Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2361/23
Провадження № 2-о/945/11/25
Іменем України
01 грудня 2025 року
Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря судового засідання Карабут В.В.; представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області; ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, -
встановив:
11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, в період з 01 вересня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заінтересованими особами у заяві заявник зазначав: приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонову Світлану Анатоліївну; ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявник ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 1998 року позбавлено батьківських прав ОСОБА_5 відносно її дітей: ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_4 .
Розпорядженням Миколаївської райдержадміністрації від 30 серпня 2000 року опікунами над неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 вересня 2000 року призначено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
З 01 вересня 2000 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Під час спільного проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_1 займалися вихованням малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому на той час виповнилося три роки, як батьки забезпечували Євгенія усім необхідним.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер.
Після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонової Світлани Анатоліївни з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому, постановою приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонової Світлани Анатоліївни від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що нотаріусу не подано доказів, що ОСОБА_1 і спадкодавець ОСОБА_4 проживали однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У зв'язку з викладеним вище, з метою оформлення свого спадкового права після смерті ОСОБА_4 , заявник ОСОБА_1 просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю заявника ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , в період з 01 вересня 2000 року по 05 квітня 2021 року.
Оскільки заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам п. п. 8), 9), 10) ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), увалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2023 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонова Світлана Анатоліївна; ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, залишено без руху та заявнику надано десятидений строк для усунення недоліків, який рахувався з дня вручення заявнику копії ухвали про залишення заяви без руху.
23 листопада 2023 року ОСОБА_2 - представник заявника ОСОБА_1 , на виконання ухвали суду від 16 жовтня 2023 року про залишення заяви без руху, подав до Миколаївського районного суду Миколаївської області заяву про усунення недоліків і новий текст заяви.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2023 року постановлено відкрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області; ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем.
30 листопада 2023 року судом направлено запит до Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про надання витягу (інформаційної довідки) зі Спадкового реєстру про наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
08 грудня 2023 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, на запит суду від 30 листопада 2023 року, надійшла Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №75044453 від 07 грудня 2023 року про наявність інформації у Спадковому реєстрі щодо спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .
27 травня 2025 року судом направлено запит до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області - Лактіонової Світлани Анатоліївни про надання копії спадкової справи № 23/2023 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
02 червня 2025 року від приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області - Лактіонової Світлани Анатоліївни, на запит суду від 27 травня 2025 року, надійшла копія спадкової справи № 23/2023 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У судове засідання 26.11.2025 заявник ОСОБА_1 не з'явилася, при цьому її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з'явився, при цьому 12 лютого 2024 року селищний голова подав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі; проти задоволення заяви представник заінтересованої особи не заперечував.
Суд дослідив у судовому засіданні наявні у справі письмові докази та дійшов такого:
Згідно з положеннями п. 1) ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
В матеріалах справи міститься копія виписки з рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 1998 року про позбавленння ОСОБА_5 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_4 , а також стягнення з ОСОБА_5 аліментів в дохід держави на утримання дітей (а. с. 4).
Розпорядженням Миколаївської райдержадміністрації від 30 серпня 2000 року, копія якого додана заявником до заяви, опікунами над неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 вересня 2000 року призначено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 5).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 25 років у селищі Першотравенськ, Ясинуватського району Донецької області, що підтверджуються копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 8).
Встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно заявнику ОСОБА_1 для оформлення спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області - Лактіонової Світлани Анатоліївни від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на квартиру АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що нотаріусу не подано доказів, що підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 (а. с. 8 і на звороті).
Відповідно ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з положеннями ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з положеннями ст. 2 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.
Згідно з положеннями ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування»).
Верховний Суд зазначив, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менше ніж п'ять років.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №127/1765/16).
Доказами спільного проживання можуть бути показання свідків, довідка ЖЕК або запис у будинковій книзі, відмітка в паспорті, наявність у спадкоємця свідоцтва про смерть та інших особистих речей і документів померлого, медичне обслуговування за спільною адресою, довідки з відповідних органів самоврядування про факт проживання однією сім'єю, трафіки мобільних телефонів, де буде видно, що особи ночували за однією адресою, тощо.
Належними та допустимими доказами проживання однією сім'єю є зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами сімейних взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних сім'ї. Наявність у позивача лише документів, пов'язаних зі смертю та захороненням спадкодавця не є належними доказами, оскільки ці документи не підтверджують факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах зі спадкодавцем (постанова Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц).
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичної сім'ї та ведення нею спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, без наявності інших ознак сім'ї. Самі лише показання свідків не є достатніми доказами про наявність у позивача із спадкодавцем сім'ї в розумінні статті 3 СК України (постанови Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц; 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц; 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16; 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20, 13 липня 2021 року у справі № 522/10375/19).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , за життя, фактично проживав з 01 вересня 2000 року по 05 квітня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 6)
При цьому будь - яких належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання заявника зі спадкодавцем, їх пов'язаність спільним побутом, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків, у зазначений заявником період, заявником суду не надано.
Згідно з положеннями ч. ч. 1 - 3 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, заявник у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із заявою із поважних причин.
Суд дослідив у сукупності наявні в матеріалах справи документи, проаналізував усі обставини справи, і дійшов висновку про відсутність у справі доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , в період з 01 вересня 2000 року по 05 квітня 2021 року.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку що вимоги заявника задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, 264, 265, п. 1) ч. 1 ст. 315, ст. 319 ЦПК України, -
вирішив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області; ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з 01 вересня 2000 року по 05 квітня 2021 року, - відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова