Справа № 199/15194/25
(3/199/7487/25)
іменем України
02.12.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л. розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомо, місце роботи невідомо, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487146 від 18.10.2025 року слідує, що «18.10.2025 року приблизно о 15-08 годині, за адресою: м. Дніпро, вул. вул. Самарська, 5, ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN LEAF державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку, у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП».
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання, відповідно до якого просить закрити справу про притягнене його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Окрім цього, подав до суду заяву відповідно до якої, просив проводити розгляд справи за його відсутності, оскільки з 24.11.2025 року він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , за об'єктивних причин не зможе прибути в судове засідання, долучив додаток у вигляді довідки Ф.5
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
У відповідності зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» - право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №487146 від 18.10.2025 року відносно ОСОБА_1 , дії останнього були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та в згаданому протоколі вказано (дослівно, мовою оригіналу), «…як від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України - відмова особи, яка керувала ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських…».
Окрім цього, працівниками поліції до протоколу було долучено наступні докази: рапорт інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області ДПП; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; екзаменаційна картка водія на ім'я ОСОБА_1 ; дисковий носій із відеозаписом, який було знято на бодікамеру №472498.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд дійшов до наступного.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в моїх діях, оскільки письмові матеріали справи та долучений до справи відеозапис не містить відомостей, що мною, як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, оскільки із вказаного відеозапису неможливо встановити момент зупинки транспортного засобу під моїм керуванням, та відеозапис це не підтверджує, а підтверджує, що екіпаж поліції під'їхав до мого транспортного засобу, який не рухався, а знаходився на узбіччі.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України « Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відеозаписом, який було долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції, слідує, що транспортний засіб NISSAN LEAF державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала особа, яка була в подальшому ідентифікована як ОСОБА_1 , зупинено працівниками поліції у зв'язку із порушенням правил дорожнього руху, а саме не подання сигналу покажчика повороту відповідного напрямку заздалегідь перед початком маневру.
Проте, таймкод 0:00:58, працівник поліції, на не погодження ОСОБА_1 із фактом порушення ПДР, нічого не відповіла, і на підказки інших працівників поліції про те, що водій ОСОБА_1 не порушував ПДР, продовжила спілкування з водієм.
Крім того, відеозаписом, який міститься в матеріалах вищевказаної справи, таймкод 0:00:00, вбачається, що перебуваючи поза межами транспортного засобу NISSAN LEAF державний номерний знак НОМЕР_1 , у ОСОБА_1 працівником поліції було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя.
Водночас, з дослідженого відеозапису, суд не може достовірно зробити висновок про ознаки знаходження ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, вказані у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки не є фахівцем у галузі медицини.
Суд констатує той факт, що на відеозапису зафіксована обстановка, що унеможливлює іншого, суб'єктивного трактування, окрім того, що було зафіксовано на відеозаписі.
При цьому, суду не було надано працівниками поліції інших доказів, які встановлюють ознаки, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо «зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці» у ОСОБА_1 .
Окрім цього, суд зауважує, ознаки, які були встановлені працівниками поліції є такими, що можливо встановити візуально, як ознаки сп'яніння, за допомогою дослідження відеозапису, проте, працівниками поліції не було надано суду можливості виявити їх та встановити наявність у ОСОБА_1 зазначених у протоколі ознак, враховуючи згаданий відеозапис.
У зв'язку із чим, суд вважає наявність ознак алкогольного сп'яніння, а саме: «зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці», що будо визначено працівником поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 такими, що не знаходять свого жодного підтвердження під час дослідження у судовому засіданні відеозапису та письмових доказів.
Попри вищезазначене, суд зауважує, що не можливо встановити, що працівники поліції мали підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також, під час дослідження відеозапису, суд вважає, що працівниками поліції було повністю порушено процедуру проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, та водночас, було порушено законне право ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Так, згідно із п.12 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно із відеозаписом, працівником поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, відповідно до таймкоду 0:19:30 та на пряме питання працівника поліції до останнього щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, останній відповів «завжди готовий», тобто погодився на огляд на стан сп'яніння.
Далі, ОСОБА_1 уточнив, чи дійсно є наявні підстави проходження огляду на стан сп'яніння, проте, відповідно до відеозапису жодного разу не відмовлявся від такого огляду.
Також, суд звертає увагу, що останній не сперечався із працівником поліції, лише не погоджувався із самим фактом перебування у стані наркотичного сп'яніння.
На переконання суду, факт відмови, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком штучно створених умов працівниками поліції для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду, що відповідно до вищевказаного відеозапису, немає взагалі ніякого відношення до реальних обставин, які були зафіксовані на технічні засоби, бодікамери поліцейських.
Крім того, дії працівників поліції були направленні на фіксування можливого іншого правопорушення, та були явно зацікавлені у цьому.
Також суд звертає увагу, що окрім вищезазначеного питання працівника поліції та погодження ОСОБА_1 із проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, в продовж усього відео, працівник поліції взагалі більше не поверталась до виконання вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Тобто, працівниками поліції було надано відеозапис, відповідно до якого наявно факт погодження ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, проте, самого огляду зафіксовано не було, як не було надано висновок медичного закладу, приймаючи до уваги погодження водія з оглядом, після чого ОСОБА_1 повинен був працівниками поліції обов'язково доставлений до відповідного медичного закладку охорони здоров'я, з метою огляду встановлення наявності чи відсутності у водія стану сп'яніння.
Відповідно до п. 14, 15 Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду.
Водночас, відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вищезазначений висновок медичного огляду відсутній.
На переконання суду, працівниками поліції було грубо порушено право ОСОБА_1 на захист, та не надано можливості пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, який міг бути спростований або підтверджений висновком медичного закладку охорони здоров'я, що вочевидь свідчить про зацікавленість працівників поліції притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
При цьому, відеозаписом не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 про проходження медичного огляду. Тому складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є грубим порушенням вищезазначеної Інструкції та не відповідає вимогам ч.1 ст. 251 КУпАП.
Крім того, відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Як вбачається з матеріалів справи, відеозапис, який міститься на DVD-диску є вочевидь змонтованими та є не повним.
Так як було вже згадано, відеофайл, який міститься в матеріалах зазначеної справи, починається з перебування працівників поліції вже біля транспортного засобу NISSAN LEAF державний номерний знак НОМЕР_1 , який розташований без руху.
На переконання суду вказаний запис не можна прийняти як належний та допустимий доказ.
Окремо, суд зазначає, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Досліджуючи наданий відеозапис правопорушення, що є додатком до протоколу, встановлено, що фіксування проводилось на камеру, яка закріплена на форменому одязі поліцейського, за допомогою спеціальних технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.
Водночас, суд зазначає, що під час обставин, які були викладені про протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , та які мали місце 18.10.2025 року, використовувалася лише 1 бодікамера працівника поліції, при цьому, на відеозаписі чітко можливо встановити, що поруч було ще два працівника поліції, на форменому одязі яких були встановлені бодікамери.
Проте, до суду було подано лише один відеозапис працівника поліції, який містить в собі факти монтування, нарізки відеозапису, що унеможливлює повне, всебічне дослідження встановити фактів та обставин, які мали місце 18.10.2025.
При цьому, відповідно до вищезазначеного відеозапису, ОСОБА_1 жодного разу не було ознайомлено із його правами та обов'язками, правом на захист, із положеннями ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Тобто, норма закону прямо зазначає на процедуру проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння після встановлення ознак сп'яніння. При цьому, огляд на стан сп'яніння, який проводиться з порушенням процедури проходження огляду, не може вважатись як належний та допустимий доказ.
Суд вважає, що працівниками поліції було порушено ст. 63 Конституції України, а саме право на захист, та порушено принципи презумпції невинуватості.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
У зв'язку із чим, суд вважає, що уповноваженими особами було порушено Інструкції та правові норми КУпАП у частині проходження огляду водієм на стан сп'яніння та встановлення такого стану працівниками поліції.
При цьому, на думку суду, такі дії працівників поліції суперечать Конституції України та п.2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про національну поліції».
Відсутність необхідних відомостей не дозволяє суду всебічно, повно й об'єктивно досліджувати обставини справи і винести постанову в точній відповідності з законом, тим самим порушуються положення ст.ст. 7, 245, 251, 252 КУпАП.
Таким чином, уповноважений працівник поліції при оформленні матеріалу про вчинення адміністративного правопорушення не долучив до протоколу про адміністративне правопорушення інші докази на підтвердження обставин, зазначених у протоколі.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Більш того, у згаданому протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції викладено обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та в протоколі вказано (дослівно, мовою оригіналу), «…як від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України - відмова особи, яка керувала ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських…», що не відповідає формулюванню ні п. 2.5 ПДР України, в якому законодавець зазначив:
«2.5. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ні ч. 1ст. 130 КУпАП, в якій зазначено про «…відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції…».
Тобто, висновок щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 та об'єктивної сторони правопорушення, працівником поліції викладено не у відповідності з нормами права, а суд не має повноважень щодо зміни протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки здійснює судовий розгляд виключно в межах формулювання протоколу, не має повноважень вийти за межи формулювання, та обставини викласти іншим чином.
Також, у розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи - інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, в матеріалах цієї справи відсутні докази відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, тобто існують обґрунтовані підозри, що навіть попри наявності виявлених працівниками поліції дій водія, які свідчать про скоєння ним адміністративного правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП, останній міг продовжити свій рух.
Дані обставини не залишають у суду сумнівів в упередженості дій співробітників поліції, якими не було виконано вимог ст. 266 КУпАП, оскільки, всупереч тому, що спочатку у водія було встановлено наявність ознак сп'яніння, її все-одно не було відсторонено від керування, та не вилучено посвідчення водія.
Слід також враховувати, що є незрозумілим з яких саме підстав був зупинений водій ОСОБА_1 , що зазначені вст. 35 Закону України «Про національну поліцію», якими передбачено вичерпний перелік підстав зупинки транспортного засобу, а тому з огляду на вказане у суду не залишається сумнівів в суб'єктивності дій поліцейських.
За вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра.
Суддя: В.Л. Воробйов
04.12.2025