ЄУН 932/14285/25
Провадження №2-а/932/256/25
Іменем України
02.12.2025 суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Салькова В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Євдахи Едуарда Олексійовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача, позиція відповідачів
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом, в обґрунтування якого вказав, що 21.09.2025 відповідачем-1 було зупинене в районі будинку №103 по пр. О. Поля в м. Дніпрі автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д/н КЕ5299/АТ, та позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КпАП України постановою серії ЕНА №5768554 за те, що він нібито керував автомобілем, не маючи на це відповідного права - водійського посвідчення відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР.
Разом з тим, будь-які належні та допустимі докази його керування автомобілем, тобто не просто перебування в салоні, а здійснення механічного руху, у відповідача-1 відсутні. Він неодноразово вказував на місці, що не є водієм і не керував автомобілем, а знаходився в ньому, де перебувало ще кілька осіб, в якості пасажира, просив надати фото/відеодокази, але їх не існує, відомості про технічний засіб, застосований при фіксуванні подій, в постанові відсутні.
З наведених підстав вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям справи, про що й просить суд.
Відповідачем-1 надано відзив на позов, в якому він просив відмовити в його задоволенні, виходячи з того, що позивач, керуючи автомобілем, рухався з суттєвим перевищенням дозволеної швидкості, був зупинений та в ході перевірки було виявлено, що він ніколи не отримував посвідчення водія. Прийнята постанова повністю відповідає вимогам закону, обставини вчинення ним правопорушення підтверджуються відеозаписом портативного відеореєстратору інспектора, який було покладено в основу прийнятого рішення. А з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що він підходить до зупиненого ним автомобіля, на водійському сидіння якого перебував ОСОБА_1 . Відеозапис спростовує твердження позивача, відеодокази щодо перевищення ним швидкості були йому надані на його прохання, доказів свого керування позивач не вимагав та факту керування під час спілкування з поліцейським не спростовував. Відсутність посвідчення на право керування транспортним засобом позивачем не заперечується. Доказів на спростування правомірності постанови ним не надано.
Відповідачем-2 також надано суду відзив на позовну заяву, аналогічний за змістом відзиву відповідача-1, додатками до якого є одне фото та два відеозаписи.
У відповіді на відзив відповідача-2 позивач зауважив, що відповідач-2 не спростовує та не заперечує факту відсутності доказів керування ним автомобілем. Фото та відеодокази фіксації перевищення швидкості не можуть вважатися доказами вчинення правопорушення за оскаржуваною постановою, оскільки фіксують лише автомобіль та факт перевищення ним швидкості, а висновку, що за його кермом був саме він, з них дійти неможливо. Також з відеозапису відеореєстратору не підтверджується, що він був за кермом саме в момент руху автомобіля, лише зафіксований факт його знаходження всередині, коли автомобіль вже не рухався і перебував на одному місці близько 10 хвилин. Отже, наполягає, він перебував в автомобілі на місці водія, але не управляв ним в момент його руху. Він не приховував факту відсутності у нього посвідчення водія. Поліцейський не цікавився, хто саме керував автомобілем і чому він знаходиться на місці водія, а одразу склав постанову, не встановивши всіх обставин справи. Наполягає на задоволенні позову.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи під час розгляду справи та процесуальні дії у справі
Окремих клопотань від сторін у справі до суду не надходило.
Позовна заява надійшла до суду 02.10.2025 та була автоматично розподілена між суддями 03.10.2025.
Ухвалою від 03.10.2025 відкрите провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити без повідомлення (виклику) сторін.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що постановою інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Євдахи Е.О. серії ЕНА №5768554 від 21.09.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КпАП України з накладенням на нього штрафу в розмірі 3400,00 грн. За змістом постанови 21.09.2025 о 06-53 у м. Дніпрі по пр. О. Поля, 103, він, керуючи автомобілем TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д/н НОМЕР_1 , та рухаючись зі швидкістю 92 км/год в населеному пункті, де дозволяється рухатися зі швидкістю 50 км/год, перевищив швидкість на 42 км/год, чим порушив вимоги п.12.4 ПДР, швидкість руху вимірювалася приладом TruCam №008391. В ході перевірки виявлено, що даний громадянин ніколи не отримував посвідчення водія та керував транспортним засобом, не маючи відповідного права, чим порушив п.2.1.а ПДР.
З постанови вбачається, що вона прийнята із застосуванням ч.2 ст.36 КпАП України - у випадку вчинення особою двох адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладене в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З наданих відповідачем-2 фото- і відеоматеріалів вбачається фіксація факту перевищення швидкості автомобілем TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д/н КЕ5299/АТ, до 92 км/год, спілкування поліцейських з водієм, розгляд справи та складання постанови про адміністративні правопорушення.
ІV. Оцінка суду
Стаття 9 КАС України в якості принципів адміністративного судочинства вказує, зокрема, диспозитивність та змагальність сторін, відповідно до яких розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України обов'язок доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладений на сторону, яка на такі обставини посилається. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п.2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною другою статті 126 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Оскаржувана постанова в якості правопорушень, інкримінованих позивачеві, вказує на перевищення ним встановлених обмежень швидкості в населеному пункті та керування автомобілем без наявності права керування транспортними засобами.
Факт відсутності у ОСОБА_1 посвідчення на права керування транспортними засобами позивачем визнаний у позовній заяві та не осопорюється.
В даній справі для з'ясування правомірності притягнення позивача до відповідальності за вказані правопорушення має бути встановлений та доведений факт керування ним транспортним засобом за наведених в оскаржуваній постанові обставин.
За положеннями ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення, зокрема, безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частина друга ст.283 КпАП України встановлює, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Оскаржувана постанова в описовій частині містить відомості про застосування приладу вимірювання швидкості TruCam №008391 та не містить відомостей про застосований для відеозапису портативний відеореєстратор та боді-камери поліцейських.
З наданих відповідачем фото та відеозаписів вбачається, що 21.09.2025 о 06:45:25 було зафіксоване перевищення швидкості автомобілем TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, д/н НОМЕР_1 , більше ніж на 20 км/год. О 06:45:42 автомобіль вже зупинений та при цьому на місці водія перебуває особа, яка називає своє ПІБ та дату народження: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому ця особа в ході розмови з поліцейськими, яка тривала більше 20 хвилин, не заперечує та навіть погоджується з фактом керування транспортним засобом, а також вводить поліцейського в оману щодо начебто наявності у неї посвідчення водія, яке не відображається в електронному вигляді. Тверджень ОСОБА_1 , наведених поліцейському, що він не є водієм цього автомобіля, відеозапис не містить.
То ж, поза розумним сумнівом судом встановлено, що саме позивач ОСОБА_1 керував автомобілем під час перевищення ним швидкості та був зупинений поліцейськими 21.09.2025.
Відповідаючи на доводи позивача про незазначення в оскаржуваній постанові приладу, на який здійснювалася фіксація правопорушення, суд зазначає, що за усталеною практикою Європейського Суду з прав людини скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не забезпечуватиме дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Важливим питанням під час оцінки процедурним порушенням, припущеним під час прийняття оскаржуваної постанови, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Вирішуючи питання, чи є порушення істотним (фундаментальним) або неістотним, слід встановити, чи могло бути іншим рішення поліцейського за умови повного дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 фактично оскаржує допустимість фото- і відеодоказів, наданих відповідачем-2.
Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою ст.73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі
Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що вирішення заявлених позовних вимог вимагає дослідження обставин, встановити які без вивчення наданих відповідачем-2 доказів неможливо, і посилання на такі докази не суперечить обов'язку доказування, а їхня необхідність обумовлена встановленням суб'єктивної сторони правопорушення.
Встановлення належності чи неналежності доказів, їхньої допустимості та достатності, переваги одних доказів над іншими, а також їхня оцінка належать до компетенції суду.
То ж, суд приймає надані докази як достовірні, належні та допустимі, та констатує, що ними підтверджений факт вчинення позивачем інкримінованих йому правопорушень, і їх незазначення в постанові про адміністративне правопорушення не впливає як на встановлений факт порушення позивачем ПДР, так і на рішення поліцейського за цією справою.
Відповідно до ч.3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням встановлених судом обставин суд відмовляє у задоволенні позову та залишає оскаржувану постанову без змін.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч.1 ст.139КАС України через відмову в задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11,77,242-246 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Євдахи Едуарда Олексійовича (49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, 2а), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, 2а, код за ЄДРПОУ 4010864612) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанову серії ЕНА №5768554 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КпАП України, прийняту 21.09.2025 ОСОБА_2 , - залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду виготовлене 02.12.2025.
Суддя: В.С. Салькова