27.11.2025 Справа №607/24853/25 Провадження №1-кс/607/7019/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 12025210000000654 від 05.09.2025 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офійно не працевлаштованого, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12025210000000654 від 05.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України звернулась до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що групою слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000654 від 05.09.2025 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що 04.09.2025 близько 22 год. 22 хв., водій ОСОБА_4 , керував технічно справним автомобілем Hyndai Kona, р.н. НОМЕР_1 та рухався правою смугою ділянки дороги з двома смугами для руху в кожному напрямку по вул. Микулинецька від вул. Торговиця в напрямку м. Теребовля Тернопільської області
Під час руху ОСОБА_4 , в порушення вимог п.п. 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка», «маневрування (маневр)», «перевага для руху», 2.3 «б», «д» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ПДР) не був уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не урахував дорожні умови та обстановку, щоб безпечно керувати автомобілем і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, не завдавати матеріальних збитків.
У вказаний період часу, позаду автомобіля Hyndai Kona, р.н. НОМЕР_1 в попутному із ним напрямку, лівою смугою руху до м. Теребовля, із швидкістю 93…113 км/год, рухався мотоцикл Yamaha р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , чим порушив вимоги п.п. 12.4, 12.9 (б) ПДР які зобов'язували його рухатися у населеному пункті із дозволеною швидкістю руху, не більше 50 км/год.
Рухаючись правою смугою руху до м. Теребовля, водій ОСОБА_4 , в порушення вимог пункту 10.1 ПДР, перед зміною напрямку руху, зокрема початком виконання маневру повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеку іншим учасникам руху, та змінив напрям руху ліворуч, розпочав виконати поворот на другорядну дорогу вул. Ярмуша з правої смуги руху. Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху, ОСОБА_4 не забезпечив безпеку дорожнього руху та виконуючи поворот ліворуч, допустив зіткнення керованого автомобіля Hyndai Kona, р.н. НОМЕР_1 із мотоциклом Yamaha р.н. НОМЕР_2 , водій якого рухався своєю смугою руху.
Внаслідок порушення водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , вказаних пунктів ПДР, відбулося зіткнення лівої частини автомобіля Hyndai Kona, р.н. НОМЕР_1 із передньою частиною мотоцикла Yamaha р.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого водію мотоцикла Yamaha р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7 , заподіяно відкриту черепно - мозкову травму, у виді перелому кісток лицевого та мозкового черепа, масивними крововиливами під оболонку та речовину головного мозку з формуванням субдуральної гематоми, яка призвела до стиснення речовини головного мозку з вклиненням його стовбурових структур у великій потиличний отвір, внаслідок чого настала його смерть на місці події.
Порушення водієм ОСОБА_4 , вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням смерті потерпілого ОСОБА_7 .
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні № 12025210000000654 від 05.09.2025, наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Слідчий вказує, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність зазначених ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , згідно з вимогами п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та експертів у даному кримінальному провадженні.
На переконання слідчого, інший запобіжний захід ніж домашній арешт, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України.
З урахуванням наведеного, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків, слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на неї обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала подане слідчим клопотання, просила його задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 23 год. 00 хв. по 05 год. 00 хв.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні заперечив з приводу задоволення клопотання та зазначив, що таке є необґрунтованим, оскільки слідчим не доведено наявності ризиків зазначених у клопотанні. Водночас, ОСОБА_4 був свідком у кримінальному провадженні, не переховувався від органу досудового розслідування, брав участь у слідчому експерименті та завжди з'являвся на усі виклик слідчого та надавав покази. Захисник просив врахувати вказані обставини та те, що підозрюваний одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання, що свідчить про місці соціальні зв'язки та застосувати до нього запобіжних захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими сторони обґрунтовують свою позицію, слідчий суддя приходить до наступного висновку:
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як вбачається з ч. 1 ст.176 КПК України запобіжними заходами у кримінальному провадженні є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Згідно з ч.ч. 1 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан, наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025210000000654 від 05.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 27.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
-протоколом огляду місця події від 04.09.2025, та додатками до нього;
-протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 15.09.2025;
-протоколом огляду відеозапису від 08.09.2025;
-висновком судово-медичної експертизи № 709 від 06.10.2025 за результатами проведення трупа ОСОБА_7 ;
-висновком експерта від 23.10.2025 № СЕ-19/120-25/11210-ІТ за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи;
-висновком експерта від 07.10.2025 № СЕ-19/120-25/11208-ІТ за результатами проведення судової автотехнічної експертизи;
-висновком експерта від 07.10.2025 № СЕ-19/120-25/11209-ІТ за результатами проведення судової автотехнічної експертизи;
-висновком експерта від 09.10.2025 № СЕ-19/120-25/11211-ФП за результатами проведення судової фототехнічної експертизи;
-висновком експерта від 25.10.2025 № СЕ-19/120-25/13627-ІТ за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора та встановлені у судовому засіданні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду танезаконно впливати на експертів у кримінальному провадженні, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Відтак, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя вважає, доведеним і ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на експертів у цьому кримінальному провадженні, так як винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з поміж інших доказів, підтверджується висновками експертів за результатами проведення судових транспортно-трасологічних, авто технічних та медичних експертиз. Водночас, підозрюваний ОСОБА_4 , може незаконно впливати на експертів, які виконували судові експертизи, з метою дачі ним неправдивих, неповних показів, або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати, а беручи до уваги те, що згідно зі ст. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження, на думку слідчого судді підозрюваний може чинити тиск, а також схиляти експертів до дачі неправдивих показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Поряд з цим, щодо незаконного впливу на потерпілого, то слідчий суддя зауважує, що органом досудового розслідування до матеріалів клопотання не додано жодних доказів, які б підтверджували, що у рамках даного кримінального провадження можливий сплив на потерпілого, оскільки як встановлено із матеріалів долучених до клопотання, потерпілий ОСОБА_7 помер, у результаті травм отриманих у дорожньо - транспортній пригоді, а відомостей про залучення у кримінальному провадженні інших потерпілих слідчому судді не подано, а відтак ризик незаконного впливу на потерпілого слідчий суддя вважає недоведеним і таким, що не може покладатись в основу рішення про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим у клопотання та прокурором у судовому засіданні доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні, з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про відсутність вищевказаних ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Так, Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.
Верховенство права, невід'ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.
Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.
Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_4 встановлено, що останній є уродженцем м. Тернопіль, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання.
При розгляді клопотання слідчим суддею враховано всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється та його процесуальну поведінку, зокрема те, що він раніше не судимий, а також те, що підозрюваний одружений, має двох неповнолітніх дітей на утримані та постійне місце проживання, де позитивно характеризується, що свідчить про міцні соціальні зв'язки.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , не доведення прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, з посиланням лише на наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, і що такий захід в даному випадку буде виправданий, враховуючи, що обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання під домашнім арештом, приходжу до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Виходячи зі змісту ст.179 цього ж Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням обставин справи, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, та суду за першою вимогою; утримуватися від спілкування з експертами у даному кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.Вказані обов'язки на думку слідчого судді є достатніми для забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 193, 194, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, та суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування з експертами у даному кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали та обов'язків, покладених судом визначити до 23 год. 59 хв. 27.01.2026.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого у даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 та прокурору.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1