26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 641/2323/24
провадження № 61-6876св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року в складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду, у якому просив оголосити померлим громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті: село Орлянка Куп'янського району Харківської області.
На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що є сином військовослужбовця ОСОБА_2 , який з 24 січня 2023 року проходив військову службу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 12:00 год під час виконання бойового завдання неподалік села Орлянка Куп'янського району Харківської області солдат ОСОБА_2 отримав поранення, від яких одразу загинув, що підтверджується відповідним актом службового розслідування, проведеним за фактом зникнення солдата ОСОБА_2 .
Однак, у зв'язку з відсутністю доступу до тіла та неможливістю здійснення евакуації солдата ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», його визнано таким, що зник безвісти.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 зареєстрований як зниклий безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2, місцем зникнення є: село Орлянка Куп'янського району Харківської області.
У зв'язку з тим, що його батько відсутній в місті його постійного проживання, а також відсутні відомості про місце його перебування протягом шести місяців з моменту, коли він пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, просив заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.
На території, яка є місцем зникнення безвісти ОСОБА_2 , активні бойові дії ще не завершені та така територія є тимчасово окупованою територією України.
Тому, враховуючи також відсутність достовірних та беззаперечних доказів загибелі ОСОБА_2 ,заява про оголошення його померлим є передчасною.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 рокускасовано та ухвалено нове рішення.
Встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 за обставин виконання бойового завдання поблизу села Орлянка Куп'янського району Харківської області. Датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: село Орлянка Куп'янського району Харківської області.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявник надав належні та допустимі докази, які узгоджуються між собою, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2025 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що заявник звернувся до суду із заявою про оголошення особи померлою, а не із заявою про встановлення факту смерті особи.
Не звернув уваги на те, що звернення заявника до суду з цією заявою є передчасним, оскільки воєнні дії на території України тривають. Відповідно відлік шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, ще не розпочався.
Не дослідив матеріали справи, які не містять документів, які б підтверджували факт загибелі військовослужбовця.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
24 січня 2023 року ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до акта службового розслідування, проведеного заступником командира з морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 за фактом зникнення ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 , у ході розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 орієнтовно о 12:05 год один із ворожих снарядів влучив по укріпленню, у якому знаходились солдат ОСОБА_2 та сержант ОСОБА_4 , у результаті чого сержант ОСОБА_4 отримав поранення у руку й ногу, а солдат ОСОБА_2 отримав поранення, від яких одразу загинув. Обставини загибелі солдата ОСОБА_2 підтверджує сержант ОСОБА_4 .
Тіло солдата ОСОБА_2 залишилось в районі позиції неподалік населеного пункту Орлянка Куп'янського району Харківської області, у безпосередній близькості від зайнятих формуваннями російської федерації позиціях, що унеможливлює здійснити евакуацію тіла.
За результатами службового розслідування визнано, що солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 безвісти зник в ході бойових дій під час виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 зник безвісти.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою (частина першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть, зокрема:
встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
Статтею 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Отже, оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним є звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України).
Частиною третьою статті 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Звертаючись з цією заявою до суду, ОСОБА_1 просив оголосити померлим його батька - ОСОБА_2 , визнавши датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцемсмерті: село Орлянка Куп'янського району Харківської області, з метою видачі відповідного свідоцтва про смерть.
Як на підставу вимог заяви заявник посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько зник безвісти в ході бойових дій під час виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини неподалік населеного пункту Орлянка Куп'янського району Харківської області за обставин, які дають підставу припускати його загибель.
Ухвалюючи рішення у справі про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що заявник звернувся до суду із заявою про оголошення особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи, при цьому посилань на докази, які б достовірно свідчили про смерть ОСОБА_2 в заяві немає і матеріали справи таких доказів не містять, внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про задоволення заяви.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справи докази.
З огляду на викладене, оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить врахувати вищенаведенета ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року скасувати, справити направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов