Справа № 128/2901/25
Іменем України
03 грудня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР за № 12025025050000095 від 15.07.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Селевинці Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого у встановленому законом порядку та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, працюючого в ДП «Ліси України» водієм, одруженого, не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -
ОСОБА_5 , отримавши посвідчення тракториста-машиніста, всупереч встановленому законодавством порядку, 14.06.2025 приблизно о 22:50, рухаючись за кермом колісного трактора «Беларус» державний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі М-21, що в селі Березина Вінницького району Вінницької області був зупинений працівником сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області у складі екіпажу «Жарт-301», який, згідно розстановки сил та засобів сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № З Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, перебував у зоні оперативного реагування, а саме: на території обслуговування ВП № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області - села Березина Вінницького району Вінницької області для нагляду за безпекою дорожнього руху.
На вимогу працівника відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», пред'явити посвідчення тракториста- машиніста, на підставі якого ОСОБА_5 здійснював рух на зазначеному транспортному засобі, останній, достовірно знаючи про те, що відповідне навчання він не проходив, спеціальні іспити щодо отримання посвідчення тракториста-машиніста не здавав, усвідомлюючи, що право на керування даним транспортним засобом у встановленому законом порядку не набув, а також будучи обізнаним, що наявне у нього посвідчення тракториста-машиніста є підробленим, бажаючи набути певних суб'єктивних прав, діючи з прямим умислом та спеціальною метою - використання підробленого документа, надав на виконання законної вимоги для перевірки інспектору сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 посвідчення тракториста- машиніста серії НОМЕР_2 видане ГУ Держпродспоживслужбою в Київській області від 08.08.2019, тим самим використав завідомо підроблений документ.
Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів бланк посвідчення тракториста-машиніста НОМЕР_2 видане ГУ Держпродспоживслужбою в Київській області від 08.08.2019 на ім'я ОСОБА_5 , не відповідає встановленим зразкам аналогічних бланків посвідчень тракториста-машиніста, що перебувають в офіційному обігу на території України.
У бланку посвідчення тракториста-машиніста НОМЕР_2 , видане ГУ Держпродспоживслужбою в Київській області від 08.08.2019 на ім'я ОСОБА_5 , фонові зображення з лицьової та зворотної сторін (захисна сітка мікротексту), штрихи вхідних даних, бланкових текстів, серії, номеру бланку нанесено за допомогою знакодрукуючого пристрою з електрофотографічним способом нанесення зображень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. Суду пояснив, що 14.06.2025 його попросили по роботі перегнати трактор «Беларус», на що він погодився. Рухаючись по дорозі в селі Березина Вінницького району його зупинили працівники поліції, попросивши пред'явити посвідчення, що він і зробив. Працівникам поліції посвідчення не сподобалося, так як викликало сумніви у його оригінальності і вони викликали СОГ. В подальшому це посвідчення в нього було вилучене та направлене на проведення експертизи. Свою вину в інкримінованому йому правопорушенні він визнає, так як раніше, до цього випадку замовив в мережі «Інтернет» посвідчення за 10 000 грн. При цьому тести на його отримання та навчання не здавав та не проходив; скористався ним лише 1 раз. Готовий нести покарання за вчинене, зробивши певні висновки після скоєного.
За згодою обвинуваченого, захисника, прокурора, згідно ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім даних, що характеризують особу обвинуваченого, наявності чи відсутності речових доказів та судових витрат, і при цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумніву у добровільності його позиції, а також роз'яснено, що в такому випадку обвинувачений буде позбавлений можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
Згідно ст. 377 КПК України, суд діє в межах висунутого обвинувачення.
В силу п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.
При розгляді даного кримінального провадження, суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше несудимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, позитивно характеризується за місцем проживання, кається у вчиненому, вину визнав, в дебатах висловив щирий жаль з приводу вчинених ним дій та осуд своєї поведінки; класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до переконання про призначення ОСОБА_5 покарання у межах санкції статті у виді штрафу.
Крім того, призначення даного виду покарання обвинуваченому ОСОБА_5 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України, а також підлягає до зняття арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2025.
Суд відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України стягує з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 5 348 грн 40 коп.
До вступу вироку суду в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирається.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що частиною першою статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України регламентовано, що засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. Тому, зважаючи на приписи абзацу третього пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК, згідно з якими у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання, суд вважає за необхідне зазначити, що строк відбування кримінального покарання у виді штрафу слід рахувати саме з дня набрання вироком законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 373, 374, 394, КПК України, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн 00 коп.
Строк відбування призначеного покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
До вступу вироку в законну силу міра запобіжного заходу ОСОБА_5 не обирається.
Речові докази, в межах кримінального провадження за № 12025025050000095 від 15.07.2025, а саме: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_3 , видане 08.08.2019 ГУ Держпродсживслужбою в Київській області, яке поміщено до спеціального пакету НПУ №RIC2132236 - знищити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2025 (справа № 127/22060/25) на майно, вилучене 14.07.2025 в ході проведення огляду відділом поліції за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Березина на узбіччі автодороги у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_3 , видане 08.08.2019 ГУ Держпродсживслужбою в Київській області, яке поміщено до спеціального пакету НПУ №RIC2132236.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні у загальні сумі 5 348 грн 40 коп.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Суддя ОСОБА_7