465/9927/25
2-н/465/2957/25
про відмову у видачі судового наказу
03.12.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюра С.М. ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
встановив:
04 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, від представника боржника ОСОБА_2 - адвоката Шипілова Олександра Вікторовича надійшла заява про відмову у видачі судового наказу. Заяву мотивує тим, що Шептицьким міським судом Львівської області судом вже було видано судовий наказ від 06.11.2025 року у справі №459/3902/25 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але за іншим сином, а саме про стягнення з боржника на користь стягувача аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, на підтвердження чого долучає копію судового наказу. Наголошує, що стягувачка навмисно подала дві окремі заяви до різних судів щодо стягнення аліментів на спільних дітей з одного боржника, та її дії мають ознаки зловживання процесуальними правами у розумінні ст. 44 ЦПК України. Метою таких дій є неправомірне збільшення сукупного розміру аліментів із однієї третини до однієї другої доходу, що суперечить матеріальній нормі (ч. 2 ст. 183 СК України) та завдає шкоди принципу рівності сторін і добросовісності, не відповідає вимогам п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України. У зв'язку із вище викладеним просить суд відмовити у видачі судового наказу за заявою стягувача у справі №465/9927/25 (провадження №2-п/465/2957/25) та визнати дії стягувача щодо подання повторної заяви з аналогічними вимогами зловживанням процесуальними правами.
Вивчивши заяву про видачу судового наказу, долучені до неї документи, суд вважає, що слід відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Статтею 161 Цивільного процесуального кодексу України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Судом встановлено, що Шептицьким міським судом Львівської області 06.11.2025 року видано судовий наказ №459/3902/25 (2-н/459/515/2025), яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно п.3 ч.1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Беручи до уваги наведене, враховуючи, що заявницею заявлено вимогу, яка не відповідає положенням статті 161 ЦПК України, у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 166 ЦПК України,
постановив:
відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на на утримання дитини.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою ж заявою. У цьому випадку заявник має право має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Копію ухвали направити заявнику ОСОБА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) через Франківський районний суд м. Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя: Дзеньдзюра С.М.