Справа № 991/12476/25
Провадження 1-кс/991/12570/25
03 грудня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника скаржника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу ОСОБА_4
на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після отримання заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення,
1. Стислий опис судового провадження.
02.12.2025 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_4 (далі - скаржник) на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким 03.12.2025 здійснено судовий розгляд скарги.
2. Короткий виклад скарги і позицій учасників судового провадження.
2.1. Скаржник у скарзі просив: «Зобов'язати відповідальну особу Національного антикорупційного бюро України, уповноважену на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, невідкладно зареєструвати подану мною - ОСОБА_4 , заяву про вчинене суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 (відрядженою до Дніпровського апеляційного суду) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 191 Кримінального кодексу України (вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану) до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати за цією заявою досудове розслідування у формі досудового слідства. Прошу розглянути цю скаргу без моєї присутності.»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «20.11.2025 я звернувся до відповідальної особи Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, із заявою про вчинення суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 (відрядженою до Дніпровського апеляційного суду) кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України (розкрадання державного майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану). Заява була мною надіслана на адресу Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) рекомендованим поштовим відправленням №5140030357080 та вручена адресату 25.11.2025.
Згідно із заявою:
Кримінальне правопорушення, вчинене суддею ОСОБА_5 , полягає в отриманні нею неправомірної вигоди під час її перебування на посаді судді апеляційного суду всупереч закону та остаточного рішення суду за період з 01.12.2022 по 25.02.2025 та під час її перебування на почесній суддівській пенсії за період з 26.02.2025 по даний час.
Предметом злочину є неправомірна вигода у вигляді заробітної плати та пенсії з державного бюджету, які ОСОБА_5 (за сприяння членів ВРП) привласнювала спочатку перебуваючи на посаді судді апеляційного суду без законних на те підстав, а потім перебуваючи на пенсії із не законним отриманням різного роду суддівських пільг (адже вона з 01.12.2022 мала бути рішенням ВРП звільненою з посади судді згідно остаточного рішення суду як така, що не відповідає посаді судді апеляційного суду). Грошові кошти - це різновид майна відповідно до глави 13 Цивільного кодексу України. Цю правову позицію підтверджено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.08.2025 у справі №759/22148/24.
Об'єктивна сторона цього злочину: ОСОБА_5 отримувала неправомірну вигоду з 01.12.2022, оскільки перебувала на посаді судді апеляційного суду без законних на те підстав (щодо неї рішення ВККСУ від 25.10.2018 за №1871/ко-18 не скасовано і є чинним до цього часу), а також всупереч остаточному рішенню суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.12.2022 по справі №9901/926/18).
Суб'єктивна сторона цього злочину: ОСОБА_5 усвідомлювала незаконність свого перебування на посаді судді апеляційного суду та мала свідоме бажання отримувати неправомірну вигоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.480 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) якщо кримінальне правопорушення вчинено суддею - має застосовуватись особливий порядок кримінального провадження. Відповідно до ч.5 ст.216 КПК, досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України, мають здійснювати детективи Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ).
Повідомляю про події та обставини, в результаті яких суддею ОСОБА_5 було вчинено злочин:
- 25.10.2018 Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі ВККСУ) рішенням №1871/ко-18 визнала суддю апеляційного суду ОСОБА_5 такою, що не відповідає займаній посаді через низький показник її доброчесності;
- 24.11.2018 ОСОБА_5 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі КАС) з позовною заявою про визнання протиправними дій та скасування рішення ВККСУ від 25 жовтня 2018 року №1871/ко-18;
- 30.11.2018 за позовом ОСОБА_5 КАС відкрив провадження у справі №9901/926/18;
- 20.07.2021 (тобто, після майже 3 років бездіяльності) Вища рада правосуддя (далі ВРП) відреагувала на рішення ВККСУ і своїм рішенням за №1613/0/15-21 відмовила у задоволенні подання ВККСУ на звільнення судді ОСОБА_5 .. Але процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККСУ) і застосування наслідків (рішення ВРП) - є стадіями єдиного провадження і мали позивачем (суддею ОСОБА_5 ) оскаржуватись одночасно, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (далі ВП ВС), яка наведена, зокрема, у постанові від 18.11.2020 (справа N? 9901/578/18). Таким чином, факти свідчать про те, що ВРП майже 3 роки ігнорувала правову позицію ВП ВС. Далі суддя ОСОБА_5 мала можливість оскаржити це рішення ВРП разом із рішенням ВККСУ у провадженні КАС по справі №9901/926/18, але вона також проігнорувала правову позицію Великої Палати Верховного Суду;
- 04.08.2022 КАС вирішив (рішення у справі №9901/926/18, адміністративне провадження N? П/9901/926/18): ОСОБА_5 щодо дій та рішення ВККСУ "у задоволенні адміністративного позову до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю";
- 01.12.2022 Велика Палата Верховного Суду своєю постановою по справі №9901/926/18 апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишила без задоволення: "Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає". Тобто, з 01.12.2022 суддя ОСОБА_5 мала бути звільнена з посади судді апеляційного суду на підставі остаточного рішення Великої Палати Верховного Суду, яким констатовано її невідповідність посаді судді апеляційного суду згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Але суддя ОСОБА_5 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, не виконала вимоги закону відповідно до остаточного рішення суду. Що призвело до привласнення ОСОБА_5 кількох мільйонів грн. бюджетних коштів у вигляді виплаченого їй посадового окладу судді апеляційного суду за період з 01.12.2022 по 25.02.2025 (станом на березень 2025 року повідомлялося, що посадовий оклад судді апеляційного суду складає 115610 гри.); Також не виконали вимоги закону та остаточне рішення суду і члени ВРП. Адже 01.12.2022 члени ВРП зобов?язані були привести своє рішення за N? 1613/0/15-21 від 20.07.2021 у відповідність до остаточного судового рішення Великої Палати Верховного Суду та вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Вони достеменно знали про незаконність перебування ОСОБА_5 на посаді судді апеляційного суду, але не виконали свій обов?язок керуватись законом та остаточним рішенням суду. Чим свідомо сприяли злочину. Встановити, чи отримували члени ВРП неправомірну вигоду від ОСОБА_5 , або ж сприяли скоєнню ОСОБА_5 злочину через службове недбальство - має детектив у ході досудового розслідування по кримінальному провадженню, у якому суб?єктом злочину є ОСОБА_6 ;
- 04.04.2024 ВРП рішенням за №1019/0/15-24 відрядила не доброчесну ОСОБА_5 до Дніпровського апеляційного суду ще на один рік здійснювати "правосуддя";
- 02.10.2024 у ВРП була зареєстрована під N? Т-2306/2/7-24 дисциплінарна скарга, подана ОСОБА_4 щодо істотних дисциплінарних проступків судді Апеляційного суду Дніпропетровської області (відрядженої до Дніпровського апеляційного суду) ОСОБА_7 . Розгляд скарги був доручений члену ВРП ОСОБА_8 ;
- 02.01.2025 дисциплінарна скарга ОСОБА_4 була передана для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору ВРП ОСОБА_9 ;
- 25.02.2025 Вища рада правосуддя рішенням за №315/0/15-25 звільнила ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням нею заяви про відставку.
- 27.02.2025 дисциплінарний інспектор ВРП ОСОБА_9 ухвалив (ухвала №1021/0/18-25): дисциплінарну скаргу ОСОБА_10 стосовно судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.44 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", оскільки "у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені".
Хочу зауважити, що член ВРП ОСОБА_8 та дисциплінарний інспектор ВРП ОСОБА_9 достеменно знали про незаконність перебування ОСОБА_5 на посаді судді апеляційного суду. Про умисність їх дій та бездіяльності свідчить ігнорування ними мого звернення від 28.09.2024, вхідний № Т-23 06/1/7-24 від 02.10.2024 (поданого мною разом із дисциплінарною скаргою), у якому була моя вимога про звільнення судді ОСОБА_5 на підставі остаточного рішення Великої Палати Верховного Суду про її невідповідність посаді судді апеляційного суду згідно ч.І ст.28 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Але зазначені посадові особи ВРП не виконали свій обов'язок керуватись законом у частині вчасного розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_4 від 02.10.2024 за № Т-2306/2/7-24 щодо істотних дисциплінарних проступків судді ОСОБА_5 та незаконності перебування ОСОБА_5 на посаді судді апеляційного суду. Чим свідомо сприяли злочину. Встановити, чи отримували ОСОБА_8 та ОСОБА_9 неправомірну вигоду від ОСОБА_5 , або ж сприяли скоєнню ОСОБА_5 злочину через службове недбальство - має детектив у ході досудового розслідування кримінального провадження, у якому суб'єктом злочину є ОСОБА_5 .
Цим кримінальним правопорушенням мені була завдана та продовжує завдаватися моральна та майнова шкода, яка полягає в наступному.
Моральна шкода була завдана мені і продовжує завдаватись внаслідок того, що: - суддя ОСОБА_5 була головуючою у колегії суддів, яка винесла постанову Дніпровського апеляційного суду від 16.03.2023 р. по цивільній справі № 185/6379/21 перебуваючи на посаді судді апеляційного суду всупереч закону (маючи не скасоване рішення ВККСУ про визнання у неї низького показника доброчесності) та всупереч остаточному судовому рішенню Великої Палати Верховного Суду від 01.12.2022. Тобто, рішення суду "іменем України" щодо мого позову ухвалювала не доброчесна особа, щодо якої існує не скасований судом акт державного органу З (ВККСУ), що констатує невідповідність ОСОБА_5 посаді судді апеляційного суду; - при розгляді справи #185/6379/21 "суддя" ОСОБА_5 допустила істотні дисциплінарні проступки, передбачені п.п.іб, 1г, 3, 4, 8 ст.106 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", які були мною оскаржені до ВРП, але були там умисно проігноровані членом ВРП ОСОБА_8 та дисциплінарним інспектором ВРП ОСОБА_9 ; -наслідком злочину, скоєного ОСОБА_5 , зокрема стало і те, що роботодавець до цього часу утримує мене (вже 69-річного пенсіонера) проти моєї волі на роботі без жодної оплати вже шостий рік. А моя касаційна скарга щодо ухваленої цією "суддею" постанови Дніпровського апеляційного суду від 16.03.2023 р. перебуває на розгляді касаційної інстанції вже третій рік.
Щодо матеріальної шкоди:
- ОСОБА_5 , не маючи законних підстав перебувати на посаді судді апеляційного суду, 16.03.2023 втрутилась у процес здійснення правосуддя іншими суддями по іншій справі № 185/2715/19, рішення по якій набрало законної сили 13.08.2020. Вона умисно і без жодної мотивації скасувала передбачений законом обов'язок роботодавця сплатити ЄСВ за період мого вимушеного прогулу з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року згідно рішення суду. Зменшення мого страхового стажу призвело до зменшення розміру моєї пенсії, яку я мав отримувати з 12.02.2020 року; - остаточна сума завданої мені матеріальної шкоди внаслідок скоєного ОСОБА_5 злочину буде порахована мною після завершення розгляду Верховним Судом моєї касаційної скарги по цивільній справі № 185/6379/21.
Станом на 28.11.2025 вимоги ст.214 КПК відповідальною особою Національного антикорупційного бюро України, уповноваженою на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення - не виконані, відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені, досудове розслідування у відношенні посадових осіб, які були зазначені у моїй заяві, не розпочато, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань заявнику не наданий.» із доданими до скарги таким: 1. оригінал фіскального чека Укрпошти до поштового відправлення №5140030357080; 2. копія заяви від 20.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення; паспорта (стор. 1, 2, 3, 11) та ІПН заявника; 4. копія цієї скарги від 28.11.2025. (для детектива та/або прокурора).
2.2. В судове засідання попри здійснений належним чином виклик скаржник не прибув, не надіславши з цього приводу будь-яких заяв. З метою дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд без участі скаржника, про що такий просив у скарзі. Відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Представник НАБУ як органу досудового розслідування, гіпотетична бездіяльність якого оскаржувалось, попри належним чином повідомлення про судове засідання, в таке не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об'єкт; 2) об'єктивна сторона; 3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі №556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов'язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 21.11.2025 поштовим відправленням №5140030357080 скаржник направив до НАБУ заяву повідомлення про кримінальне правопорушення, яка отримано 25.11.2025, відтак строк на подання відповідної скарги скаржником відраховується з 26.11.2025 та відповідно спливав 05.12.2025, тобто формально дотримано визначений строк на подання скарги.
3.4. Норми, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Водночас слідчий суддя бере до уваги правову позицію, викладену в ухвалі від 14.12.2021 ККС ВС в справі №991/4989/21, а саме, що «Законодавець не ототожнює підслідність НАБУ і підсудність Вищого антикорупційного суду», тобто здійснення НАБУ досудового розслідування не означає автоматичної підсудності будь-якої справи ВАКС.
3.5. Скаржник надсилав до НАБУ заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статті 191 КК, яке формально належить до корупційних кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ та предметно підсудних ВАКС.
Частина 2 статті 191 КК передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Об'єктом цього злочину є відносини власності. Об'єктивна сторона: привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Суб'єктом є тільки службова особа. Суб'єктивна сторона передбачає прямий умисел і корисливий мотив - одержання матеріальних благ для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Частина 5 статті 191 передбачає такі кваліфікуючі ознаки - вчинення у особливо великих розмірах або організованою групою.
Тобто з об'єктивної сторони стаття 191 КК передбачає три різні форми вчинення злочину: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Привласнення - це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі. Розтрата - це незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачання майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо). Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Специфіка статті 191 КК полягає в тому, що майно, яким особа заволодіває, не ввірене їй, не перебуває в її безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном. Зловживання службовим становищем - це спосіб заволодіння майном. Це означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна.
Проте зі змісту заяви і скарги вбачається, що ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК, скаржник обґрунтовував винятково суб'єктивною незгодою із перебуванням певної судді на посаді та ухваленим нею рішенням в справі, де скаржник брав участь. що само по собі аж ніяк не свідчить про вчинення кримінальних правопорушень, й вочевидь має на меті помсту судді.
Ба більше, заява до НАБУ і скарга містять винятково суб'єктивні неспроможні твердження, оскільки скаржником не наведено жодних конкретних відомостей про вчинення злочинних діянь суддею з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи інших осіб або про заподіяння такими діяннями істотної шкоди або тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам осіб, зокрема й самого скаржника.
Відтак у заяві до НАБУ про вчинення кримінального правопорушення відсутні об'єктивні вагомі ознаки вчинення будь-яких кримінальних правопорушень. доводи скаржника не є достатніми для такого висновку, не потребують перевірки засобами кримінального процесу, а тому такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Ба більше, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Окрім того, згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (далі - НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Відповідно до чинного пункту 3 частини 3 статті 216 КПК, детективи органів Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від однієї тисячі до п'яти тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.
Враховуючи вищенаведене, статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК, залежно від встановленого законом на час вчинення такого кримінального правопорушення конкретного розміру його предмета або завданої ним шкоди, а саме - НП (розмір предмета або завданої шкоди до 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), БЕБУ (розмір предмета або завданої шкоди 1000-5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), НАБУ (розмір предмета або завданої шкоди понад 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Відтак підслідність кримінальних проваджень НАБУ та відповідно можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 191 КК, окрім іншого, обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення або розміром завданої ним шкоди, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування такого розміру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень.
Отже, розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК, або розміру завданої ним шкоди, для можливості кваліфікації діяння як кримінального правопорушення для підслідності НАБУ, а також здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС, у 2025 році в будь-якому разі повинен становити не менше 15 140 000 грн. (3028 грн. х 5000).
Однак в заяві скаржника до НАБУ і скарзі відсутній будь-який фактичний розмір нібито завданої шкоди,
Таким чином, зі змісту скарги не вбачається будь-якої ознаки підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1».
Відтак розгляд судом (зокрема ВАКС) справ, які не належать до його підсудності, суперечитиме припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
3.6. Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що звернення з необґрунтованими заявами про гіпотетичне вчинення кримінального правопорушення суддями є порушенням конституційних гарантів незалежності суддів, яка є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об'єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів. Гарантії незалежності суддів - це передбачені належні засоби мінімізації та усунення негативних впливів на суддів під час відправлення ними правосуддя, спрямовані на ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Конституційний Суд України (КСУ) у рішенні від 01.12.2004 №19-рп/2004 в справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин 1,2 статті 126 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно - правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Також, частиною 1 статті 376 КК передбачено кримінальна відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, та частиною 2 статті 376 передбачені кваліфікуючі ознаки - перешкоди запобіганню кримінальному правопорушенню чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, - що карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3.7. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що зі змісту заяви скаржника до НАБУ про вчинення кримінального правопорушення та з наявних матеріалів не вбачається жодних об'єктивних обставин вчинення будь-яких кримінальних правопорушень.
Таким чином, скаржником не доведено обов'язок посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень та як наслідок їх бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за наслідками надходження заяви про кримінальні правопорушення, й тому в задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись статтями 33-1, 216, 303-309, 369-372, 532 КПК суд
Відмовити в задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п'яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 03.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ___________