04.12.2025
Єдиний унікальний № 497/3206/25
Провадження № 1-кс/497/1038/25
про відмову у відкритті провадження за заявою
04.12.25 року м. Болград
Слідчий суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , ознайомившись із заявою в порядку ст.206 КПК України ОСОБА_2 , поданою ВДРУГЕ в інтересах ОСОБА_3 про незаконне затримання, -
04.12.2025 року о 13:36 годині до суду надійшла заява адвоката ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 про незаконне затримання, якою останній просить слідчого суддю:
- невідкладно зобов'язати службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або будь-яких інших, осіб, які утримують ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доставити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи;
- звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 як особу, яку позбавлену свободи, у зв'язку із відсутністю судового рішення, яке набрало законної сили, або іншої правої підстави для позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заяви за фактом подій адвокат зазначає ті ж самі обставини, що 03.12.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно позбавлено волі у місті Одесі та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на 12:00 годину 04.12.2025 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності судового рішення, незаконно позбавлений свободи та продовжує утримуватись під вартою на території (приміщенні) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 .
Наведене підтверджується заявою дружини ОСОБА_3 -
ОСОБА_4 до начальника відділення поліції № 2 Болградського РВП ГУ НП в Одеській області від 03.12.2025, відповідно до якої ОСОБА_4 повідомила про незаконне затримання представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловіка ОСОБА_3 , а також застосування до нього фізичної сили.
Крім того, 03.12.2025 слідчим Болградського РВП ГУ НП в Одеській області відібрано у ОСОБА_4 пояснення, з яких вбачається, що затримання ОСОБА_3 є незаконним, протокол про адміністративне правопорушення не складався, а ОСОБА_3 протиправно позбавлено свободи представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно із приписами п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
ОСОБА_3 відповідно до інформації, що міститься у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування № 128/25/3267/ВП від 17.11.2025 є особою, яка перебуває на другій групі інвалідності, номер посвідчення 1404650184.
А тому ОСОБА_3 є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування правових підстав цієї заяви, як і в попередній, адвокат посилається на положення ст.206 КПК України та просить задовольнити вказану заяву.
Дослідивши заяву адвоката ОСОБА_5 , яка подана вдруге, приходжу до висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження за цією заявою за наступних підстав.
Ухвалою слідчого судді від 04.12.2025 року заявнику було відмовлено у відкритті провадження за аналогічною заявою, яка надійшла до суду о 09:22 годині 04.12.2025 року: ЄУ №497/3204/25, провадження 1-кс/497/ 1034/25.
Втім о 13:36 годині адвокат ОСОБА_2 вдруге подав заяву в інтересах ОСОБА_3 з посиланням на положення ст.206 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 1КПКУкраїни порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яка складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Приписами ст. 7 КПКУкраїни визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КПКУкраїни встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За змістом пункту 5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини, що виникають під час досудового розслідування, а саме: запобіжні заходи, затримання особи.
З поданої заяви адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 не вбачається, що правовідносини випливають із норм КПК України, оскільки факт лише звернення з заявою, в порядку ст. 214 КПК України не є таким підтвердженням.
Відповідно до ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
За змістом частин 2 та 3 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, котрі створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до частин 7 і 9 ст.206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому у ч. 6 цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, котре здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовийобов'язокі військовуслужбу" тощо).
Тобто, слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання (заяви, скарги), поданих у порядку ст.206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) ненадання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Поряд з цим, адвокатом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 не надано слідчому судді жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри того, що в межах територіальної юрисдикції Болградського районного суду Одеської області знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, тобто була затримана саме у кримінальному провадженні та на підставах, встановлених КПК України.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про попереднє ув'язнення" підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених ст. 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення" установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
З поданої заяви вбачається, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у даному випадку в слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_5 чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа, в тому числі ОСОБА_3 особисто чи через представника, вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, вимоги заяви адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 поданої у порядку ст. 206 КПК України, про зобов'язання звільнити позбавлену свободи особу, виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України. Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Виходячи також з правової позиції Об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 646/3986/19, у випадку, коли нормами КПК, якими регламентовано загальні правила застосування норм КПК, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, то останнє може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9КПК України та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України, згідно з якою слідчий суддя вирішує лише ті питання, що не тільки винесені на його розгляд сторонами, але й віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Положеннями ч.6 ст.9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження за клопотанням, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Частиною 4 статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч.6 ст.9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.
Питання щодо оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування чітко врегульовані нормами чинного кримінального процесуального закону, які є спеціальними по відношенню до загальних.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями ст. 309 КПК України і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
До числа цих ухвал не відносяться ухвали слідчих суддів щодо клопотань, поданих у порядку ст.206 КПК України.
Аналогічний висновок викладено в Ухвалі Верховного Суду від 01.12.2025 року у справі 757/30966/25-к, провадження №51-4520ск25.
Керуючись ст. 206 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за заявою в порядку ст.206 КПК України ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 про незаконне затримання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1