Справа № 455/2263/25
Провадження № 3/455/1282/2025
Іменем України
04 грудня 2025 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Івасенко С.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли із ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, до адміністративної відповідальності не притягався, військовослужбовець ( зі слів)
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),
ОСОБА_1 27 жовтня 2025 року о 20 годині 50 хвилин, вчинив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску через державний кордон України, на напрямку 387 прикордонного знаку, на відстані 4500 м від лінії державного кордону, територія Старосамбірської об'єднаної територіальної громади, Самбірського району Львівської області, внаслідок чого цього ж дня був затриманий інспектором відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 . Своїми діями порушив ст. 9 Закону України «Про державний кордон України».
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися. Клопотань про відкладення не подавали.
Про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся належним чином засобами електронного зв'язку. СМС повідомлення отримав 13.11.2025 року.
Його захисник повідомлений про місце, дату та час судового засідання через електронний суд.
12.11.2025 року особа від імені ОСОБА_1 подала скановане пояснення без накладення ЕЦП, що не дає достовірно ідентифікувати автора, про те, що ОСОБА_1 прогулювався в лісі біля ОСОБА_2 і хотів по дорозі назад навідатися до родини в м. Жидачів, адміністративний протокол підписував під тиском, перебуваючи у стресовому стані після затримання.
13.11.2025 року захисник ОСОБА_1 , адвокат Старцун В.О., подав заяву про закриття провадження у справі.
Звертає увагу на такі ключові моменти:
-ОСОБА_1 було затримано за 4500 м від державного кордону, тобто поза межами прикордонної смуги;
-ОСОБА_1 перебував у лісі біля Старого Самбора, здійснюючи прогулянку без мети перетинання державного кордону. Його метою було відвідання родини в м. Жидачів.
-в протоколі не зазначено які дії здійснив ОСОБА_1 , які б відповідали об'єктивній стороні правопорушення;
-зібрані по справі докази є неналежними, а пояснення давав під психологічним тиском.
25.11.2025 року особа від імені ОСОБА_1 подала скановане пояснення без накладення ЕЦП, що не дає достовірно ідентифікувати автора, про те, що ОСОБА_1 не може з'явитися до суду, оскільки проходить військову службу. Вказано номер в/ч.
Вважаю, що для забезпечення участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вжито всі можливі засоби, однак, в судове засідання, призначене на 26.11.2025 року, ні ОСОБА_1 ні його захисник не з'явилися.
Відповідно до положень ст.268 КУпАП при розгляді даної категорії адміністративних справ участь особи, щодо якої розглядається справа не обов'язкова. Вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, пояснення захисника висную про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктивною стороною досліджуваного правопорушення, є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає Державний кордон України, та бажає вчинити такі протиправні дії.
Стаття 204-1 є бланкетною, для встановлення складу адміністративного правопорушення потрібно звернутися до спеціального нормативно-правового акту, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Порушенням державного кордону України є перетинання його з порушенням встановленого порядку.
Згідно ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Згідно із ч.1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України», у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» Самбірський район Львівської області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998року №1147 «Про прикордонний режим», на виконання вимог Закону України «Про державний кордон України», встановлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
Відповідно до п.7 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Відповідно ч.1 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль», перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Ці положення законодавства щодо перетину державного кордону громадянами України є публічними, загальнодоступними, чіткими, зрозумілими та передбачуваними.
ОСОБА_1 є громадянином України, віком 35 років, чоловічої статті. Виявлений без наявності дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби на перебування у прикордонній смузі, за приблизно 180 км від місця проживання, без підтвердження, що місцем роботи чи служби є прикордонна смуга, у вечірній час доби, поза межами населених пунктів в лісовому масиві.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011432Е від 27 жовтня 2025 року, згідно з яким 27.10.2025 року о 20 годині 50 хвилин ОСОБА_1 був затриманий інспектором відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 поза пунктом пропуску через державний кордон України, на напрямку 387 прикордонного знаку, на відстані 4500 м від лінії державного кордону, територія Старосамбірської об'єднаної територіальної громади, Самбірського району Львівської області, за спробу незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив ст. 9 Закону України «Про державний кордон України».
Протокол складений уповноваженою на те особою із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, та підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, без зауважень, права та обов'язки ОСОБА_1 роз'яснено, зі змістом протоколу ознайомився на зрозумілій йому мові, письмові пояснення надав на окремому аркуші, послуг захисника та перекладача не потребує, про що і розписався у даному протоколі .
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими 27.10.2025 року при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в яких він зазначив, що він планував перетнути кордон з України в Республіку Польщу.
-копією паспорту громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 .
- довідкою про результати опитування затриманого громадянина України.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Суддя ретельно перевірила версію подій, викладену ОСОБА_1 та його захисником про те, що ОСОБА_1 просто прогулювався біля м. Старий Самбір та мав намір відвідати родину в м. Жидачів. Місто Жидачів розташоване на відстані більше 100 км від м. Старий Самбір. Враховуючи, що ОСОБА_1 є жителем м. Івано-Франківськ, то глянувши на карту України є очевидним, що м. Старий Самбір аж ніяк не могло бути транзитним містом при подорожі з м. Івано-Франківськ до м. Жидачів. ОСОБА_1 перебував у лісовому масиві, поза межами населених пунктів у вечірній час доби в межах прикордонної смуги ( 4 500 м) і не надав правдоподібного пояснення як він транзитом з м. Івано-Франківська в м. Жидачів попав у цей ліс для прогулянки.
ОСОБА_1 скористався своїм правом на правову допомогу та залучив захисника. Доказів, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржували дії інспекторів прикордонної служби щодо порушень, тиску чи іншого психологічного впливу при його затриманні та складання відносно нього протоколу, і доводили факт протиправності їх дій, не надали.
На переконання судді, жодна інша версія не може дати розумного та логічного пояснення зафіксованій у протоколі хронології подій. А тому висную, що наявні беззаперечні докази спроби ОСОБА_1 здійснити перетин державного кордону України поза пунктом пропуску через лісовий масив.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання судді є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 34 КУпАП, не встановила.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 35 КУпАП, не встановила.
Відповідно до вимог ст.33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, також беручи до уваги відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі близькому до мінімального в межах установлених санкцією ч.1 ст.204-1 КУпАП, без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, оскільки такі відсутні, що за своїм видом та мірою відповідає, визначеній у ст.23 КУпАП, меті накладення адміністративного стягнення, і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до 12 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовийзбір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків. Виключень не має. Доказів, що ОСОБА_1 став військовослужбовцем не має. Його захисник мав всі можливості підтвердити цей факт щодо свого підзахисного, але не зробив цього. А тому відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Керуючись ст. 23, 33, 40-1, 204-1 ч.1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот тридцять одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становить 3927 (три тисячі дев'ятсот двадцять сім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК Львів/Старосамбірська тг/21081100, ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA808999980313020106000013909, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/22030106, ЄДРПОУ отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Суддя С.М. Івасенко