Справа № 627/810/20
04.12.2025с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),
адвоката ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
адвоката ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області заяву адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_7 від участі у кримінальному провадженні №627/810/20 на стадії судового провадження
До Краснокутського районного суду Харківської області 19 листопада 2025 року засобами системи «Електронний суд» захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 подала заяву про відвід судді ОСОБА_7 від участі у розгляді кримінального провадження № 627/810/20 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 KK України.
Заява мотивована тим, що суддя ОСОБА_8 не може брати участь у розгляді справи i підлягає відводу у зв'язку з обставинами, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості. Такі сумніви виникли під час судового засідання, яке відбулось 12 листопада 2025 року.
Вказала, що стороною захисту було заявлено обґрунтоване клопотання про надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами провадження у зв'язку з тим, що наданий доступ до електронних документів не дає можливості у повному обсязі ознайомитись з матеріалами справи та мати повну уяву про справу, що в свою чергу тягне за собою неможливість надання якісної правничої допомоги адвокатом обвинуваченому ОСОБА_4 . Обсяг матеріалів провадження по справі 627/810/20 в системі електронного суду містить понад 1000 файлів. Вони не мають назви, документи, прикріплені до файлу, не відкриваються, інколи взагалі відсутні. Адвокат ОСОБА_5 просила надати чac для ознайомлення з матеріалами справи у паперовому виді та шляхом прослуховування технічних записів судових засідань безпосередньо у Краснокутському районному суді.
Вважає, що судом обмежено право захисника на ознайомлення з матеріалами справи у повному обсязі, що в свою чергу порушує право обвинуваченого на захист. Проти заявленого стороною захисту клопотання щодо надання часу на ознайомлення з матеріалами справи заперечував представник потерпілого - адвокат ОСОБА_9 . Суд погодився із зазначеними запереченнями та виявив упередженість, внаслідок якого у ОСОБА_5 , як захисника, яка вперше прийняла участь у справі та частково ознайомившись з матеріалами справи, склалось впевнення у тому, що суддя ОСОБА_7 повністю прийняла позицію сторони обвинувачення i своїми рішеннями перешкоджає стороні захисту у повній мірі здійснювати захист обвинуваченого. Зазначила, що таке ставлення суду є порушенням принципу рівності (змагальності) сторін у кримінальному процесі.
Крім того, при ознайомленні з матеріалами провадження з'ясувалось, що стороною захисту було заявлене клопотання про допит свідків, серед яких були - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Зазначене клопотання було частково задоволено та прийнято рішення про виклик свідків шляхом направлення їм повісток. 01.11.2023 року у судовому засіданні в режимі відеоконференції приймали участь вказані особи. Під час допиту всі свідки пояснили, що вони прибули за повістками, які їм були вручені адвокатом ОСОБА_9 , представником потерпілої ОСОБА_14 . Також свідки пояснили, що адвокат, який єпредставником потерпілої, відібрав у них заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Охтирського міськрайонного суду Сумської області. В жодній з норм Закону не зазначено, що повістку може вручити адвокат, а тим більше, щоб адвокат - представник потерпілого викликав до суду свідків сторони захисту. Перелік осіб, які можуть вручити повістку, є виключним. Отже, заяви свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції подані до суду не особисто ними, а через особу, яка ними не була уповноважена, а саме через адвоката з боку потерпілих ОСОБА_9 , який у свою чергу за власним підписом надіслав до суду, що було достеменно відомо судді ОСОБА_7 , оскільки в матеріалах справи наявні самі заяви та поштове відправлення за підписом адвоката ОСОБА_9 . Однак суддя ОСОБА_7 не повернула за належністю зазначені заяви на підставі незаконного ix подання до суду, а прийняла до уваги та призначила судове засідання в режимі відеоконференції за участю вказаних свідків, що свідчить про відсутність безсторонності судді ОСОБА_7 та у сприянні саме стороні потерпілої у спілкуванні адвоката потерпілої зі свідками сторони захисту, що не виключає незаконний вплив на покази свідків у справі.
Зазначила, що збоку судді ОСОБА_7 наявне порушення засад судочинства України, що полягає у відсутності безсторонності та надання переваги стороні потерпілої у даній справі. Дані факти свідчать про зацікавленість судді ОСОБА_7 у сприянні саме стороні потерпілих в даній кримінальній справі i відповідно ст. 75 KПK України унеможливлює подальшу участь судді ОСОБА_8 у розгляді кримінальної справи № 627/810/20 за обвинуваченням ОСОБА_4 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу заяви про відвід судді ОСОБА_7 19 листопада 2025 року визначено суддю ОСОБА_1 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в режимі відеоконференції підтримали подану захисником заяву та просили задовольнити з підстав, наведених у заяві.
Прокурор заперечувала проти відводу судді ОСОБА_7 від участі у кримінальному провадженні, вважає, що вiдcyтні підстави для задоволення заяви захисника.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 підтримала заяву адвоката ОСОБА_5 та прохала її задовольнити.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_16 надала до суду заяву про проведення судового засідання по розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_7 у її відсутність у зв'язку з особистими обставинами.
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_7 надала заяву про розгляд заяви ОСОБА_5 про відвід судді від участі у кримінальній справі №627/810/20 без її участі, просить рішення прийняти відповідно до норм чинного законодавства. В додатку до заяви надала диск із записами судового засідання по кримінальному провадженню №627/810/20.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, хоча викликалися своєчасно та належним чином.
Суд, дослідивши викладені у заяві про відвід доводи, заслухавши пояснення учасників провадження, які з'явилися, приходить до наступного висновку.
Щодо можливості проведення судового засідання без інших учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Обмежень щодо слухання заяви про відвід в разі неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також судді, якому заявлено відвід, дана норма не містить.
Крім того, суд звертає увагу на те, що право інших учасників судового провадження, що не з'явилися, ніяким чином не порушується при вирішенні заяви про відвід.
Вимогами ст.28 КПК України регламентовано, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.
Таким чином, суд, з урахуванням всіх обставин та дотримання розумності строків під час розгляду кримінального провадження, приходить до висновку про можливість розгляду заяви про відвід за участі тих учасників, що з'явилися, зокрема, за участі особи, що заявила таку заяву, так як відсутність інших учасників не є перешкодою для розгляду саме заяви про відвід, оскільки останні були повідомлені про час та місце розгляду кримінального провадження.
Наведене також узгоджується і з позицією, викладеною у § 23 рішення Європейського суду з прав людини від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03, у справі «Цихановський проти України», відповідно до якої національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України»).
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п. 10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Так, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді. В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Відповідно до статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним i неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (частина 5 статті 9 КПК України).
Cтаття 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
За практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06. у справі Білуга проти України, від 28.10.98. у справі Ветштайн проти Швейцарії, тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень статті 6 Конвенції щодо необхідності розгляду справи незалежним i безстороннім судом, установленим законом.
Підстави для відводу (самовідводу) судді у кримінальному провадженні визначені у статтях 75 та 76 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1)якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, 6лизьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2)якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник a6o представник;
3)якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4)за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5)у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Також частиною 1 статті 76 КПК України визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної i касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою aбo про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Розглядаючи заяву про відвід судді, суд звертає увагу, що відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій i статус суддів» суддя є незалежним при здійсненні правосуддя.
При розгляді заяви про відвід судді інший суддя не є апеляційним чи дисциплінарним органом, а тому не може надавати оцінку процесуальним діям та рішенням судді на предмет дотримання ним норм законодавства, правильності чи неправильності ведення суддею судового процесу aбo прийнятих суддею рішень, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб'єктивним чи об'єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.
Як на підставу для відводу судді, захисник посилається на приписи пункту 4 частини першої статті 75 КПК України, згідно з якою слідчий суддя, суддя aбo присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відвід судді є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають ix участь у ньому.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними i допустимими доказами.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь- чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань i сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так i суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді, а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «cy6'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи i тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, при оцінці безсторонності суду розмежовується суб'єктивний та об'єктивний аспекти, cyб'єктивний відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, а об'єктивний визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чинoм, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної складової неупередженості суддів, то у справі «Фей проти Австрії» суд вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що iї забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість cлід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні aпpiopнo викликати в учасників процесу.
Таким чинoм, для підтвердження порушення (a6o можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав i свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в ycix процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь- яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі, як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. 3 огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, оскільки «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно i без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене a6o неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними i допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Захисник ОСОБА_5 , як на підставу для відводу судді, посилається на незгоду з процесуальними діями судді, що на її переконання є підставою для відводу згідно пункту 4 частини пеpшoi статті 75 КПК України.
Надаючи оцінку вищенаведеній підставі, суд виходить з того, що незгода сторони кримінального провадження з процесуальними діями та рішеннями судді не можуть бути підставою для відводу.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17, де зазначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення aбo окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 8, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді.
Так, стороною захисту - адвокатом ОСОБА_5 12 листопада 2025 року було заявлено клопотання про надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки наданий доступ до електронних документів не дає можливості у повному обсязі ознайомитись з матеріалами справи та мати повну уяву про справу.
З оглянутих у судовому засіданні журналів судового засідання встановлено, що 24.09.2025 року надійшла заява адвоката ОСОБА_5 про вступ у справу та ознайомлення з матеріалами провадження в електронному виді. Суддею ОСОБА_7 заяву задоволено. 16.10.2025 адвокат ОСОБА_5 надала заяву про відкладення розгляду справи з наданням часу для ознайомлення з матеріалами справи. Вказане клопотання суддею ОСОБА_7 було задоволено. Також адвокатом ОСОБА_5 23.10.2025 знову заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яка також була задоволена суддею ОСОБА_7 .
12 листопада 2025 року суддею ОСОБА_7 прийнято процесуальну дію про відмову адвокату ОСОБА_5 у відкладенні розгляду справи з наданням часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обґрунтовуючи тим, що у захисника було достатньо часу з вересня місяця 2025 року, тобто з моменту вступу в справу, для такого ознайомлення.
Наведені захисником обвинуваченого аргументи стосовно підстав для відводу судді ОСОБА_7 свідчать саме про iї незгоду з процесуальними діями судді, що у значенні вказаних вище вимог закону та роз'яснень Верховного Суду не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Окрім цього, захисник не позбавлена можливості з'явитися до суду, подати відповідне клопотання та ознайомитися з матеріалами справи безпосередньо у суді.
Щодо неналежного повідомлення свідків про виклик до суду, як підстави для відводу судді ОСОБА_7 , що на думку сторони захисту обвинуваченого призвело до наявного впливу сторони потерпілої на свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , то суд не вбачає, що зазначене свідчить про безсторонність судді ОСОБА_7 , оскільки допитані свідки попереджені суддею про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України, саме за завідомо неправдиве показання та відмову від давання показань. Вказані свідки приведені до присяги, а оцінку достовірності ix показань буде надано судом під час ухвалення остаточного рішення.
Отже, аргументи, якими захисник мотивує свою заяву про відвід судді ОСОБА_7 , не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так i з погляду «об'єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Суд звертає увагу, що захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 не позбавлена права звернутися до суду із заявою про повідомлення причин та обґрунтованих підстав і мотивів в разі ненадання матеріалів кримінальної справи для ознайомлення.
Інших обставин, визначених законом, які б свідчили про особисту упередженість судді ОСОБА_7 її необ'єктивність під час розгляду кримінального провадження, у заяві не вказано, а суд під час розгляду заяви таких обставин також не встановив.
3 огляду на викладене, заявлений відвід містить оціночні судження та не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_7 , передбачених законом, а тому підстав для задоволення відводу не вбачається.
Керуючись ст. ст. 75-77, 80-81 KПK України, суд
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 KK України - відмовити.
Ухвала суду є остаточною, оскарженню не підлягає, набуває чинності після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1