Справа № 638/13236/25
Провадження № 2/638/5955/25
03 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Дудка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки майна,-
09.07.2025 позивач Ізюмський ВДВС звернувся до суду з зазначеним позовом. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що На виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №71813557 з примусового виконання виконавчого листа №953/406/23, виданого 01.05.2023 Київським районним судом м.Харкова, про конфіскацію всього майна, яке є особистою власністю ОСОБА_1 . 16.05.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04.03.2025, за боржником зареєстрована квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності з іншими особами. За наявності чотирьох співвласників виявленої нерухомості, після виділу частки боржнику має належати 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 . Під час здійснення заходів, спрямованих на виконання вироку суду, був встановлений факт смерті одного із співвласників нерухомого майна - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть №888 від 06.11.2019 року Ізюмського відділу ДРАЦС. Згідно повідомлення Ізюмської державної нотаріальної контори №267/01-16 від 02.04.2025 після померлого ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини звернулися його діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 . Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Відповідно до ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Отже, боржник ОСОБА_1 є одним із двох спадкоємців першої черги за законом після смерті свого батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 боржнику належить 1/8 частина квартири АДРЕСА_1 на праві спадкування за законом, але не зареєстрована в установленому законом порядку. У зв'язку з чим позивач просила Визначити частку майна ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з іншими особами. Вирішити питання про звернення стягнення в межах виконання рішення суду про конфіскацію майна боржника на частини квартири АДРЕСА_1 , одна з частин якої належить ОСОБА_1 на праві спільної власності, а інша частина належить йому ж на праві спадкування за законом, але не зареєстрована в установленому законом порядку, із зазначенням конкретних часток цього майна, належних боржнику на різних правах власності.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 вказану справу передано в провадження суду ОСОБА_5
10.07.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова позовну заяву залишено без руху.
18.07.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова у задоволені заяви Ізюмського ВДВС про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Провдовжено Ізюмському ВДВС строк виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.07.2025 про залишення позову без руху, в частині сплати судового збору, на п'ять днів з моменту отримання зазначеної ухвали.
21.07.2025 позивачем недоліки усунуто.
22.07.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
14.10.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження.
03.11. 2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.
Державний виконавець Ізюмського ВДВС Харіна Я.І. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
За повідомленням діловода Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2025 №953/406/23, яке надане позивачем при звернені до суду, ОСОБА_1 відбуває покарання в ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)».
Судом направлено лист до ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» щодо вручення ОСОБА_1 ухвали про відкриття провадження, судової повістки та ухвали про призначення відеконференції. При цьому, запропоновано ОСОБА_1 висловити свої думку щодо позовних вимог. Вказаний лист надіслано ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» на електронну адресу, вказаний лист отримано ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» 14.10.2025 о 17-33 год. Жодної відповіді від ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» до суду не надходило.
Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 03.03.2023 №953/406/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20.04.2023 вирок Київського районного суду м. Харкова від 03.03.2023 щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 22.01.2024 вирок Київського районного суду м. Харкова від 03.03.2023 та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20.04.2023 залишено без змін. Отже, вирок суду стосовно ОСОБА_1 набрав законної сили 03.03.2023.
Київським районним судом м. Харкова 01.05.2023 видано виконавчий лист на виконання вироку суду на правлено для виконання до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Постановою головного державного виконавця Ізюмського ВДВС від 16.05.2023 відкрито виконавче провадження №71813557 про конфіскацію всього майна, яке є особистою власністю засудженого ОСОБА_1 .
Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №416259171 від 04.03.2025 ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Також з вказаної Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
На вимогу державного виконавця Державним нотаріусом Четвертої Харківської міської нотаріальної контори 02.04.2025 надано повідомлення №267/01-16, у якому зазначено, що згідно заведеної спадкової справи №637/2019 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 спадщину прийняли ОСОБА_1 , ОСОБА_1 . Документів або відомостей про склад спадкового майна, підтвердження родинного зв'язку, копій паспортів у спадковій справі нема. Дані заявника нотаріусом зазначаються із заяв про прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину не видавалося.
Згідно ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як встановлено ч. 1ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв'язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, що виконується.
У зв'язку із наведеним та з урахуванням відкритого виконавчого провадження виникає питання щодо порядку звернення до суду щодо визначення частки боржника у спільному майні (позовне провадження, подання державного виконавця).
Зокрема порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений ст. 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Разом із цим, практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.
На досягнення цієї мети спрямовані і правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.
Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами ст. 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
У зв'язку із викладеним, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №2-591/11 дійшла висновку про те, що ст. 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.
Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас, в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.
В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про визначення частки майна боржника у спільному майні, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення.
Обов'язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення ЗУ «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.
Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст.4, ч. 4 ст.42 ЦПК України).
Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абз. 1 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
У вказаній вище постанові у справі № 2-591/11 Велика Палата Верховного Суду знов звернула увагу на те, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України, майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (ч. 1ст. 366 ЦК України).
Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).
При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У даній справі підставою звернення державного виконавця до суду стало те, що ОСОБА_1 є власником майна, частка майна ОСОБА_1 не визначена, що перешкоджає виконанню судового рішення щодо конфіскації особистого майна ОСОБА_1 .
У зв'язку із вищенаведеним суд доходить висновку про наявність матеріального спору у даній справі.
Разом з тим, спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна.
Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності.
Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертаючись до суду з позовом про визначення частки майна боржника державним виконавцем визначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є співласниками майна разом з ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні) третіми особами.
Тобто, у разі задоволення позову, буде змінено матеріальне правовідношення - право спільної сумісної власності припиниться, натомість виникне право спільної часткової власності, проте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , співвласники майна боржника, не є стороною (відповідачем) у зазначеній справі та їм не забезпечене можливість користуватися всіма правами, якими наділені відповідачі відповідно до Закону, а отже і не забезпечено право ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на справедливий суд, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
Ст. 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зробила правовий висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У зазначеній справі позивач клопотань про залучення до справи інших відповідачів не заявив, звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відстуності, тобто не з'являючись у судове засідання позивач, усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з'ясовані під час проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.
При цьому, лише за наявності належних відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання щодо визначення часток майна боржника, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Отже, вирішити питання про визначення частки майна боржника, без залучення до участі у справі в якості відповідачів усіх осіб, які є співласниками майна, є неможливим.
Окрім того, державний виконавець мав заявити вимогу про визначення конкретної частки майна боржника ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_4 , рошташовану по АДРЕСА_5 , що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Поряд з цим, з позовної заяви державного виконавця вбачається, що останній заявив вимогу про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 , при цьому не зазначивши конкретної частки у спільному майні, яку він просить визначити з метою подальшого звернення стягнення.
Беручи до уваги викладене, з метою дотримання прав не тільки стягувача, у даному випадку Держави, а і з метою дотримання прав співвласників майна боржника на справедливий суд, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-
У задоволені позову Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки майна- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач - Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 41430594, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Покровська, буд. 32, 64300.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_6 , відбуває покарання у ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)».
Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_7 , взята на облік як ВПО за адресою АДРЕСА_8 .
Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_3 .
СУДДЯ - І.В. Семіряд