Справа № 227/201/16-к
(1-кп/199/296/25)
іменем України
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_1
За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015050230001915, за обвинуваченням ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новомосковську, Дніпропетровської області, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а саме грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, шо супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, за наступних обставин:
24.10.2015 приблизно о 18 годині 45 хвилин ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України, що на той час перебував у черговій відпустці, будучи одягнений у військову форму, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , відчуваючи особисту неприязнь до ОСОБА_7 , яка виникла на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин з останнім, взяв із собою шапку-маску (балаклаву), димову шашку, а також дерев'яну биту, яку заготовив для спричинення тілесних ушкоджень, та попрямував до кафе «Южанка», розташованого за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Південна, 4, з метою з'ясування стосунків з ОСОБА_7 , який на той час відпочивав у приміщенні цього кафе, тобто у громадському місці.
24.10.2015 приблизно о 19 годині 05 хвилин ОСОБА_4 підійшов до вхідних дверей кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , пересвідчився, що ОСОБА_7 знаходився у приміщенні цього кафе, та, знаходячись у громадському місці, діючи з прямим умислом, не зважаючи на оточуючих, усвідомлюючи суспільнонебезпечний характер своїх протиправних дій, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки у суспільстві, відчинив вхідні двері та кинув у приміщення кафе димову шашку, чим грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства.
Коли у приміщенні кафе розповсюдився дим, ОСОБА_8 , продовжуючи свої хуліганські дії, нехтуючи нормами моралі, усвідомлюючи суспільнонебезпечний характер своїх протиправних дій, прослідував у приміщення кафе, де наніс ОСОБА_7 , який на той час сидів за столиком, не менше 6 ударів дерев'яною битою по голові, не менше 2 ударів - по лівому плечу, не менше 2 ударів у область лівого передпліччя, не менше 2 ударів по лівій кисті, не менше 1 удару по правій кисті, дерев'яною битою, заздалегідь заготовленою для нанесення тілесних ушкоджень, чим спричинив ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, виражаючи особливу зухвалість своїх хуліганських дій. Від нанесених ударів ОСОБА_7 впав на підлогу та втратив свідомість, у зв'язку з чим ОСОБА_4 , не бажаючи настання смерті ОСОБА_7 , схопив його за одяг та витягнув з приміщення кафе, щоб той не задихнувся димом, а також вжив заходів до виклику карети швидкої допомоги для надання медичної допомоги ОСОБА_7 . Вийшовши на вулицю ОСОБА_4 , знаходячись у громадському місці - біля кафе «Южанка», розташованого за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Південна, 4, продовжуючи свої протиправні дії, безпричинно наніс дерев'яною битою, заздалегідь заготовленою для нанесення тілесних ушкоджень, один удар по голові ОСОБА_9 виражаючи особливу зухвалість своїх хуліганських дій.
Також ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин:
24.10.2015 приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України, що на той час перебував у черговій відпустці, проходив біля кафе «Южанка», розташованого .за адресою: Донецька область, м. Білозерське, вул. Південна, 4, одягнений у військову форму, та зустрів знайомого ОСОБА_7 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, став відкрито висловлювати свою неповагу на адресу ОСОБА_4 через те, що той добровільно записався до лав ЗСУ та з 29.08.2014 приймав участь у антитерористичній операції на території Донецької області. Крім того, ОСОБА_7 , провокуючи ОСОБА_4 на конфлікт, став ображати його нецензурною лайкою, називати «фашистом», «укропом», «вбивцею невинних людей», що обурювало ОСОБА_4 , але останній, не відповідаючи ОСОБА_7 , повернувся до себе додому за адресою: АДРЕСА_2 .
Вдома ОСОБА_4 постійно згадував образливі слова ОСОБА_7 , що приводило його у стан пригнічення та обурення. Тоді ОСОБА_4 вирішив провчити ОСОБА_7 , щоб той надалі поважно ставився до нього та інших військовослужбовців ЗСУ, і у ОСОБА_4 виник злочинний намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , одягнений у військову форму, взяв із собою шапку-маску (балаклаву), димову шашку, а також дерев'яну биту, яку заготовив для спричинення тілесних ушкоджень, та попрямував до кафе «Южанка», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у приміщенні якого на той час відпочивав ОСОБА_7
24.10.2015 приблизно о 19 годині 05 хвилин ОСОБА_4 підійшов до вхідних дверей кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , пересвідчився, що ОСОБА_7 знаходився у приміщенні цього кафе, після чого відчинив вхідні двері та кинув у приміщення кафе димову шашку.
Коли у приміщенні кафе розповсюдився дим, ОСОБА_8 прослідував у приміщення кафе, де, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, але не бажаючи настання його смерті, наніс ОСОБА_7 , який на той час сидів за столиком, не менше 6 ударів дерев'яною битою по голові, не менше 2 ударів - по лівому плечу, не менше 2 ударів у область лівого передпліччя, не менше 2 ударів по лівій кисті, не менше 1 удару по правій кисті, чим спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Від нанесених ударів ОСОБА_7 впав на підлогу та втратив свідомість, у зв'язку з чим ОСОБА_4 , не бажаючи настання смерті ОСОБА_7 , схопив його за одяг та. витягнув з приміщення кафе, щоб той не задихнувся димом, а також вжив заходів до виклику карети швидкої допомоги для надання медичної допомоги ОСОБА_7 .
Незважаючи на надану медичну допомогу та реанімаційні заходи ОСОБА_7 помер у лікарні приблизно о 3 годині 45 хвилин 25.10.2015.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 наступні тілесні ушкодження:
1) відкриту непроникаючу черепно-мозкову травму: 5-ть ран та садно волосистої частини голови, крововиливи у м'які тканини голови з боку внутрішньої поверхні, перелом кісток склепіння черепу з переходом на його основу, крововилив під тверду та м'які мозкові оболонки головного мозку правої півкулі, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті;
2) синець зовнішньої поверхні лівого плеча у верхній третині, синець задньозовнішньої поверхні лівого плеча у верхній третині та середній третині, синець зовнішньої поверхні лівого передпліччя, синець тильної поверхні лівої кисті, синець тильної поверхні 2 п'ясно-фалангового суглобу лівої кисті, садно тильної поверхні 3 п'ясно-фалангового суглобу правої кисті, синець передньої поверхні лівого передпліччя у верхній третині, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень та у причинному зв'язку із настанням смерті не перебувають.
Смерть ОСОБА_7 настала в результаті відкритої непроникаючої черепно- мозкової травми: 5-ти ран та садна волосистої частини голови, крововиливів у м'які тканини голови з боку внутрішньої поверхні, переломів кісток склепіння черепу з переходом на його основу, крововиливів під тверду та м'які мозкові оболонки головного мозку правої півкулі, що ускладнилися набряком головного мозку та легенів.
Пошкодження у області голови ОСОБА_7 перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням його смерті.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні подав до суду клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_4 , про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цих підстав, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжких злочинів 24 жовтня 2015 року, тобто минув визначений ст. 49 України десятирічний строк давності.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання сторони захисту.
Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів 24 жовтня 2015 року, з дня вчинення яких (згідно обвинувального акту), на теперішній час минуло більше 10 років.
Суд враховує приписи ч. 2 ст. 49 КК України, за якими перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Суд також враховує приписи ч. 3 ст. 49 КК України, за якими перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Підстави для зупинення або переривання строку давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України, дослідженими судом доказами не встановлені.
Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 285 КПК України, особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Судом було роз'яснено ОСОБА_4 суть обвинувачення за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та наслідки висловлення згоди з таким звільненням. Після роз'яснення судом відповідних положень закону, ОСОБА_4 висловив свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та усвідомлено висловив своє бажання закриття кримінального провадження з цих підстав.
На підставі наведених обставин, наявні визначені ст.ст. 44, 45 КК України підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України.
За п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності є визначеною процесуальним законом підставою для закриття кримінального провадження в цій частині.
Суд враховує, що потерпіла ОСОБА_10 та її представник ОСОБА_11 мали право висловити свою думку щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. При цьому, в судовому заданні 03 листопада 2025 року суд попереджав представника потерпілої, що в наступному судовому засіданні судом на виконання вимог ст. 285 КПК України буде обговорюватися питання спливу строків давності та пропонував узгодити позицію з потерпілою та підготуватися до висловлення своєї позиції з вказаного питання. В судовому засіданні 18 листопада 2025 року після оголошення захисником клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цих підстав представник потерпілої заявив, що йому потрібно оговорити позицію щодо конкретного клопотання сторони захисту зі своєю довірителькою, для чого судом представнику потерпілого було надано відповідний строк.
В наступне судове засідання 26 листопада 2025 року як потерпіла ОСОБА_10 , так і її представник ОСОБА_11 не прибули. ОСОБА_12 подав до суду клопотання про подальший розгляд справи без його участі.
В судове засідання 03 грудня 2025 року як потерпіла ОСОБА_10 , так і її представник ОСОБА_11 також не прибули. ОСОБА_12 подав до суду клопотання про подальший розгляд справи без його участі.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що потерпіла ОСОБА_10 протягом багатьох років безпосередньої участі в судових засідання у провадженні, про яке їй було достовірно відомо, не приймала, та свої права реалізовувала через повноважного представника ОСОБА_11 .
Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України», заява N 50966/99, рішення від 14 жовтня 2003 року).
Таким чином, як потерпіла ОСОБА_10 , так і її представник ОСОБА_11 мали фактичну можливість висловити свою думку щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, для чого судом їм надавався достатній розумний строк, однак своїми правами скористалися на власний розсуд та відповідну думку не висловили, що не перешкоджає вирішенню судом клопотання сторони захисту по суті.
Суд також враховує, що в судовому засіданні 18 листопада 2025 року представник потерпілої ОСОБА_12 заявив про намір подати заяву щодо розподілу процесуальних витрат потерпілої на сплату послуг з надання представником правової допомоги.
Оскільки відповідна заява суду надана не була, як і документи на підтвердження розміру фактично понесених потерпілою відповідних витрат, питання розподілу таких витрат судом в цій ухвалі не вирішується.
Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.
Суду не надавалися докази на підтвердження здійснення учасниками провадження процесуальних витрат у справі, які б підлягали розподілу.
До ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді особистої поруки, який підлягає залишенню до набрання ухвалою законної сили.
В межах кримінального провадження до розгляду було прийнято цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
КПК України не містить приписів щодо того, яке рішення має прийняти суд за цивільним позовом у разі закриття кримінального провадження. При цьому, по суті в такому випадку позов судом вирішений бути не може, оскільки таке рішення може прийняте судом лише у вироку. З огляду на загальні засади кримінального провадження таким, що не порушуватиме право ОСОБА_10 на доступ до правосуддя та відповідатиме принципу верховенства права, буде залишення цивільного позову без розгляду, оскільки в такому випадку остання не буде позбавлена можливості звернутися до суду з такими позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 284, 285, 288, 372 КПК України,
Клопотання захисника ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015050230001915, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015050230001915, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
До набрання ухвалою законної сили залишити ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід у виді особистої поруки.
Речові докази, передані до камери зберігання речових доказів Добропільського відділення поліції Красноармійського відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області (на теперішній час ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області): корпус від використаної димової шашки, 2-а змиви крові, вилучені під час огляду місця події 24 жовтня 2015 року, биту, залишки 3-х змивів з неї на ниточках марлі, пару кросівок, сорочку, штани, шапку-маску, вилучені 25 жовтня 2015 року, зразок крові ОСОБА_4 , вилучений 04 листопада 2015 року, знищити як такі, що не мають ніякої цінності.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий:
03.12.2025