Справа № 932/7700/24
Провадження № 2/932/2787/24
Справа № 932/7700/24
Провадження № 2/932/2787/24
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого - судді Потоцької С.С., за участю секретаря Карапиш А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Адвокат Овсепян К.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , у розмірі 164 357, 89 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2012 відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на користь позивача на утримання доньки у розмірі 1/3 частки з усіх видів свого заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач повністю ухиляється від виконання рішення суду, як в примусовому порядку, так і добровільно. Так, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 31.07.2024 № 51411740, заборгованість по виконавчому листу № 403/13623 від 04.06.2013 станом на 31.07.2024 становить 543 152, 13 грн. У зв'язку із чим, просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2022 по 31.07.2024 у сумі 164 357, 89 грн.
Ухвалою від 11.09.2024 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, призначені судові засідання.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, у відзиві на позовну заяву вказав, що із часу ухвалення рішення від 28.11.2012 у справі № 403/13623/12 відповідач регулярно здійснює сплату аліментів. Також, між позивачем та відповідачем досягнути домовленості про те, що виплату аліментів відповідач буде здійснювати готівкою або на картки позивача, її матері або спільної з позивачкою доньки. Додатково зауважив, що ОСОБА_4 просила закрити виконавче провадження № 60911110, яке відкрите на підставі її заяви Шевченківським ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), та зазначила про відсутність заборгованості зі сплати аліментів з боку відповідача станом на 01.01.2021, у зв'язку із чим, виконавчою службою 13.01.2021 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачові. Враховуючи наявність домовленостей між ними, відповідач не вимагав з позивачки розписок, які підтверджували передачу позивачу грошових коштів на утримання спільної дитини. Отже, твердження позивача про те, що відповідач з січня 2022 року у повному обсязі ухилявся від виконання свого обов'язку зі сплати аліментів на утримання спільної доньки, як у добровільному, так і у примусовому порядку не відповідає дійсності. За період з 2022 року по 2024 рік відповідач лише на карткові рахунки позивачки, її матері та спільної доньки у якості аліментів сплатив 34 206, 20 грн. Також зазначає про скрутне матеріальне становище, навіть незважаючи на яке, продовжує сплачувати аліменти. Також він має на своєму утриманні мати-пенсіонерку, неповнолітню доньку- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить відмовити у позові.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, повідомлені належним чином, представник відповідача подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання представник відповідача подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2012 справа № 403/13623/12 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 на утримання доньки - ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.10.2012 (а.с. 12-13).
Після укладання шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 , від 12.06.2021 (а.с10).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним головним державним виконавцем Гаркавенко А.В. Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з січня 2022 року по липень 2024 року становить 543 152, 13 грн (а.с. 16).
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з вимогами ч.1ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правила нарахування пені за заборгованість по сплаті аліментів підтверджені Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 (справа № 572/1762/15-ц).
Так, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn),де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця.
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Суд відхиляє посилання відповідача щодо відсутності заборгованості зі сплати аліментів, адже долучені відповідачем квитанції не місять інформації щодо сплату грошових коштів саме позивачці у рахунок виконання зобов'язання зі сплати аліментів. Крім того, сума заборгованості зі сплати аліментів визначена державним виконавцем та не спростована відповідачем у порядку, встановленому законом.
Суд не враховує посилання відповідача на утримання матері-пенсіонерки та доньки, оскільки чинним законодавством передбачено безумовне стягнення пені у випадку наявності заборгованості зі сплати аліментів. Докази щодо скрутного матеріального становища відповідачем не надані.
Розрахунок суми неустойки (пені), розрахований позивачем за період з лютого 2022 року по липень 2024 року, перевірений судом та є арифметично правильним. Отже, сума неустойки (пені) становить 164 357, 89 грн.
Згідно з ч.1ст.196 СК України розмір пені, що підлягає стягненню з боржника, не може перевищувати 100 відсотків заборгованості аліментів, в даному випадку сума не перевищує заборгованість по аліментах.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів в розмірі 164 357 грн 89 коп.
Розподіл судових витрат
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, тому, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави і складаються із судового збору, розмір якого відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» складає 1211, 20 грн.
За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту ч. 4ст. 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137ЦПК України).
У ч. 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц(провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18(провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі надані:
-копія додаткової угоди від 05.09.2024 до Договору про надання правової допомоги № 09.08.2024;
- розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, який складається з:
09.08.2024 - консультація щодо характеру спірних правовідносин та підписання договору про надання правової допомоги на суму 4 000 грн;
12.08.2024 -вивчення законодавства, дослідження актуальної судової практики. Формування правової позиції на суму 6 000 грн;
26.08.2024 - підготовка та подання позовної заяви про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини на суму 8 000 грн;
представництво інтересів ОСОБА_1 у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська на суму 6 000 грн;
- розрахункова квитанція від 05.09.2024 на суму 24000 грн.
- Акт виконаних робіт від 05.09.2024 до Договору про надання правової допомоги № 09.08.2024;
Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 133, 137 ЦПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, оцінюючи надані суду докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що представником позивача не доведено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий.
Зокрема, вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує конкретні обставини даної справи, її складність, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, на думку суду, заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх неминучості та розумності їхнього розміру, відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що визначений позивачем та її адвокатом розмір витрат є завищеним щодо іншої сторони, та їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити.
З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 3 000 грн, що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 2,5,7,8,10,12,13,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини -задовольнити.
Стягнути ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ) неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 164 357 (сто шістдесят чотири тисячі триста п'ятдесят сім) грн 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ) в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 )на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Представник відповідача: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя С.С. Потоцька