Справа № 127/21160/25
Провадження № 2/127/4466/25
04 грудня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2024року по 31 березня 2025 року включно у розмірі 16844,36 грн, з урахуванням суми 3% річних та суми втрат від інфляційних процесів, на підставі положень ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 651 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року №830, зі змінами. Позов мотивовано тим, що відповідач є власником житлового помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дане помешкання забезпечується послугами з постачання теплової енергії, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», відповідно до умов, визначених Правилами надання послуги з постачання гарячої води, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідач порушує умови надання послуг, у зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2024року по 31 березня 2025 року утворилася заборгованість, яка, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, становить 16844,36 грн, яку і просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Вказану ухвалу разом з копією позовної заяви з додатками було надіслано за останнім відомим місцем проживання відповідача, також копію ухвали було надіслано за місцем знаходження майна відповідача, крім того було розміщено оголошення-повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України, однак, відповідач відзив на позов не надав, будь-які інші клопотання від учасників справи на адресу суду не надійшли.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини сторін, що ґрунтуються на вимогах ст. 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги, Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами.
Судом установлено, що помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого постачання теплової енергії, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №401600068 від 30.10.2024, а також відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2087313 від 04 грудня 2025 року (а.с. 7, 27).
З витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниця слідує, що на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 4).
Оcіб, які зареєстровані за цією адресою, судом не встановлено.
КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених ст. 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги", Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, а також до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2019 року № 1182 зі змінами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах; договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Відповідно до ст. 7 цього закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Порядок укладення таких договорів, передбачений ст. 13 вказаного закону.
Відповідно до ч. 4, 5 цієї норми, якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, опублікувавши текст на веб-сайті підприємства. Тобто з 01 листопада 2021 року почали діяти, зокрема Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, які є публічними договорами приєднання, укладеними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» в редакції постанови від 08 вересня 2021 року №1023 та постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» в редакції постанови від 08 вересня 2021 року №1022.
Враховуючи те, що станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості, які свідчили про те, що співвласники багатоквартирного будинку серед яких є і відповідач, прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а тому суд дійшов висновку, що між сторонами справи укладені договори та відповідно між ними існують правовідносини, які врегульовані вищевказаними Типовими договорами.
Водночас слід також зазначити, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає передбачений п. 5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 року. У цей період відносини між сторонами регулюються Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії, який діє з 01 листопада 2021 року.
Вищевказаним типовим договором визначено, що споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послугу в строки і на умовах, що визначені договорами.
Споживач здійснює оплату за цими договорами щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Щомісяця позивач нараховував по вказаному помешканню плату за надані послуги теплової енергії, однак кошти за вказані послуги не сплачувалися, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги. Докази щодо звернення в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг чи їх ненадання чи надання цих послуг іншою особою ( не позивачем) у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; споживач не звільняється від оплати житлово - комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово - комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово - комунальних послуг.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , слідує, що за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 року заборгованість становить 16844,36 грн, з яких: 16336,07 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 85,55 грн - 3% річних від суми заборгованості; 422,74 грн - сума втрат від інфляційних процесів (а.с. 5).
Дана сума заборгованості встановлена судом і ніким не оспорюється. Відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також свого розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї також зобов'язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Такий висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 12 червня 2020 року в справі № 712/8733/17 (провадження № 61-1838св18).
Отже, враховуючи положення ст. 317, 322, 360 ЦК України власник квартири зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає/зареєстрований він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги", ст. 526, 530, 625 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії в розмірі 16844,36 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сорок чотири гривні тридцять шість копійок), з яких: 16336,07 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 85,55 грн - 3% річних від суми заборгованості, 422,74 грн сума втрат від інфляційних процесів; а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», код ЄДРПОУ 33126849, місцезнаходження: 21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13,
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна