Справа № 147/1871/25
Провадження № 2/147/719/25
04 грудня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Натальчук О.А.,
із секретарем Свистун А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подала до Тростянецького районного суду Вінницької області позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , 2025 р.н. та своє утримання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах. За час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Зазначено, що на даний час ОСОБА_1 з ОСОБА_2 разом не проживає, а дитина повністю перебуває на утриманні позивача. Також вказала, що здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трьох років та отримує від держави допомогу у розмірі 860 грн, тому не має змоги працювати, щоб забезпечити і дитину, і себе. Іншого доходу, окрім соціальних виплат немає.
За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 5000 гривень щомісячно, що підлягають індексації, відповідно до закону.
Окрім того, позивачка зазначила, що відповідно до вимог ст.91 СК України, жінка, яка не перебувала з чоловіком у зареєстрованому шлюбі, має право на утримання в разі проживання з нею їхньої дитини, відповідно до частин 2-4 ст.84 та 86 і 88 цього Кодексу. Аліменти на своє утримання просила визначити у твердій грошові сумі у розмірі 2000 грн на місяць і до досягнення дочкою трьох років.
Ухвалою суду від 23.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася. В прохальній частині позову просила про розгляд справи без її участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що остання скористалася своїми процесуальними правами.
Відповідач ОСОБА_2 на виклик в судове засідання повторно не з'явився, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлявся судом про день, час та місце судового засідання за останнім відомим місцем його проживання, як внутрішньо переміщеної особи ( АДРЕСА_1 ), оскільки м. Бердянськ Запорізької області є окупованою територією з 2022 року. Судові повістки, надіслані за вищезазначеною адресою, повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Окрім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 04.12.2025, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 8 ст. 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками якої записано: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 29.09.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Місця реєстрації малолітньої ОСОБА_3 збігається з місцем проживання та реєстрації позивача ОСОБА_1 , що підтверджує той факт, що дитина проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Відповідно до довідки №379 від 30.09.2025, ОСОБА_1 , 1984 р.н., перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує державну соціальну допомогу при народженні дитини, згідно постанови КМУ від 27.12.2001 №1751 з 01.07.2025 по 31.07.2028 (а.с.9).
До позовної заяви на підтвердження утримання дитини, позивачем долучено копії квитанцій та накладних, які підтверджують, що ОСОБА_1 купувала для доньки суміш, підгузки, тощо.
Положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Статтею 141 Сімейного кодексу України (долі СК України) визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У даній справі, між позивачем та відповідачем виник спір з приводу утримання спільної дочки ОСОБА_3 , 2025 р.н. Тобто, на даний час сторони не дійшли згоди із питання утримання дитини, наполягаючи на його вирішенні в судовому порядку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, за змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.
Відповідно до ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Разом з тим, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги надані позивачем докази, які підтверджують, що дитина проживає разом з нею та вона займається її вихованням та утриманням.
Таким чином, право позивача на отримання аліментів на утримання спільної з відповідачем дитини підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів).
ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки в розмірі 5000 гривень щомісячно.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не скористався наданим йому правом на надання відзиву на позов, тобто на висловлення своєї позиції по справі та не надав до суду документи про стан його здоров'я, його доходи, наявність у нього інших дітей чи осіб, які перебувають на його утриманні.
З огляду на викладене вище, враховуючи вимоги чинного законодавства та надані позивачем докази, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 5000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позовної заяви до суду.
Також позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 2000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
У відповідності до статті 80 СК України, у разі визначення розміру аліментів одному із з подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що позивач та відповідач проживали у фактичних шлюбних відносинах. За час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дочка ОСОБА_3 . На даний час дитина проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Частиною 2 ст.91 СК України визначено, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Так, згідно ч.2,4 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища. Така позиція є вірною, оскільки дружина проживає зі спільною дитиною, а тому, незважаючи на її дохід, чоловік має їй компенсувати втрату можливостей повноцінно себе реалізовувати у кар'єрному зростанні, громадському та світському житті.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу. (Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Як стверджує позивач, і що жодним чином не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 доглядає за їхньою з відповідачем малолітньою дитиною - дочкою ОСОБА_3 , та не має самостійного доходу, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідач є здоровою та працездатною особою, а отже може надавати їй допомогу на утримання до досягнення дитиною 3 років.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивачка не працює, проживає окремо з дитиною, за якою самостійно здійснює догляд, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача кошти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дочкою ОСОБА_3 трьох років, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Варто зазначити, що згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ч.3 ст. 80 СК України, розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Згідно ч. 1 ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Позивач звернулась до суду з позовною заявою 22.10.2025, а тому аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментних платежів за один місяць.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на викладене необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 247, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 22.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 22.10.2025 і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок
Рішення суду в частині стягнення суми аліментного платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 04.12.2025.
Суддя О. А. Натальчук