені вище обставини, а також обставини, зазначені у ст. 182 СК України, вважає, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу позивачці у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення даного позову і до закінчення ОСОБА_1 навчання у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України, а саме до червня 2029 року, але не більше 23-х річного віку.
Відтак, виходячи з рівності обов'язку батьків утримувати дитину, суд доходить до висновку, що позов слід задовольнити і стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 16 липня 2025 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України, а саме до червня 2029 року, але не більше 23-х річного віку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у ньому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов'язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.
За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачці ОСОБА_1 на підставі договору № 38/25 про надання правничої допомоги від 11 липня 2025 року (далі - Договір) надавалась професійна правнича допомога адвокаткою Лукомською В. В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 1476 від 31 травня 2024 року, видане на підставі рішення Ради адвокатів Волинської області від 31 травня 2024 року № 2/106-2, що вбачається із Ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АС № 1147470 від 16 липня 2025 року. За цим Договором вартість та порядок оплати послуг визначаються сторонами в Додаткових угодах.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 11 липня 2025 року до договору № 38/25 про надання правничої допомоги від 11 липня 2025 року, вартість послуг із зазначенням переліку послуг становить 10 000,00 грн.
Відповідно до акту про надання послуг від 17 липня 2025 року до договору № 38/25 про надання правничої допомоги від 11 липня 2025 року, де вказано вид юридичних послуг, а саме: підготовка позовної заяви до суду, здійснення представництва інтересів в суді першої інстанції, підготовка інших процесуальних документів у справі, їх вартість оцінено у 10 000 грн.
Згідно Договору про співпрацю (партнерство) від 01 червня 2024 року, АБ «Олександр Носков і Партнери» залучає адвокатку Лукомську В. В. до виконання укладених АБ договорів з Клієнтами про надання правничої допомоги.
Згідно платіжної інструкції від 11 липня 2025 року, Костюченко Д. О. оплатила АБ Олександр Носков і партнери 10 000,00 грн за надання юридичних послуг в суді першої інстанції в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Отож, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з тим, відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 від 01 червня 2021 року, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при обрахуванні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід послатися на висновки Великої Палати Верхового Суду у справі № 755/9215/15-ц, викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відтак, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, кількість проведених судових засідань, роботу адвоката в інтересах позивача, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла у розмірі 10 000 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 280-282, 352-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 16 липня 2025 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України, а саме до червня 2029 року, але не більше 23-х річного віку.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 968 (дев'ятсот шістдесят вісім),96 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 10 000 (десять тисяч),00 грн.
Копію рішення направити відповідачу у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .
Головуючий суддя Герчаківська О. Я.