Справа №601/2634/25
Провадження № 2/601/913/2025
04 грудня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Коротича І.А.,
за участю секретаря судового засідання Бончик А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кременець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Почаївської міської ради про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом,-
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 та Почаївської міської ради в якому просила визнати за нею право на завершення приватизації та реєстрації на ім'я ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1000 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 .Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .Батько заповіту не складав, позивачка є спадкоємицею першої черги спадкування за законом. 29 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Левандовської М.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .Постановою № 76/02-31 від 29 липня 2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність даного майна спадкодавцеві, а також наявністю арешту на все нерухоме майно спадкодавця.За життя батьку позивачки ОСОБА_3 , рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради народних депутатів № 41 від 21 квітня 1994 року було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель площею 1000 кв.м. в АДРЕСА_1 . Таким чином, за життя ОСОБА_3 отримав рішення про передачу йому у безплатну приватну власність земельної ділянки, а також дозвіл на право будівництва одноповерхового житлового будинку на даній земельній ділянці та був зобов'язаний отримати будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної під індивідуальне будівництво, і такий будівельний паспорт був виготовлений. Отже, можна стверджувати, що ОСОБА_3 розпочав процедуру приватизації, однак з невідомих причин не зареєстрував належним чином право власності на неї, державний акт на дану земельну ділянку не виготовлявся, кадастровий номер не присвоювався. Відповідно, право на завершення приватизації земельної ділянки перейшло до позивача, як спадкоємця за законом першої черги. Разом з тим, до Центру надання адміністративних послуг Почаївської міської ради, позивачкою було подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на що їй було відмовлено. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 була вимушена звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою судді від 10 вересня 2025 року відкрито провадження по даній цивільній справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Зембра Є.Й. в судове засідання не з'явилися, надіславши на адресу суду заяву про слухання справи у їх відсутності, просять суд задоволити позовні вимоги повністю.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Медвідь І.М. в судове засідання не з'явилися, надіславши на адресу суду заяву про проведення розгляду справи у їх відсутності, не заперечують щодо задоволення даного позову.
Представник Почаївської міської ради в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутності, позовні вимоги визнає.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07 січня 2025 року підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 роки, в м. Київ помер батько позивача ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 28.
Рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради народних депутатів № 41 від 21 квітня 1994 року, ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель площею 1000 кв.м. в АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 03. Її батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження № 97. Його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 437317561 від 29.07.2025, постановою Відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції від 01.04.2002 ВП 3039273, було накладено арешт на все майно ОСОБА_3 .
29 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Левандовської М.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .Постановою № 76/02-31 від 29 липня 2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність даного майна спадкодавцеві, а також наявністю арешту на все нерухоме майно спадкодавця.
Судом оглянуто копії квитанцій про сплату земельного податку ОСОБА_3 за надану йому земельну ділянку для будівництва, згідно будівельного паспорту № НОМЕР_4 , виданого на підставі рішення Почаївської міської ради від 21.04.1994 (а.с.41-65).
Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
Згідно ст. 118 Земельного Кодексу України початком процедури приватизації земельної ділянки є звернення громадянина з заявою (клопотанням) до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 370/1854/20, також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, де визначено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
З 01 січня 2013 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передання у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації.
За наведених обставин судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя не приватизував земельну ділянку, земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , площею 1000 кв.м., виділеного рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради народних депутатів № 41 від 21 квітня 1994 року, а тому позивачка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті батька, має право на завершення процедури приватизації земельної ділянки. Відповідач позов визнав.
Отже, суд дійшов висновку про захист права позивачки у спосіб визнання за нею права на завершення приватизації, у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. , 247, 258-268, 273, 352- 355 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1225, 1235, 1261 ЦК України, ст. ст. 81, 118, 125, 126, 131 ЗК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель 58 площею 1000 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителька АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , житель АДРЕСА_2 .
Відповідач: Почаївська міська рада, місцезнаходження: м. Почаїв, пл. Т. Шевченка, 16, Кременецького району Тернопільської області.
Головуючий: