Справа № 487/7492/25
Провадження № 1-кп/487/686/25
04.12.2025 м.Миколаїв
Заводський районний суд м.Миколаєва у складі колегії: Головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_4 , прокурора - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстр досудових розслідувань за №22025150000000187 від 11.07.2025 відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.111 КК України, -
До Заводського районного суду м.Миколаєва з Миколаївської обласної прокуратури в порядку ст..293 КПКУкраїни надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідування за №22025150000000187 від 11.07.2025, відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.111 КК України.
Ухвалою суду від 17.10.2025 обвинувальний акт було направлено до Миколаївського апеляційного суду для звернення до Верховного Суду з поданням про його направлення до Павлоградського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2025 було відмовлено у задоволенні подання Миколаївського апеляційного суду про направлення кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстр досудових розслідувань за №22025150000000187 від 11.07.2025 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, висловили свою думку, щодо підсудності даного кримінального провадження Заводському районному суду м.Миколаєва.
Просив призначити обвинувальний акт у кримінальному провадженні до судового розгляду.
Захисник просив вирішити питання щодо можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного:
Згідно положень ч.3 ст..314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення щодо направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до положень ст..32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Так відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.111 КК України, а саме державної зради, тобто діяння умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній безпеці України, шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведені підривної діяльності проти України, вчиненої в умовах воєнного.
Останнє за часом інкриміноване кримінальне правопорушення мало місце 09.06.2025 на території м.Павлограда Дніпропетровської області.
Враховуючи, що останнє за часом кримінальне правопорушення було вчинено на території м.Павлограду Дніпропетровської області, кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідування за №22025150000000187 від 11.07.2025 відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.111 КК України має здійснюватися Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2025 було відмовлено у задоволенні подання Миколаївського апеляційного суду про направлення кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстр досудових розслідувань за №22025150000000187 від 11.07.2025 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, з мотивів відсутності для цього достатніх підстав.
В даній ухвалі колегією суддів було зроблено висновок про те, що розгляд даного кримінального провадження судом у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, відповідає положенням КПК України, як одна з можливих альтернатив.
За приписами ч.9 ст.615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Досудове розслідування кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідування за №22025150000000187 від 11.07.2025 відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.111 КК України здійснювалося СВ Управління СБ України в Миколаївській області, яке знаходиться на території Центрального району м.Миколаєва. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні було затверджено прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури, яка також знаходиться на території Центрального району м.Миколаєва.
Таким чином орган досудового розслідування не перебуває під територіальною юрисдикцією Заводського районного суду м.Миколаєва.
У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил підсудності.
Важливість визначення підсудності підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст..34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо, зокрема, до початку судового розгляду виявилось, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
За положеннями ч.2 ст..34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції, зокрема за поданням місцевого суду.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає направленню до Миколаївського апеляційного суду з метою вирішення питання щодо його аправлення до Центрального районного суду м.Миколаєва.
02.12.2025 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики передбачені п.п.1,4,5 ч.1 ст..177 КПК України. Застосування ж до обвинуваченого іншого запобіжного заходу не є можливим, враховуючи положенння ч.6 ст.176 КПК України
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив заявлене клопотання задовольнити з підстав, викладених у його змісті.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити, посилаючись на недоведеність ризиків про продовження існування яких зазначено у клопотанні.
Одночасно, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вважав що належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 можливо забезпечити шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного аходу у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків, визначених положеннями ч.5 ст.194 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 13.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою суду від 08.10.2025 строк дії запобіжного заходу обвинуваченому було продовжено.
На даний час судовий розгляд провадження не розпочато, однак строк дії запобіжного заходу обраного ОСОБА_7 закінчується 06.12.2025.
Відповідно до ч.3 ст..331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За положеннями ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 177 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Дослідивши матеріали обвинувального акту, суд приходить до висновку, що на даний час прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч.1 ст..177 КПК України, а саме: той факт, що обвинувачений, усвідомлюючи, що у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, йому може бути призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі та враховуючи факт спілкування з представниками рф, може переховуватися від суду на непідконтрольній на даний час Україні території.
Той факт, що ОСОБА_7 є особою з проросійськими політичними поглядами, співпрацював та отримав зв'язки із представниками держави-агресора свідчить про реальну можлдивість іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи суть кримінального правопорушення та характеру злочинних дій у скоєнні яких ОСОБА_7 обгрунтовано обвинувачується, його проросійські політичні погляди, той факт що рф продовжує на території України повномасштабну збройну вгресію, бойові дії тримають у частині Миколаївської області, суд вважає, що прокурором доведено існування ризику скоєння обвинуваченим інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення у якому він обвинувачується.
Щодо тверджень сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження існування ризиків, суд зазначає наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_7 дійсно може вчинити вище зазначені дії з метою протидії кримінальному провадженню.
При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу суд враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються у їх сукупності та обґрунтованість підстав для продовження запобіжного заходу, а саме: обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованого особливо тяжкого кримінального правопорушення у період воєнного стану. Дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не має постійного місця роботи та законного джерела доходу.
Таким чином, такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на стійке переконання суду, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду, наявні наведені ризики є дійсними та триваючими.
З урахуванням встановленого, суд приходить до переконання про наявність достатніх підстав для продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Керуючись ст.ст.32, 34, 183, 199, 314, 315, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів до 01.02.2026 (включно).
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстр досудових розслідувань за №22025150000000187 від 11.07.2025 відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.111 КК України направити до Миколаївського апеляційного суду длявирішення питання щодо його направлення до Центрального районного суду м.Миколаєва.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту винесення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3