Справа № 639/8811/25
Провадження № 1-кп/639/477/25
04 грудня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання ув'язненої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про залучення перекладача для перекладу вироку Новобаварського районного суду м. Харкова від 27.11.2025 року, -
03.12.2025 року на адресу Новобаварського районного суду м. Харкова надійшло вищевказане клопотання ОСОБА_3 про переклад вироку суду.
В мотивування клопотання ОСОБА_3 зазначає, що вона недостатньо володіє українською мовою, у зв'язку із чим просила перекласти їй вирок суду від 27.11.2025 року на російську мову.
Дослідивши клопотання ОСОБА_3 та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 29 КПК України слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Стаття 68 КПК України передбачає, що у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «К. проти Франції» від 07 грудня 1983 року зазначив, що Конвенційне право на допомогу перекладача, що міститься в підпункті «е» п. 3 ст. 6 Конвенції перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
Розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника.
Для констатації факту порушення права особи на захист, через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача, установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом». При цьому чинниками для з'ясування розуміння особою вказаних обставин Конвенція та практика ЄСПЛ визначають: 1) тривалість проживання у державі ведення судочинства; 2) рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; 3) рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 була засуджена вироком Новобаварського районного суду м. Харкова від 27.11.2025 року за ч.1 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов'язаною з наданням публічних послуг, на строк 10 (десять) років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чугуївського районного суду Харківської області від 22.11.2024 у виді 4 (чотирьох) років 10 (десяти) місяців 1 (одного) дня позбавлення волі та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання - 4 (чотири) роки 10 (десять) місяців 1 (один) день позбавлення волі та позбавлення права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг на строк 10 років.
На теперішній час вирок не набрав законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народилася у с. Індустрія Ровенківського району Луганської області, є громадянкою України, постійно мешкала на території України, що підтверджується паспортом громадянки України серії НОМЕР_1 , виданого Антрацитівським РВ УМВС України в Луганській області 02.08.2001, здобула повну вищу освіту в Україні, під час навчання вивчала українську мову, зареєстрована та фактично проживала у смт. Новопокровка Харківської області з серпня 2009 року, працювала на посаді бухгалтера в ТОВ «Інвестберрі».
Крім того, суд зазначає, що під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 у присутності свого захисника ОСОБА_4 власноруч підписувала відповідні процесуальні документи, які складались українською мовою. Будь-яких клопотань про залучення перекладача або скарг на недостатнє володіння державною мовою ув'язнена не заявляла.
Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ув'язнена володіє українською мовою на рівні, достатньому та необхідному для розуміння вироку суду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_3 про залучення їй перекладача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 29, 68, 369-372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання ув'язненої ОСОБА_3 про залучення перекладача для перекладу вироку Новобаварського районного суду м. Харкова від 27.11.2025 року - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, однак заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1