Справа № 642/63/21
Провадження № 2-п/642/54/25
Іменем України
04 грудня 2025 року м. Харків
Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Вікторова В.В.,
за участю секретаря Гриценко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Заочним рішенням Ленінського (нині Холодногірського) районного суду м. Харкова від 22 березня 2021 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.03.2008 року за період з 03.06.2010 по 30.09.2020 року у вигляді 3% річних від простроченої суми у розмірі 3020 грн. 66 коп., та індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 18 799 грн. 08 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму судового збору у розмірі 2102,00 грн.
27.11.2025 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова №642/63/21 від 22 березня 2021 року було винесено, коли вже існувало таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відповідно до якого позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Так, відповідно до Рішення Ленінського районного суду міста Харкова № 642/8170/15-ц від 01 грудня 2015 року (Провадження № 2/642/2373/15), що набрало законної сили, відповідно до Ухвали Апеляційного суду Харківської області № 642/8170/15-ц від 06 вересня 2016 року (Провадження № 22ц/790/1212/16) позивачу - Публічному акціонерному товариству КБ «ПриватБанк», який звертався з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу на підставі Договору б/н від 11.03.2008 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Зазначені рішення судів першої і другої інстанції в касаційному порядку не оскаржувались.
Відповідно до заочного рішення Ленінського районного суду міста Харкова № 642/63/21 від 22 березня 2021 року за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «Про стягнення боргу» на підставі того ж договору б/н від 11.03.2008 року, позов задоволено.
Заявник вважає, що це два протилежних рішення одного суду за позовами заявленими тим же позивачем до того ж відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Також зазначила, що будь які судові повідомлення про час та дату розгляду вищезазначеної цивільної справи, позовну заяву, додані до неї матеріали і вищевказане заочне рішення суду, вона не отримувала по незалежним від мене причинам, через що була позбавлена можливості подати відзив на позов і повідомити суд про існування іншого рішення суду, яке набрало законної сили і, що позивач приховуючи від суду суттєві обставини, порушив вимоги ст. 44 ЦПК України, фактично, зловживаючи своїми процесуальними правами.
Посилаючись на викладені обставини просила: поновити строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення; скасувати Заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова № 642/63/21 від 22 березня 2021 року за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 «Про стягнення боргу» і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, в подальшому застосувавши вимоги п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, закрити провадження у справі, враховуючи те, що набрало законної сили рішення суду у справі, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення задоволено, заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
У судове засідання сторони судового засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
До суду від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд заяви про перегляд заочного рішення без її участі.
У відповідності до ч.1 ст. 287 ЦПК України суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутності осіб що не з'явилися, неявка яких не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд вважає можливим провести розгляд заяви про перегляд заочного рішення за їх відсутності.
Суд, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали справи, доходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Суд, дослідивши подану заяву, оглянувши матеріали справи, доходить наступного.
Відповідно до ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для вірного вирішення справи. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилася, відзив на позовну заяву чи будь-яких заперечень не подала, та позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Про розгляд справи відповідач повідомлялася належним чином, про що свідчать поштові повідомлення які повернулися на адресу суду з відмітками» за закінченням строку зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18.
Що стосується доводів відповідача ОСОБА_1 про ухвалення судом двох протилежних рішень за позовами заявленими тим же позивачем до того ж відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів цивільної справи № 642/8170/15-ц вбачається, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 11 березня 2008 року № бн в розмірі 35 602 грн 93 коп., яка складалася: із заборгованості за тілом кредиту - 3 747 грн 71 коп, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 25 805 грн 22 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; пеня та комісія - 50,00 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
З матеріалів цивільної справи № 642/63/21 вбачається, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість у розмірі 21819,74 грн., яка складається з 18 799,08 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 3020,66 грн. - 3% річних від простроченої суми, в порядку ст. 625 ЦПК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20.07.2011 року у справі №2-1641/11.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 березня 2021 року Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.03.2008 року за період з 03.06.2010 по 30.09.2020 року у вигляді 3% річних від простроченої суми у розмірі 3020 (три тисячі двадцять) грн. 66 коп., та індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 18 799 грн. 08 коп., та суму судового збору у розмірі 2102 грн.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача у зв'язку з тим, що цивільні справи №642/8170/15-ц та № 642/63/21 мали різні предмет та підстави позову, будь-яких інших доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи відповідач не надала.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Желтяков проти України від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), №52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Заявник в заяві про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ч.1 ст.288 ЦПК України, не вказав та не надав жодного доказу, в розумінні ст.76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи, та не був врахований судом під час ухвалення заочного рішення.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, у суду відсутні законні підстави для скасування заочного рішення, отже у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
Керуючись ст.ст.260-261, 284-288 ЦПК України, суд,-
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Відповідно до вимог ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 04.12.2025 року.
Суддя В.В. Вікторов