Справа № 487/6596/25
Провадження № 3/487/1469/25
02.12.2025 року місто Миколаїв
Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Темнікова А.О., за участю секретаря судового засідання Удовиченко Д.Д., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Коваля В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Заводського районного суду міста Миколаєва від Управління патрульної поліції в Миколаївській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №423813 від 15.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі зазначено, що 12.07.2025 року о 20:30 годин у місті Миколаєві по вулиці Озерній в районі перехрестя з вулицею Лазурною водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мazda 626», номерний знак « НОМЕР_2 », як наслідок сталась дорожньо-транспортна пригода, після якої водія було доставлено до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Згідно висновку КНП МОЦПЗ МОР номер 960 від 12.07.2025 року водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, чим порушив п. 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що провину у скоєнні вказаного правопорушення не визнає, оскільки 12.07.2025 року керував авто, їхав по вулиці в напрямку вулиці Озерної, на дорогу вибігла собака, а за нею жінка, був вимушений різко загальмувати, після чого транспортний засіб занесло та він врізався в стовп. На місце ДТП приїхала швидка допомога та його відвезли до лікарні ШМД, де він мав залишитись, оскільки мав травми: забій ключиці, забій шлунково-кишкового тракту, забій грудної клітини, перелом коліна, надлом бедра другої ноги. Після того, як у лікарні йому було надано допомогу, приїхали працівники поліції та повідомили, що для проведення огляду його має бути доставлено до іншого медичного закладу. До приїзду в лікарню одразу після ДТП працівники поліції з ОСОБА_1 не спілкувались, в момент ДТП його не бачили. ОСОБА_1 вказав, що з огляду на його стан та отримані травми внаслідок ДТП, просив пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні, де вже знаходився, але працівники поліції йому відмовили та доставили до іншого медичного закладу. Сертифікат на газоаналізатор надано не було, «Драгер» не перевірявся. Для проходження огляду на стан сп'яніння необхідно було зробити глибокий видих, однак ОСОБА_1 не зміг цього зробити, оскільки мав сильний забій грудної клітини. Разом з цим він не заперечував проти проходження огляду на стан сп'яніння та пропонував відібрати в нього інші аналізи, а саме: кров або сечю, для перевірки на стан сп'яніння, чого зроблено не було. Відеофіксація весь час не здійснювалась. Після ДТП, внаслідок отриманих трав ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні до 14.08.2025 року, а протокол про адміністративне правопорушення було складено після того, як він виписався з лікарні.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Коваль В.І., що діє на підставі ордеру, наполягав на тому, що працівниками поліції під час складання протоколу ЕПР1 №423813 від 15.08.2025 року допущено низку порушень, в зв'язку із чим просив суд закрити провадження у справі в зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, про що до суду було надано відповідне клопотання.
Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується наступним.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
До суду, в якості доказів працівниками поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №423813 від 15.08.2025; довідку про результати розгляду повідомлення про ДТП, складену слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області Дмитром Зарецьким від 11.08.2025 року; витяги з Єдиного обліку (електронні рапорти), відповідно до яких зареєстровано повідомлення про ДТП від 12.07.2025 року; рапорт інспектора взводу №1 роти №2 батальону №3 УПП в Миколаївській області Сергія Окольникова від 12.07.2025 року; протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.07.2025 року; направлення до КНП «МОЦПЗ» МОР для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, складене слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області Дмитром Зарецьким; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.07.2025 року; пояснення ОСОБА_1 від 15.08.2025 року; копію протоколу серії ЕПР1 №423806 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; довідку УПП в Миколаївській області, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував (має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_3 від 14.03.2014 року.
Європейський суду з прав людини у рішеннях від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб відмова водія від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18, судам при розгляді справ необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП.
Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, визначені розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (із змінами).
Згідно із положенням вказаної Інструкції обов'язковому огляду підлягають водії транспортних засобів - учасники ДТП, унаслідок якої є особи, які отримали тілесні ушкодження.
Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) передбачено порядок огляду водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, який є спеціальним по відношенню до загальних правил огляду на стан сп'яніння.
Так, проведення огляду водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі (у даному випадку єдиний постраждалий - водій ОСОБА_1 ), - обов'язкове.
У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.
Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Судом встановлено, що 12.07.2025 року о 20:30 годин у місті Миколаєві по вулиці Озерній в районі перехрестя з вулицею Лазурною водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мazda 626», номерний знак « НОМЕР_2 », та, внаслідок порушення Правил дорожнього руху з власної необережності, став учасником ДТП, і, як єдиний постраждалий, був негайно госпіталізований до Лікарні швидкої медичної допомоги з підозрою на травму хребта шийно-грудного відділу, закриту ЧМТ, перелом нижніх кінцівок. Зазначене підтверджується: довідкою про результати розгляду повідомлення про ДТП, складеною слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області Дмитром Зарецьким від 11.08.2025 року; витягом з Єдиного обліку (електронні рапорти), відповідно до яких зареєстровано повідомлення про ДТП від 12.07.2025 року; рапортом інспектора взводу №1 роти №2 батальону №3 УПП в Миколаївській області Сергія Окольникова від 12.07.2025 року.
Відповідно до виписного епікризу травматологічного відділення КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» з медичної карти санітарного хворого №5468/604, ОСОБА_1 було госпіталізовано з переломом вертлюгової западини ліворуч, відкритим переломом лівого надколінка, множинними забоями та саденами м'яких тканин тулуба та кінцівок, отриманих внаслідок ДТП, та, за наслідками проведеного стаціонарного лікування, виписано лише 14.08.2025 року для подальшого амбулаторного лікування у зв'язку із продовженням хвороби.
Саме у лікувальному закладі, до якого було невідкладно після ДТП госпіталізовано водія ОСОБА_1 , відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) мало було проведено дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, мав скласти за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ, та надати його поліцейському, водію транспортного засобу, а третій екземпляр залишити в закладі охорони здоров'я.
Разом з цим, доказів дотримання вимог Порядку огляду водія-учасника ДТП, якого було госпіталізовано в медичний заклад, надані до суду матеріали не містять.
Натомість, працівниками правоохоронних органів за направленням слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Д.Зарецького о 23:04 годині (дата не зазначена) постраждалого ОСОБА_1 було доставлено до КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров?я» МОР, де 12.07.2025 року о 23:35 складено висновок №960 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції лікаря, в якому вказано, що ОСОБА_1 від медичного огляду відмовився.
Слід зауважити, що направлення на проведення огляду особі, яка підлягала огляду, а саме: водію ОСОБА_1 , не вручалось, а було вручено слідчим інспектору патрульної поліції Окольнікову С.П., а сам огляд було проведено після спливу двохгодинного строку, встановлено законом для його проведення з моменту настання відповідних правових підстав.
Згідно із поясненнями ОСОБА_1 , для проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатору необхідно зробити глибокий видих, однак ОСОБА_1 не зміг цього зробити, оскільки мав сильний забій грудної клітини. Зазначені твердження щодо наявності на момент огляду у водія значних тілесних ушкоджень, які спричинили тривалий розлад здоров'я (п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. № 6), не були спростовані в ході розгляду справи та узгоджуються з даними виписного епікризу травматологічного відділення КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» №5468/604. Також ОСОБА_1 вказано, що він не заперечував проти проходження огляду на стан сп?яніння та пропонував відібрати в нього інші аналізи, а саме: кров або сечю, для перевірки на стан сп'яніння, чого зроблено не було, відеофіксація весь час не здійснювалась.
Як зазначалось раніше, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Разом з цим, відеозаписів з камер портативних відеореєстраторів або інших технічних засобів відеозапису до матеріалів справи не долучено; відео, на якому зафіксовано момент відмови ОСОБА_1 від проходження огляд на стан сп?яніння не надано; доказів неможливості застосування технічних засобів відеозапису до матеріалів справи також не долучено; свідки не залучались.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №423813 від 15.08.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який в порушення ст. 254 КУпАП було складно лише через 35 днів після огляду на стан сп'яніння, свідки не залучалися, дані про технічні засоби відеозапису - відсутні.
Таким чином, огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння було проведено з порушеннями вимог ст. 266 КУпАП і наведених вище нормативно-правових актів, та він вважається недійсним.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вина особи повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
Будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, повинен бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за вчинення адміністративного правопорушення за викладених у протоколі обставинах.
Виходячи з наведеного, у суду виникли обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 за обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цій справі зроблено не було.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.О. Темнікова