КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4387/25
Провадження № 2/488/2266/25
Іменем України
19.11.2025 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє від свого імені та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання наймачем та визнання права користування житловим приміщення,
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє від свого імені та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , через свого представника - адвоката Колесник Юлію В'ячеславівну звернулися в Корабельний районний суд м.Миколаєва з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання наймачем та визнання права користування житловим приміщення.
В обґрунтування позову зазначили, що у 2002 році ОСОБА_1 отримав ордер №1343 на житлову площу в сімейному гуртожитку- кімнату АДРЕСА_1 .
У 2004 році суміжна кімната звільнилась і за погодженням з адміністрацією гуртожитку їхня родина написала заяву з проханням передати їм кімнату № НОМЕР_1 у користування. Після чого було отримано ордер на вищезазначену кімнату.
В подальшому вони стали проживати в двох кімнатах і з того періоду всі зареєстровані в кімнатах АДРЕСА_2 , про що свідчать відмітки в паспортах та наявний відповідний акт.
В 2024 році звернулися до Миколаївської до Миколаївської міської ради, щоб приватизувати кімнати в яких вони проживають, однак з'ясувалось, що такий об'єкт приватизувати неможливо.
Так, в Центрі надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради повідомили про необхідність подання разом із заявою всіх повнолітніх членів родини, документу, що підтверджує право правомірного користування об'єкту, який треба приватизувати.
Проте такий документ був наявний лише на кімнату № НОМЕР_2 , а на кімнату № НОМЕР_1 він не зберігся. Крім того, фактично цілісним об'єктом є кімнати № НОМЕР_2 - НОМЕР_1 , оскільки розпорядженням Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради №232-р від 22.10.2013 було прийнято в експлуатацію кімнати №910- НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_3 , що знаходяться у користуванні ОСОБА_1 .
Прийняття об'єкта в експлуатацію було здійснено без отримання відповідного дозволу, однак з урахуванням позитивного висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 08.07.2013 №15-1978, технічного висновку №1-ТЗ-200613 про стан будівельних конструкцій кімнат, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю науково-вишукувальним центром «Будівельних конструкцій» у 2013 році, керуючись п. 4.9.11 Положення про адміністрацію Корабельного району Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 21.04.2011 №5/3 (зі змінами та доповненнями від 26.01.2012 №14/6), було прийнято в експлуатацію кімнати №910-911 у гуртожитку по АДРЕСА_3 , що перебувають у користуванні ОСОБА_1 .
Площа приміщення була збільшена за рахунок приєднання частини місць загального користування: санвузла площею 3,30 кв. м та коридору площею 3,00 кв. м.
Отже, після об'єднання та приєднання санвузла і коридору, кімнати № НОМЕР_2 та АДРЕСА_4 як окремі об'єкти перестали існувати.
При цьому, в 2004 році, вони зареєструвалися саме в об'єкті кімнатах № НОМЕР_3 гуртожитку по АДРЕСА_3 та всі необхідні документи ними були подані.
Таким чином, існували всі обставини для законної реєстрації родини в кімнатах № НОМЕР_3 та вважалися такими, що набули право на приватизацію.
На підставі зазначеного позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.10.2025 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомлення) сторін. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.
24.10.2025 року представник відповідача Захаренко А.Ю. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у комунальній власності Миколаївської міської територіальної громади, що підтверджується рішенням Миколаївської міської ради від 21.11.2002 № 7/20 «Про надання згоди на прийняття об'єктів права державної власності». Відповідно до положень чинного законодавства, зокрема абз. 3 п. 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 16.12.2009 № 396, громадяни можуть набути право на приватизацію займаних приміщень лише за умови їх правомірного та документально підтвердженого проживання. Зазначила, що відповідно до ст. 61 та ст. 129 ЖК України єдиною підставою для вселення та користування житловим приміщенням у гуртожитку є спеціальний ордер, виданий уповноваженим органом. Аналогічна вимога закріплена у Правилах користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, згідно з якими користування можливе виключно за наявності ордера або договору найму (оренди). Позивачами не надано жодного документа, який би підтверджував правомірність користування кімнатою № НОМЕР_1 , тоді як наявний у матеріалах справи ордер № 1343 видано лише на кімнату № НОМЕР_2 . Відсутність ордера або договору найму виключає можливість включення спірної кімнати № НОМЕР_1 до об'єкта приватизації. Позивачі, посилаючись лише на твердження про «незбереження документа», не надали жодних доказів, що підтверджували б факт законного отримання у користування кімнати № НОМЕР_1 , а відсутність правовстановлюючих документів унеможливлює виникнення у них права на приватизацію спірного житлового приміщення. Крім того, представником відповідача звернено увагу, що будь-які ордери на кімнати № 910 та № 911 виконавчими органами Миколаївської міської ради не видавалися, що підтверджується службовою запискою відділу обліку та розподілу житла від 17.04.2025 № 21708/02.11-19/25-2. Отже, позивачі не набули права правомірного користування кімнатою № НОМЕР_1 , а тому не можуть претендувати на приватизацію об'єкта в цілому.
Також представник відповідача зазначила, що перепланування житлових та нежитлових приміщень у гуртожитках, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», підлягає узаконенню та має відповідати технічним умовам і будівельним нормам. У матеріалах справи не міститься доказів відповідності перепланування кімнат № 910-911 вимогам законодавства, що є додатковою перешкодою для приватизації. На підставі викладеного, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача - адвокат Колесник Ю.В. через систему «Електронний суд» подала заяву, у якій просила розглянути справу без участі позивачів та представника.
Представник відповідача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності та просила ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у 2002 році ОСОБА_1 отримав ордер №1343 на житлову кімнату АДРЕСА_1 .
У 2004 році суміжна кімната АДРЕСА_4 звільнилася, після чого, за погодженням із адміністрацією гуртожитку, родина ОСОБА_5 почала фактично користуватись обома кімнатами, отримавши ордер і на кімнату № НОМЕР_1 .
Починаючи з 14 травня 2004 року члени родини безперервно та на постійній основі проживають у кімнатах № НОМЕР_2 - НОМЕР_1 , що підтверджується наявними документами, а саме: реєстрацією місця проживання, а також актом про фактичне проживання у гуртожитку, який підтверджує проживання родини з 14.05.2004 року.
У 2013 році розпорядженням Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради № 232-р від 22.10.2013 зазначені кімнати № НОМЕР_2 - НОМЕР_1 були прийняті в експлуатацію як єдине житлове приміщення після їх об'єднання з частинами місць загального користування, а саме санвузлом та коридором, що підтверджується розпорядженням Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради про прийняття в експлуатацію кімнат № 910-911 у гуртожитку після приєднання частини місць загального користування, виконаного без отримання дозволу, здійсненого без отримання дозвільних документів.
Таким чином, кімнати № 910-911 фактично утворюють єдине житлове приміщення, яке перебуває у тривалому та безперервному користуванні позивачів. Факт проживання у цьому приміщенні відповідачем не заперечується. Разом з тим, правовстановлюючі документи на вказане житлове приміщення частково відсутні, зокрема щодо кімнати № НОМЕР_1 , що створило об'єктивні труднощі для оформлення приватизації.
Згідно зі статтею 129 Житлового кодексу України, на підставі рішення про надання житлової площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації або орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу. Наявність ордера слугує початковим документом, який підтверджує право громадянина на користування житлом. Водночас фактичне користування приміщенням, підтверджене реєстрацією місця проживання, відмітками у паспортах, оплатою комунальних послуг та іншими доказами, свідчить про наявність правовідносин найму між громадянином і наймодавцем навіть за відсутності оригіналу ордера на конкретну кімнату.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», особи, які фактично користуються житлом у гуртожитку протягом тривалого часу, мають право на визнання права користування таким житлом. Закон передбачає, що громадяни, які проживають у гуртожитку понад п'ять років, можуть реалізувати своє право на безперешкодне проживання в жилих приміщеннях.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 47 Конституції України визначає, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу України, громадяни мають право на безстрокове користування житловими приміщеннями державного та комунального фонду. Особам, які фактично користуються таким житлом, гарантується безперешкодне використання житлового приміщення без будь-яких перешкод з боку органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 58 ЖК України, єдиною підставою для вселення у надане виконавчим комітетом на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку, державного або громадського фонду, жиле приміщення є ордер, виданий на ім'я громадянина.
Відповідно до частин 1,2 статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Як передбачено ст. 64 ЖК Української РСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно із ст. 65 ЖК Української РСР, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
У відповідності до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Зважаючи на те, що житлове приміщення за адресою АДРЕСА_5 не приватизоване і перебуває в комунальній власності територіальної громади, управління житловим фондом здійснюється Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради через відповідні виконавчі органи. Оскільки це приміщення є частиною комунальної власності, рішення щодо змін умов користування житловим приміщенням, включаючи можливість його приватизації, приймаються Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти своїм майном. У практиці Європейського суду з прав людини під «майном» також розуміються майнові права, у тому числі права, пов'язані з користуванням житлом.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на повагу до свого житла. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» підкреслено, що поняття «житло» залежить не лише від юридичного статусу приміщення, а й від фактичних обставин, зокрема наявності достатніх і тривалих зв'язків особи з цим місцем. Втрата житла визнається однією з найбільш суттєвих форм втручання у право на повагу до житла.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивачів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явилися всі учасники такої справи.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє від свого імені та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання наймачем та визнання права користування житловим приміщення - задовольнити.
Визнати наймачами та визнати право користування за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 кімнатами № 910-911 у гуртожитку, що розташований за адресою АДРЕСА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення суду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 )
Позивач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 )
Позивач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 )
Позивач - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_6 )
Відповідач - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (м. Миколаїв. Вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612)
Повне судове рішення складено 04 грудня 2025 року.
Суддя Я.А. Чернявська