01 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 487/8724/18
провадження № 61-14054ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення та свідоцтв про право власності,
У грудні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа - ОСОБА_5 , про визнання незаконними та скасування рішення та свідоцтв про право власності.
Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 13 квітня 2020 року позов ОСОБА_4 задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29 червня 2004 року № 1080 в частині встановлення ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_1 .
Визнав недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серії НОМЕР_1 від 14 липня 2004 року видане на ім'я ОСОБА_5 .
Визнав недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 14 липня 2004 року видане на ім'я ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з указаним рішенням суду особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 30 вересня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2020 рокувсправі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення, свідоцтв про право власностізакрив.
06 листопада 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року в указаній справі, в якій просять скасувати вказані .
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження виходячи з наступного.
Частиною першою статті 17 ЦПК України та частиною першою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
У частині четвертій статті 389 ЦПК України передбачено, що особа, яка не брала участі в справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.
Аналіз касаційної скарги та тексти судових рішень у цій справі, які внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, свідчать про те, що участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не брали, рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.
Крім того, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2020 року не було предметом апеляційного перегляду по суті за апеляційною скаргою ОСОБА_1 як особи, яка не брала участі у справі, оскільки оскаржуваною ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року закрито апеляційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2020 року не може бути предметом касаційного оскарження до Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, заявникам необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги щодо оскарження рішення суду першої інстанції та викласти її з урахуванням статті 409 ЦПК України.
Також, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційній скарзі не вказали, які їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, порушені оскаржуваними ними судовими рішеннями у справі № 487/8724/18 та в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело, на їх думку, до ухвалення незаконного судового рішення.
У касаційній скарзі заявники не погоджуються з судовими рішеннями попередніх інстанцій та узагальнено зазначають про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема ОСОБА_1 не зазначає, в чому полягає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної ухвали суду про закриття апеляційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду апеляційної інстанції, вказаних у пункті 3 частини першої статті 389 цього Кодексу є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до абзацу 3 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Тому заявникам необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, що призвело до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення про закриття апеляційного провадження.
Також, касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції постановлено 30 вересня 2025 року, повний текст складено 02 жовтня 2025 року, касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку 06 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Касаційна скарга не містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповноважними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Таким чином, заявникам необхідно надіслати на адресу суду уточнену касаційну скаргу та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до акта від 10 листопада 2025 року № 904, складеного уповноваженими особами відділу опрацювання документів (канцелярія) управління забезпечення автоматизованого документообігу суду, під час розкриття конверта (пакета), отриманого поштою, було виявлено відсутність документа, зазначеного у додатках до касаційної скарги у справі № 487/8724/18, який надійшов від ОСОБА_1 , а саме: докази сплати судового збору.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою сплачується судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум на одну працездатну особу у 2025 році становить 3 028,00 грн.
Тому розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року становить 605,60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникам строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров