02 грудня 2025 рокуСправа № 495/4125/25
Номер провадження 3/495/1404/2025
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Волкова Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,
потерпілого ОСОБА_1 ,
представника потерпілого адвоката Клімініченка Є.В.,
потерпілого ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_3 - адвоката Кузьменка М.Б.,
розглянувши матеріали, що надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, місце проживання: АДРЕСА_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс),
встановила:
06.06.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 349077 від 02.06.2025 (з додатками) відносно ОСОБА_3 за статтею 124 Кодексу.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 349077 від 02.06.2025 ОСОБА_3 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу із таким формулюванням: 02.06.2025 о 10:20 у с. Малога, вул. Кишинівська, ОСОБА_3 керувала ТЗ марки Nissan НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху - поворотом ліворуч не переконалась, що це буде безпечним, не подала відповідний сигнал покажчиком повороту та скоїла ДТП з ТЗ Hyundai НОМЕР_1 , яке здійснювало обгін, після його відкинуло на припарковане авто ВАЗ21703 НОМЕР_2 , у результаті ДТП ТЗ отримали механічні ушкодження; чим порушено п. 10.1 Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні 26.06.2025 до участі у справі залучено потерпілих: ОСОБА_1 (як водія ТЗ Hyundai НОМЕР_3 , у протоколі помилково зазначено - НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (як власника ТЗ Hyundai НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (як власника ТЗ ВАЗ21703 НОМЕР_2 ).
28.08.2025 від представника ОСОБА_3 адвоката Кузьменка М.Б. надійшло клопотання про призначення інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи по обставинам дорожньо-транспортної пригоди.
Постановою від 29.08.2025 за результатами вирішення клопотання представника ОСОБА_3 адвоката Кузьменка М.Б. у судовому засіданні було призначено у справі № 495/4125/25 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу судову інженерно-транспорту (автотехнічну) експертизу, яку доручено проводити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
21.11.2025 до суду надійшло повідомлення № 4157-34-25від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку за результатами проведення призначеної судом експертизи.
02.12.2025 до суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_3 адвоката Кузьменка М.Б. про закриття провадження у справі у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
У судовому засіданні 02.12.2025 представник ОСОБА_3 адвокат Кузьменко М.Б. підтримав своє клопотання та просив задовольнити; наголошував на тому, що у разі закриття провадження питання доведеності вини особи не вирішується.
Представник потерпілого адвокат Клімінченко Є.В. наголосив на тому, що у разі закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строку на притягнення вина особи повинна встановлюватись.
Заслухавши учасників та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 248 Кодексу розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
У зв'язку із призначенням експертизи у цій справі, закінчились строки, передбачені ст.38 Кодексу притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу.
Відповідно до вимог п.7 ст. 247 Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 Кодексу.
За положеннями ч.2 ст. 38 Кодексу якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-шостій цієї статті.
При цьому, відповідно до ч. 8 ст.38 Кодексу у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Пункт п.7 ч.1 ст.247 Кодексу передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Для закриття провадження по справі суд має встановити наявність чи відсутність ряду обставин, зокрема: факту вчинення правопорушення особою, що його вчинила, та її вини в цьому, часу вчинення, тощо.
Отже, системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що закриття провадження на підставі закінчення строків, передбачених ст.38 Кодексу, можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.
Встановлення такої обставини - чи винна особа у скоєнні правопорушення, за яким відкрите провадження, є необхідною передумовою для прийняття рішення про закриття провадження за п.7 ч.1 ст.247 Кодексу.
Крім того, в аспекті аналізу положень п. 7 ч. 1 ст.247 Кодексу суд повинен встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення, а також наявність вини особи у його вчиненні, не дивлячись на сплив строку, встановленого ст. 38 Кодексу, яка виключає можливість накладення стягнення, а ніяк не звільнення від відповідальності.
З огляду на це, поєднання закриття справи на підставі п.7 ч.1 ст. 247 Кодексу з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення не є взаємовиключним рішенням.
Слід зазначити також, що правовий аналіз ст. 38 Кодексу свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в інкримінованому їй правопорушенні (в даному випадку у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди), провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини в діях особи.
Окрім того формулювання ст. 38 Кодексу - «Строки накладення адміністративного стягнення» вказує на те, що таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, застосування даної правової норми (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинно відбуватися лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.
Також, суд звертає увагу, що ст. 280 Кодексу, якою регламентовано обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, встановлює обов'язок під час судового розгляду встановити ряд обставин, в тому числі чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа у його вчиненні. У відповідності до положень ст.283 Кодексу усі обставини, встановлені при розгляді справи, мають бути зазначені в постанові суду.
Так само і ст. 284 Кодексу не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи щодо встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і проводиться судовий розгляд.
На переконання суду, застосовування норми ст. 247 Кодексу щодо закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення.
Питання щодо встановлення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинно вирішуватись у кожній конкретній справі в залежності від стадії провадження, на якій виникли обставини, передбачені ст. 247 КУпАП, що виключають провадження у справі, а також з урахуванням позиції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо підстав для закриття провадження у справі.
Зокрема, якщо обставина, передбачена п. 7 ст. 247 КУпАП виникла під час розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить, не заперечує та/або погоджується на закриття провадження у справі з підстав закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, розуміючи, що ці обставина є нереабілітуючою, то закриття провадження є можливим без вирішення питання про встановлення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Якщо особа заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, доводить свою невинуватість, не заявляє відповідних клопотань про закриття провадження та/або не погоджується на закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, то закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення без з'ясування питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення є неприпустимим.
За таких обставин, суд не приймає посилання ОСОБА_5 щодо практики ВС від 11 липня 2018 року (справа № 308/8763/15-а).
Так, ОСОБА_3 , її представник адвокат Кузьменко М.Б. заперечували в суді вину у вчиненні правопорушення, зокрема, за клопотанням останнього було призначено автотехнічну експертизу на предмет механізму ДТП, тому прийняття рішення без перевірки обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення не можливе.
Більш того, ст. 38 КУпАП, на яку надано науково-консультативний висновок НКР при ВАСУ від 06.11.2017 міститься в Главі 4 КУпАП «Накладення адміністративного стягнення», яка визначає принципи та порядок накладення адміністративного стягнення, у тому числі і строки накладення стягнення. На особу, яка не вчинила адміністративного правопорушення, не може бути накладено адміністративне стягнення, а тому до неї не може застосовуватись положення Глави 4 та відповідно ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Статтею 124 Кодексу встановлено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Об'єктом вказаного правопорушення - є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Суб'єктом правопорушення - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою Правил дорожнього руху України, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил дорожнього руху України і виявленими пошкодженнями.
За положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
З приписів розділу 1 Правил дорожнього руху України (пункти 1.3-1.5, 1.9) визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Наявні в матеріалах справи докази прямо вказують про порушення ОСОБА_3 ПДР України, що фактично є у прямому причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, отриманих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення по справі, не встановлено.
Доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: протоколом серії ЕПР1 № 349077 від 02.06.2025, схемою місця ДТП, поясненнями учасників адміністративного правопорушення, поясненнями свідка, фотокарткою.
ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Отже, після повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставини справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що саме дії ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 Кодексу, які містяться в матеріалах справи.
Наведена позиція узгоджується з позицією, яку висловив Одеський апеляційний суд в своїй постанові від 20.01.2025 року (справа 522/16090/24, провадження 33/813/250/25).
Однак, як зазначено вище, із матеріалів адміністративної справи, на момент передачі вказаної адміністративної справи після проведення судової автотехнічної експертизи минули строки передбачені ст. 38 Кодексу для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Висновок суду про наявність вини за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності не буде порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Даний висновок захищає права сторін на звернення до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного провадження в межах строків позовної давності, що передбачено Цивільним Кодексом України, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення транспортних засобів.
Керуючись ст. ст. 38, 124, 247, 283, 284, 287, 288, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановила:
провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ю.Ф. Волкова