Справа № 128/2763/25
03 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №75492261 від 09.06.2021 в загальному розмірі 16870,20 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір позики №75492261 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09.06.2021, відповідно до умов якого кредитор передав у власність грошові кошти в сумі 6900,00 грн. на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) в розмірі 1,99% в день від суми позики. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Крім того, погодився з тим, що він до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та «Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які перебувають в загальному доступі будучи опублікованими на сайті http://mycredit.ua/ua/documents-license/. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію необхідну для укладення договору. Даний Договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило належне йому право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором №75492261. В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі і за договором №75492261 від 09.06.2021, укладеним з відповідачем.
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача складає 16870,20 грн, з яких: 6900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9969,07 грн- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1,13 грн - 3% річних. Вказана сума заборгованості за цим договором не погашена ні на рахунок попередніх кредиторів, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за договором позики №75492261 від 09.06.2021 в загальному розмірі 16870,20 грн, а також судових витрат.
Ухвалою суду від 04.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення (а.с. 70).
Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» у судове засідання не з'явився, проте в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно до розписки (а.с. 75), в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву відповідачем у визначений судом строк до суду не подано.
Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75492261, який підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Даним договором сторони погодили суму позики - 6900,00 грн, строк позики - 30 днів, процентну ставку - 1,99% на день. Дата надання позики - 09.06.2021, дата повернення позики - 09.07.2021, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70%/день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 642,22%, орієнтовна загальна вартість позики - 8135,79 грн. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4) (а.с. 20).
Згідно з додатком №1 до даного договору сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 20-зворот).
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №22/02/2022, за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 153 662 582 грн. 15 коп., а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту, і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками. З дати відступлення прав вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за Договорами позики за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Договорів позики. Оформлення відступлення права вимоги відбувається в такому порядку. За цим Договором клієнт відступає, а фактор приймає право вимоги. Реєстр боржників в електронному вигляді (Додаток №1) передається фактору за Актом приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №2) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до Розділу 7. Реєстр Боржників (Додаток №3) передається фактору за Актом приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток №4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до Розділу 7. Право вимоги переходить до фактора після здійснення повного фінансування моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників електронному вигляді (Додаток №2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги. Сторони домовились, що розмір Фінансування за Реєстром Боржників складає 6 382 999 грн. 39 коп. Фактор здійснює Фінансування на користь Клієнта шляхом одноразового перерахування суми грошових коштів не пізніше 23.02.2022 року (а.с. 9-13).
22.02.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» підписали Акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022, що є Додатком №2 до договору факторингу, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги по боржниках в кількості 12130, загальна сума заборгованості складає 153662582,15 грн. (а.с. 15).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1, що є Додатком №3 до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №754492261 на загальну суму 16869,07 грн., з яких 6900,0 грн. - сума кредиту, 9969,07 грн. - проценти (а.с. 16-18, 19).
Відповідно до копії платіжного доручення №33374001 від 23.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кошти в сумі 6382999,36 грн. за договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 (а.с. 14).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с. 21-26).
За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором. Права вимоги, що є предметом цього Договору належить первісному кредитору на підставі, зокрема й Договору факторингу № 22/02/2022 від 2022-02-22 року між первісним кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору Реєстри Боржників (в електронному та друкованому (підписаному) вигляді) та Документацію на умовах та в порядку визначених цим Договором. Первісний кредитор має право передавати Документацію, в тому числі у вигляді копій договорів. При цьому, умови передачі Документації будуть вважатися виконаними. Первісний кредитор не несе будь-якої відповідальності за стан та наявність Документації. Реєстр Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається Новому Кредитору за Актом прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після підписання Новим кредитором цього Договору. Реєстр Боржників в електронному вигляді передається відповідальній особі Нового Кредитора шляхом запису на матеріальний носій, наданий Новим Кредитором. Реєстр Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 3) передається Новому кредитору за Актом прийому-передачі (Додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після підписання Новим кредитором цього Договору. Документація передаються Новому кредитору за Актом прийому-передачі (Додаток № 5) не пізніше 365 календарних днів з моменту підписання Договору. Новий кредитор може отримати від Первісного кредитора Документацію, раніше за умови надання письмового запиту з зазначенням обгрунтованих підстав (зокрема, але не виключно, у зв'язку з необхідністю звернення до суду). Первісний кредитор надає Документацію щодо Боржників, вказаних письмовому запиті Нового кредитора, протягом 5 робочих днів з дати отримання такого запиту. Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими B (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4). З моменту відступлення (передачі) Первісним кредитором Новому кредитору Прав вимоги, Первісний кредитор втрачає всі права вимоги за Договорами позики (Кредитними договорами), що існували на момент відступлення (передачі) Прав вимоги і, відповідно, Первісний кредитор не матиме жодних прав вимоги до Боржника за Кредитним договором. З моменту відступлення (передачі) Первісним кредитором Новому кредитору Прав вимоги, Новий кредитор є таким, що замінив Первісного кредитора у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прав вимоги та мають відношення до Прав вимоги. До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема Новий Кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Договорами позики (Кредитними договорами) (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним Кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Договорів позики (Кредитних договорів). У Первісний кредитор зобов'язаний повідомити Боржників про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту набрання чинності цим Договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або Основним договором.
Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Договорами позики (Кредитними договорами), відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 5312491,59 грн. без ПДВ, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього Договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в календарних порядку визначеному п. 5.6.2. цього Договору, протягом 1065 (одної тисячі шістдесяти п'яти) днів з дати підписання Сторонами цього Договору.
Відповідно до Акту приймання-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, що є додатком №7 до даного договору, ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло реєстр боржників кількістю 207307 (а.с. 28).
Відповідно до витягу з реєстру боржників, що є Додатком №3 до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №754492261 на загальну суму 16870,20 грн., з яких 6900,0 грн. - сума кредиту, 9969,07 грн. - проценти, 1,13 грн. - 3% річних, що нараховані в порядку ст. 625 ЦК України (а.с. 29-31, 32).
На а.с. 7 міститься розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №754492261 здійсненого ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 було нараховано відповідачу, окрім суми заборгованості за тілом кредиту та процентами, в порядку ст. 625 ЦК України, 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 1,13%.
Відповідно до копії Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 ТОВ «Коллект Центр» (сторона 1) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Сторона 2), уклали цей акт про таке: Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашені грошові зобов'язання в сумі 15214406,31 грн., які виниклий на підставі договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги серед переліку яких також вказано Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (зобов'язання в сумі 5312491,59 грн.). Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов'язання в сумі 1636720 грн. по договору №11-01/23 від 11.01.2023. Сторони підтвердили реальність та обсяги взаємних заборгованостей, зазначених в п. 1 та п. 2 цього Акта. Керуючись ст. 604 ЦК України сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями у п. 1 та п. 2 цього Акта, і таким чином з моменту підписання цього акта вважають зобов'язання Сторони 1 перед Стороною 2 (п. 1) припиняються в повному обсязі в сумі 15214406,31 грн.; зобов'язання Сторони 2 перед Стороною 1 (п. 2) припиняються частково в сумі 15214406,31 грн.; залишок заборгованості Сторони 2перед Стороною 1 за Договором 11-01/23 від 11.01.2023 становить 1153105,89 грн. (а.с. 27).
Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з договорів позики та кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до його умов та вимог ЦК України.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12). Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Також Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року (справа №301/2368/14-ц) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором.
На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги посилався Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі №2-879/11 (провадження №61-10005св21).
Таким чином, судом встановлено, що між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал», а згодом між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» відбувся перехід права грошової вимоги до відповідача.
Разом із тим, позивачем на підтвердження факту виконання ним умов договору щодо перерахування грошових коштів первісним кредитором саме відповідачу надано наступні докази: копію листа ТОВ «ФК «Фінекспрес» адресованого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 10.06.2025, згідно якого ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Фінексперс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата - 09.06.2021; номер платежу - d8db8cf3-e2e1-4f72-8908-2a86112e5dc4; сума - 6900,00 грн., отримувач - Рудчик Михайло - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с. 51); копію листа ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 10.06.2025 адресованого ТОВ «Вердикт Капітал» з метою надання вичерпної інформацію щодо даних, які підтверджують видачу на банківські картки клієнтів онлайн-позик, право вимоги по яким було відступлено ТОВ «Вердикт Капітал» згідно з відповідним договором факторингу, зокрема, під порядковим номером 41 зазначається, що по договору позики 75492261, клієнт ОСОБА_1 , проведено транзакцію № d8db8cf3-e2e1-4f72-8908-2a86112e5dc4 (а.с. 53).
Суд наголошує, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.
У силу положень ч. 2 ст. 41, ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за договором позики №75492261 від 09.06.2021 не надано доказів, передбачених ст.ст. 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок саме відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.
Як вже зазначалось, позивачем на підтвердження виконання обов'язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу надано лист ТОВ «ФК «Фінекспрес», у якій міститься лише інформація про дату операції, номер платежу, суму платежу, ім'я та прізвище отримувача, номер платіжного засобу « НОМЕР_1 ».
При цьому суд зауважує, що у вказаному листі не вказаний повний номер банківської картки, окрім скороченого номеру банківської кратки, що унеможливлює встановити належність банківської картки саме відповідачу.
До того ж, вказаний лист однієї фінансової установи, що адресований іншій фінансовій установі не є доказом перерахування/видачі кредитних коштів позичальнику в розумінні п. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію».
Окрім того, будь-яких доказів про відкриття рахунку та емітування картки з номером НОМЕР_1 саме на ім'я ОСОБА_1 , позивачем не надано.
Також позивачем, на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у позику, не надано первинних документів, передбачених як ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», так і ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже достеменно, не спираючись на припущення, за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, не можливо встановити перерахування коштів первісним кредитором на картковий рахунок саме відповідача, та як наслідок підтвердити виконання позивачем умов договору від 09.06.2021.
Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісним кредитором умов договору позики №75492261 від 09.06.2021 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені як у тексті Договору, так і у листі ТОВ «ФК «Фінекспрес» саме ОСОБА_1 ..
З огляду на викладене, суд вважає твердження позивача про надання ним належних та достатніх доказів такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21 від 29.05.2024 зробив такий висновок: «Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами, тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останнього».
Отже норми ст. 81 ЦПК України покладає обов'язок доказування на ту сторону, яка посилається на відповідні обставини. Таким чином, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором саме на позивача покладається обов'язок довести належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами факт виконання позивачем умов договору з перерахування коштів, перерахування коштів саме відповідачу.
Суд також зауважує, що позивачем не заявлялося будь-яких клопотань щодо витребування доказів в разі неможливості самостійно їх отримати та надати суду.
Так, Верховний Суд у справі 334/3056/15 (постанова від 30.11.2022) виснував, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження перерахування кредитних коштів саме відповідачу, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Коллект Центр».
Про те, що саме такі обставини входять до предмету доказування у справах, в яких розглядаються правові наслідки договорів кредиту, укладених у електронній формі також зазначено у правових висновках, які були висловлені у постановах КЦС ВС від 16 грудня 2020 у справі № 561/77/19 (провадження № 61-20799св 19), від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 (провадження № 61-1177св24).
Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за кредитним договором, так і похідних від нього відсотків, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено порушення його прав відповідачем та наявність права звернення до суду з даним позовом.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 3 грудня 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: 011332, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук