Справа № 210/6063/25
Провадження № 2/210/1952/25
іменем України
04 грудня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючої судді Вікторович Н.Ю.,
за участі:
секретаря судового засідання Біди А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
08 вересня 2025 року адвокат Кривенко І.М. звернулась до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18 травня 2005 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначила, що у 1997 році ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_3 та з 2005 року вони з ним почали проживати однією сім'єю як чоловік та дружина та 19 років вони вели спільне господарство, спільний побут, турбувались один про одне, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, після смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Перекопської І.С. із заявою про прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса від 11.08.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених документів, що підтверджують право на спадщину та посилаючись на вимоги п.п. 4.6 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України також зазначено, що факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. У зв'язку з чим, посилаючись на вимоги ст.ст. 15, 1264 ЦК України, представник позивача звернулась до суду з вказаним позовом.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 08 вересня 2025 року, вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю. (а.с. 35)
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження. (а.с. 40)
Присутні у судовому засіданні 26 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та посилаючись на обґрунтування наведені у позовній заяві просили суд позов задовольнити.
Присутня у судовому засіданні 26 листопада 2025 року ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити та пояснила суду, що її син ОСОБА_3 дійсно тривалий час, приблизно з 2000 років проживав разом з позивачкою ОСОБА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
У судове засідання призначене судом на 04 грудня 2025 року учасники по справі присутні не були, причини неявки суду не повідомили. Поза межами судового засідання на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи 04 грудня 2025 року без участі позивача та її представника.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд заслухавши пояснення учасників по справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, давши оцінку наданим суду доказам, дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи №4427 від 05.04.2021 за підписом спеціаліста 1 категорії ОСОБА_5 , за відомостями відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Саксаганської районної у місті ради з 29.07.2014 року ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 17)
Відповідно до Декларації №0001-18А1-А7470 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнта ОСОБА_3 , в п. 1.11 «Адреса місця фактичного проживання або перебування» зазначена адреса: АДРЕСА_2 . В п. 1.12 «Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» вказана ОСОБА_1 . Дата подання декларації 15.09.2023. (а.с. 21)
Відповідно до Декларації №0001-К801-А74А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнта ОСОБА_1 , в п. 1.11 «Адреса місця фактичного проживання або перебування» зазначена адреса: АДРЕСА_2 . В п. 1.12 «Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» вказаний ОСОБА_6 . Дата подання декларації 15.09.2023. (а.с. 22)
Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 29.02.2012 року на ім'я головного лікаря КЗ «Міська поліклініка №4» ОСОБА_7 , вказана адреса проживання: АДРЕСА_3 . (а.с. 24)
ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено ОСОБА_3 повістку №11067 за адресою: Віталія Матусевича, 4/69, про необхідність прибуття для проходження медичного огляду. (а.с. 29)
Відповідно до Довідки вих. №5408 від 15.09.2025 за підписом адміністратора Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради Л.Воронцової, Співак Лариса Анатоліївна, з 20.02.2004 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 39)
Відповідно до Акту від 18.08.2025 складеного мешканцями будинку АДРЕСА_4 , а саме ОСОБА_8 (мешканець кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_9 (мешканка кв. АДРЕСА_6 ), ОСОБА_10 (мешканки кв. АДРЕСА_7 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 проживала разом як чоловік та жінка однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 з 2005 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 . Підписи мешканців підтверджено заступником голови правління ОСББ «Муравейник - 4» Марченко А.Л. (а.с. 16)
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, про що Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 07 лютого 2025 року складено відповідний актовий запис №240, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07.02.2025. (а.с. 12)
Похованням ОСОБА_3 займалась ОСОБА_1 , що підтверджується долученим до матеріалів справи товарним чеком №б/н ФОП ОСОБА_11 від 08.02.2025. (а.с. 18)
ОСОБА_1 звернулась з заявою до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської І.С. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , однак, постановою від 11 серпня 2025 року, приватним нотаріусом Перекопською І.С. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. В обґрунтування відмови приватний нотаріус зазначила, що рішення суду про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини не має, а тому ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених документів, що підтверджують право на спадкування. (а.с. 14)
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Окрім долучено до матеріалів справи Акту про проживання від 18.08.2025, Декларації №0001-18А1-А7470 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнта ОСОБА_3 , заяви ОСОБА_3 від 29.02.2012 року на ім'я головного лікаря КЗ «Міська поліклініка №4», повістки №11067 ІНФОРМАЦІЯ_4 , факт спільного проживання заявниці ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 з 2005 року підтверджено також допитаними в судовому засіданні свідками.
Так, допитана у судовому засіданні 26 листопада 2025 року свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вона була знайома ще з того часу як вони разом проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Приблизно в 2005 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 переїхала проживати в квартиру по АДРЕСА_4 . Вони всі разом часто зустрічались, проводили разом святкування, відпочивали на дачі ОСОБА_3 .
Допитаний у судовому засіданні 26 листопада 2025 року ОСОБА_8 суду пояснив, що він знайомий з заявницею ОСОБА_1 та її покійним чоловіком ОСОБА_13 , йому відомо, що вони проживали як чоловік та дружина, мали спільний бюджет, вели господарство, він завжди вважав, що вони перебувають у шлюбі, про те що це не так, він дізнався лише нещодавно коли ОСОБА_1 попросила його прийти до суду та надати показання щодо її спільного з ОСОБА_3 проживанням. Він часто бував у них дома, так як проживає у сусідній квартирі, разом вони відпочили, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 завжди були разом, мали спільний бюджет, всі покупки здійснювались з загального бюджету.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведене вище узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Суд вважає, що позивачем надано належні, допустимі та достатні докази, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не менше як 5 років до часу відкриття спадщини. Вказаний факт підтверджується актом про проживання за адресою: АДРЕСА_4 , Декларацією №0001-18А1-А7470 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнта ОСОБА_3 , заяви ОСОБА_3 від 29.02.2012 року на ім'я головного лікаря КЗ «Міська поліклініка №4», повісткою №11067 ІНФОРМАЦІЯ_4 , показами свідків, які засвідчили позиціонування їх як сімейної пари.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Суд зазначає, що факт про встановлення якого просить позивач, має юридичне значення, а метою встановлення факту, що має юридичне значення - встановлення факту проживання однією сім'єю як дружина та чоловік, є право заявниці на отримання спадщини, суд вважає, що факт проживання однією сім'єю як дружина та чоловік з 18 травня 2005 року по день смерті ОСОБА_3 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 , доведений.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18 травня 2005 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної
Суддя: Н. Ю. Вікторович