Справа № 210/5348/25
Провадження № 2/210/1711/25
іменем України
27 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого - судді Чайкіної О.В., секретаря судових засідань Комбарової Д.С.,
розглянувши згідно з вимогами частини 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізького національного університету, про стягнення заробітної плати -
Вступна частина
Короткий виклад позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 05 серпня 2025 року звернулася до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Криворізького національного університету в якому просить суд стягнути з Криворізького національного університету (код ЄДРПОУ: 37664469) на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 29548,77 грн, що включають:- 25515,81 грн - невиплачену заробітну плату за періоди з 01.09.2015 по 30.06.2021 року;- 4032,96 грн - відпускні, які не були виплачені внаслідок неповного нарахування заробітної плати за вказані періоди.
Ухвалою суду від 07 серпня 2025 року визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Аргументи сторін
Сторона відповідача скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому Відповідач повідомляє суд про невідповідність заявлених у позовній заяві вимог фактичним обставинам та просить закрити провадження у справі з огляду на наступне. Спірні відносини вже вирішувались судом у справі № 213/1763/23. Так 08 серпня 2023 рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі № 213/1763/23 за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» про стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме стягнення частини заробітної плати за проведені навчальні заняття понад зменшене навчальне навантаження з 01 січня 2015 року по 29 серпня 2021 року в сумі 45202,02 грн. відмовлено. 29.11.2023 постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 213/1763/23 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області визнано таким, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та залишено без змін.
З огляду на викладене, з урахуванням рішення по справі № 213/1763/23 від 08.08.2023, ухвали по справі № 213/1608/25 від 05.06.2025 відповідач просить суд у порядку ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі 210/5348/25.
Сторона позивача скерувала відповідь у якому окрім іншого зазначила, що дана позовна заява не відповідає фактичним обставинам її попереднього позову - предмет, сторони і спосіб доказування у справах різні. Жодною нормою ЦПК такі справи не можуть вважатись «аналогічними». Посилання відповідача на рішення Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2023 у справі 213/1763/23 не створює жодних наслідків у цій справі, оскільки:
у позові №210/5348/25 заявлено нові вимоги, яких раніше не було, зокрема неоплачені відпускні, отже, предмет позову інший. Змінились підстави позову: позов ґрунтується на документах від 11.10.2024 (відповідь ректора) та 21.07.2025 рр., тобто на документах, створених відповідачем через два роки після рішення апеляційного суду, які сам створив і фактично визнає наявність неоплачених годин та існування заборгованості, яка підлягає погашенню. Змінився склад сторін: було змінено з неналежного відповідача ВСП на належного, т. б. юридичну особу - Криворізький національний університет
Позивач вважає таку заяву відповідача поданням безпідставного і необґрунтованого клопотання, яке не спирається ані на текст позову, ані на норми процесуального цивільного права, оскільки ст. 251-252 ЦПК України чітко визначають вичерпні підстави для зупинення провадження - жодна з них у даній справі не вбачається.
Суд, ухвалою від 22 вересня 2025 року клопотання представника відповідача Барчак Ольги Миколаївни про закриття провадження залишено без задоволення.
Фактичні обставини справи встановлені судом
Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06.10.2011 № 1155 «Про утворення відокремлених структурних підрозділів Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» утворено відокремлені структурні підрозділи університету, у тому числі Політехнічний коледж (назва станом на 06.10.2011).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 19.05.2020№652 «Про перейменування відокремлених структурних підрозділів Криворізького національного університету» зазначений коледж перейменовано на Відокремлений структурний підрозділ «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету».
Фаховий коледж є відокремленим структурним підрозділом університету, має код ЄДРПОУ (37861079), а також наділений повною фінансовою, організаційною та кадровою самостійністю.
Судом встановлено, що позивачка обіймає посаду викладача в штаті Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету від 01 жовтня 1999 року, присвоєне звання «викладач-методист».
У даній цивільній справі предметом позову є невиплачена заробітна плата Позивачу за періоди з вересня 2015 року по 30 червня 2021 рік та відпускні, які не були виплачені внаслідок неповного нарахування заробітної плати за вказані періоди.
З представлених суду табуляграм (період виконання зменшеного навчального навантаження) 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 років встановлено, що роботодавець не провів Позивачу оплату праці в повному обсязі, а саме зверх зменшеного внаслідок вимог першого абзацу пункту 79 навчального навантаження, встановленого на початок кожного навчального року.
Відповідно роботодавцем у період з 2015 по 2021 роках при обчисленні ОСОБА_1 заробітної плати не були враховані години, проведені нею додатково, зверх зменшеного навантаження.
Судом досліджено розрахункові листи викладача ОСОБА_1 (а.с.22-35). Проаналізувавши вказані табуляграми судом встановлено, що роботодавцем проведено нарахування не середньої заробітної плати на початок навчального року, як того вимагає абзац 2 пункту 79 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року №102 (далі - Інструкція №102), а провів нарахування пропорційно до відпрацьованих днів. Відповідно, ОСОБА_1 виплачувалась не середня зарплата, яка зменшуватись не повинна, а саме зменшена.
Вказані дії роботодавця призвели до недоотримання Позивачем заробітної плати. Зокрема, у червні 2016 за 2015-2016 навчальний рік - відсутня оплата за 43,44 годин; у червні 2017 за 2016-2017 навчальний рік - відсутня оплата за 13,14 годин; у червні 2018 за 2017-2018 навчальний рік - відсутня оплата за 95,78 годин; у червні 2019 за 2018-2019 навчальний рік - відсутня оплата за 38,00 годин; у червні 2020 за 2019-2020 навчальний рік - відсутня оплата за 39,26 годин; у червні 2021 за 2020-2021 навчальний рік - відсутня оплата за 21,96 годин.
Позивачем представлено у мотивувальній частині позову розрахунок недоотриманих сум, загальний розмір яких становить 25 5515,81 грн. та відповідно розмір недоотриманих відпускних становить 4 032,96 грн.
Мотивувальна частина та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Окрім того, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до статей 21, 22 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України, частини 1 статті 15 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Оскільки, відповідно до вимог статті 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.
Наказом Міністерства освіти України № 102 від 15 квітня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти.
Згідно пункту 64 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року №102 (далі - Інструкція №102) ставки заробітної плати (посадові оклади) вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників виплачуються: за 3 години викладацької роботи в середньому в день (720 годин на рік): викладачам та старшим викладачам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних постійно діючих курсів, курсів по підготовці до вступу в вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації.
У пункті 78 Інструкції № 102 встановлено, що середня місячна заробітна плата викладачам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається шляхом множення годинної ставки викладача на встановлений йому обсяг річного навантаження і ділення цього добутку на 10 навчальних місяців. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячної ставки заробітної плати на середньомісячну норму навчального навантаження (72 години). Встановлена середньомісячна заробітна плата виплачується викладачу за роботу протягом навчального року, включаючи час роботи в період канікул, що не збігається з відпусткою.
Згідно з пункту 79 у випадках, коли викладачі відповідно до діючого законодавства або з незалежних від них причин звільняються від навчальних занять (відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність, відволікання учнів на сільгоспроботи, зимові канікули тощо), встановлений їм обсяг річного навантаження зменшується на 1/10 частину за кожний повний місяць відсутності на роботі або відсутності занять із зазначених. Встановлена викладачам на початку навчального року середня місячна заробітна плата в зазначених випадках зменшуватись не повинна. Години викладацької роботи, виконані викладачем протягом навчального року зверх зменшеного річного навантаження, оплачуються додатково за годинними ставками після виконання зменшеного навчального навантаження.
В силу вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статі 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Положеннями частини 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( частина 6 статті 81 ЦПК).
Відповідно до норм статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету», що підтверджується копією трудової книжки.
З відповідді ВСП ПФК КНУ № 423 від 21.11.2022 можна встановити містить інформацію про встановлене на початку року навчальне навантаження і також зазначено кількість фактично виконаних годин в навчальному році ОСОБА_1 , (а.с.21).
Відповідно з вказаного листа судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена від занять з причини: тимчасової непрацездатності (лікарняний); відрядження; відпустки.
Зазначені причини чітко встановлені текстом пункту 79 Інструкції № 102, як підстава для застосування вимог цього пункту - зменшити встановлене на початку року навчальне навантаження пропорційно до пропущених робочих днів та оплатити ті години, що є різницею між фактично виконаним і зменшеним навантаженням.
Копії розрахункових листів ОСОБА_1 , які долучені до позовної заяви: червень 2015, червень 2016, 2018, 2019, 2020, 2021 років не містять ознак оплати проведених додатково годин.
Копії витягів з наказів на навантаження та витягів з відомостей фактично виконаних педагогічних годин викладачами коледжу, а саме ОСОБА_1 підтверджують навантаження останньої та фактично виконані нею години (а.с. 38-43).
Відповідальність за правильність застосування Інструкції 102 покладено саме на керівника закладу освіти (пункт 6 Інструкції 102).
Долучена до заяви відповідь МОН №1/19708-23 від 14.12.2023 на Запит ОСОБА_1 про публічну інформацію № ЗПІ - С-1572/0-23 від 07.12.2023 та № ЗПІ- С-14806 /0-23 від 07.12.2023 аркушем 2 визначає, що для проведення коригування годин за п 79 та для оплати проведених зверх зменшеного навантаження годин будь яких заяв або інших документів від працівника не потрібно.
З пункту другого листа керівника ВСП ПФК КНУ № 364 від 21.078.2025 на ЗПІ № 18 від 14.07.2025, встановлено, що накази про проведення нарахувань та оплати за проведені понад зменшене педагогічне навантаження ОСОБА_1 за період 2015-2022 роки Фаховим коледжем не створювалися (а.с.51).
Отже, законодавець встановив гарантію незменшуваності заробітної плати викладача у випадку зміни (зменшення) навантаження протягом навчального року. Нарахування повинно здійснюватися не пропорційно відпрацьованим дням, а виходячи з розрахованої середньої заробітної плати за річним навантаженням на початок року.
Аналіз розрахункових листів ОСОБА_1 (а.с. 22-35) свідчить про те, що Відповідач проводив нарахування заробітної плати: не відповідно до абз. 2 п.79 Інструкції №102, а пропорційно відпрацьованим дням, тобто з урахуванням зменшеного навантаження. Це призвело до того, що Позивачу фактично виплачувалась зменшена заробітна плата, а не середня, яка мала залишатися незмінною протягом навчального року. Така практика нарахувань суперечить вимогам Інструкції №102 і призвела до недоотримання заробітної плати.
Розрахунок сум, що не були нараховані за проведені зверх зменшеного навантаження заняття здійснений Позивачем згідно із настановами п. 79 Інструкції 102: розмір належної оплати отримаємо множенням погодинної тарифної ставки на кількість проведених понад зменшене навантаження годин та з урахуванням надбавки за Постановами КМУ № 373 та №78 (30%), розмір яких наведено додатком до відповіді ВСП ПФК КНУ №364, здійснено правильно та відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно з представленим Позивачем розрахунком недоотриманих сум, який ґрунтується на даних табуляграм, розрахункових листів та встановленій ставці викладача, розмір невиплаченої заробітної плати становить:
2015-2016 н.р. - 43,44 год. - 2 614,22 грн
2016-2017 н.р. - 13,14 год. - 1 067,88 грн
2017-2018 н.р. - 95,78 год. - 8 806,83 грн
2018-2019 н.р. - 38,00 год. - 3 950,10 грн
2019-2020 н.р. - 39,26 год. - 5 088,14 грн
2020-2021 н.р. - 21,96 год. - 3 988,64 грн
Загальна сума недоплаченої заробітної плати становить 25 515,81 грн.
Суд зазначає, що Відповідач не подав жодних доказів на спростування зазначеного розрахунку, контррозрахунку не надав, документів, що підтверджують правильність здійснених ним виплат, не надав.
Оскільки відсутні заперечення та докази зі сторони Відповідача, а також відповідність розрахунків позивача нормам Інструкції №102, суд приймає зазначений розрахунок як достовірний та обґрунтований.
Оскільки відпускні розраховуються виходячи із середнього заробітку працівника (ст. 21 Закону України «Про відпустки»), а середньомісячний заробіток Позивача був неправомірно заниженим унаслідок неправильного застосування Інструкції №102, розмір виплачених відпускних також є меншим, ніж мав бути.
Позивачем надано розрахунок недоотриманих відпускних, який становить 4 032,96 грн. Цей розрахунок кореспондується зі заниженим середнім заробітком, підтверджений документально та Відповідачем не спростований.
Вказана обставина також жодним чином не спростовуються стороною відповідача, доказів правильного нарахування, як зверх зменшеного навантаження а так і відпускних суду не представлено.
Отже, діями Відповідача було порушено трудові права ОСОБА_1 , гарантовані Інструкцією №102 та законодавством України про працю, що призвело до недоотримання нею заробітної плати та відпускних за період з 2015 по 2021 роки.
Суд встановив, що у період з 2015 по 2021 роки Відповідач при обчисленні заробітної плати ОСОБА_1 застосовував схему нарахування, яка суперечить вимогам абз. 2 п. 79 Інструкції №102, відповідно до якого у випадку зменшення протягом навчального року педагогічного навантаження викладачеві має нараховуватись середньомісячна заробітна плата, визначена на початок навчального року, яка не може бути зменшена.
Фактично ж Відповідач здійснював оплату праці пропорційно відпрацьованим дням, тобто виходячи з фактично зменшеного навантаження, чим порушив встановлені гарантії оплати праці педагогічних працівників.
З огляду на викладене, суд вважає, що така практика нарахування заробітної плати суперечить не лише Інструкції №102, але й статтям 43 Конституції України, ст. 94, 97 Кодексу законів про працю України, ст. 1, 2, 24 Закону України «Про оплату праці», які гарантують працівнику право на своєчасне отримання повної заробітної плати відповідно до виконаної роботи та встановлених державою норм.
Оскільки розрахунки Позивача є підтвердженими, математично правильними, документально обґрунтованими та не спростованими Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 03 січня 2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг; копію ордеру та свідоцтва.
Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу саме в даній справі в сумі 10 000 грн., та відповідно до вимог ч.4 ст.137, ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, врахувавши складність справи, обсяг виконаних робіт, принцип співмірності та розумності судових витрат, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн. Судом також враховується. Що сторона відповідача не заперечувала з приводу заявленої суми.
Оскільки Позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн..
Керуючись статтями 3, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов ОСОБА_1 до Криворізького національного університету, про стягнення заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Криворізького національного університету (код ЄДРПОУ: 37664469) на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 грошові кошти у загальному розмірі 29548,77 грн (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 77 копійок), що включають: - 25515,81 грн - невиплачену заробітну плату за періоди з 01.09.2015 по 30.06.2021 року; - 4032,96 грн - відпускні, які не були виплачені внаслідок неповного нарахування заробітної плати за вказані періоди.
Стягнути з Криворізького національного університету (код ЄДРПОУ: 37664469) на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з Криворізького національного університету (код ЄДРПОУ: 37664469) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 02 грудня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1
Відповідач: Криворізький національний університет, код ЄДРПОУ: 37664469, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул Віталія Матусевича, 11
Суддя: О. В. Чайкіна