Справа № 953/8288/20
н/п 2/953/4261/25
(про зупинення провадження по справі)
"03" грудня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Зуба Г.А.
за участю секретаря Куліковій Т.В.,
за участю представників Мирося С.В., Гоча В.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу в Харківській області Кудряшова Дмитра В'ячеславовича, державного підприємства «СЕТАМ», товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАКЛАД», третя особа на стороні відповідача: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсними електронних торгів, скасування рішення приватного нотаріуса про видачу свідоцтва та реєстрацію права власності,-
30.09.2025 до Київського районного суду м. Харкова з Касаційного цивільного суду надійшла вищевказана цивільна справа.
Згідно інформації, внесеної в систему автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025, вказану справу розподілено судді Зубу Г.А.
Представником позивача - адвокатом Мирось С.В. в підготовчому засіданні заявлено клопотання про зупинення провадження по дійсній справі у зв'язку із проходженням військової служби позивачем по справі.
Представник відповідача ТОВ «Акваклад» в підготовчому засіданні просив надати час для ознайомлення з вказаним клопотанням.
Інші учасники судового розгляду у підготовче засідання не з'явились, повідомлялись судом у встановленому законом порядку, причину неявки не повідомили.
В Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.
Статтею 1 Закону України «Про військовийобов'язок івійськову службу» визначено військовий обов'язок. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Крім того, згідно п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
Обґрунтовуючи своє клопотання про зупинення провадження представник позивача вказує на те, що позивачка перебуває на військовій службі з 26.02.2022, та на разі проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ з 20.11.2025, тож вона не може приймати участь у судовому розгляді, про що також самостійно зазначає в поданому клопотанні до суду, що долучено до клопотання її представника.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (стаття 2 ЦПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п'ята статті 4 ЦПК України).
Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).
Для тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України маємо застосовувати телеологічне (цільове) тлумачення. Тобто визначити, якою була мета законодавця у запровадженні цього припису.
Є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні такої конструкції була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов'язок, пов'язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців.
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.
Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.
Під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року по справі № 754/947/22, провадження № 14-74цс25.
За вказаних обставин, враховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження позивачкою військової служби по мобілізації в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає її участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_1 щодо продовження розгляду справи, суд приходить про наявність підстав для зупинення провадження по дійсній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, а від так клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 43, 251, 253 ЦПК України, -
постановив :
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу в Харківській області Кудряшова Дмитра В'ячеславовича, державного підприємства «СЕТАМ», товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАКЛАД», третя особа на стороні відповідача: ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсними електронних торгів, скасування рішення приватного нотаріуса про видачу свідоцтва та реєстрацію права власності - зупинити на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України до припинення перебування позивачки ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 діб з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 03 грудня 2025 року.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ