03 грудня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/1989/24
Провадження № 22-ц/821/2073/25
категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Дарморос Катерина Олександрівна,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа: Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року (постановлену в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Гудзенко В.Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства,-
Короткий зміст вимог
01 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа: Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства.
В обгрунтування позову зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
У вказаному свідоцтві батьками зазначено: матір'ю - ОСОБА_3 , а батьком - ОСОБА_4 , запис про батька зроблений зі слів матері.
Вказує, що у період з 1998 по 2003 роки її мати та відповідач по справі проживали як сім'я без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , проте з травня 2003 року переїхала проживати за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі наведеного, просила суд визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_1 , внести зміни до актового запису про народження, зазначивши батьком ОСОБА_2 .
04 серпня 2025 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дарморос К.О. подали до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на негативну поведінку відповідача стосовно позивача, вважаючи, що відсутні підстави для визнання його батьком.
29 вересня 2025 року ОСОБА_2 подав до суду заперечення проти клопотання позивача про залишення позову без розгляду, в якому просив у клопотанні сторони позивача про залишення позову без розгляду - відмовити та продовжити розгляд позовної заяви по суті.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства - залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач на власний розсуд розпорядився своїм процесуальним правом, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 15 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , вважаючи, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, просив ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року скасувати.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд порушив його права, не вирішивши подане ним клопотання про витребування доказів.
Також вказує, що судом порушено ст. 47 ЦПК України і не встановлено дієздатність ОСОБА_1 з огляду на наявність в неї інвалідності 1 групи з дитинства внаслідок психічного розладу та не залучено її законного представника як того вимагає ст. 63 ЦПК України.
Також посилається на порушення судом строків підготовчого провадження, які значно перевищують встановлені ч. 3 ст. 189 ЦПК України 60 днів з дня відкриття провадження.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає, що суд прийняв упереджене рішення, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про особисту присутність у судовому засіданні позивача, про витребування доказів, про проведення судово-психіатричної експертизи.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 05 листопада 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Дарморос К.О., вважаючи, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року розгляд справи призначено на 03 грудня 2025 року на 16:30 год.
22 жовтня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло доповнення до апеляційної скарги на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року, в якому просить долучити викладені доповнення до апеляційної скарги від 15.10.2025.
20 листопада 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло доповнення до апеляційної скарги на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року, в якому просив долучити викладені доповнення до апеляційної скарги від 15.10.2025, скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.10.2025, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку, суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Зі змісту статей 352 та 364 ЦПК України убачається принцип одинарного апеляційного оскарження, який допускає виключення у спосіб подання доповнень до апеляційної скарги та у строки, що відведені на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Згідно частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області прийнята 02 жовтня 2025 року. копію вказаної ухвали скаржником отримано 02 жовтня 2025 року, що підтверджується розпискою. Днем в межах визначеного п'ятнадцятиденного строку з моменту прийняття ухвали є 17 жовтня 2025 року.
При цьому, як ст. 354 ЦПК України, так і ст. 364 ЦПК України не передбачено права суду апеляційної інстанції вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на доповнення до апеляційної скарги, який є преклюзивним, а тому відповідні доповнення, подані після визначеного законом строку, не приймаються до розгляду та повертаються заявникові.
Отже, оскільки доповнення до апеляційної скарги подані до суду апеляційної інстанції, 18.11.2025 через засоби поштового зв'язку, які надійшли до суду 20.11.2025, тобто з пропуском установленого законом строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року підлягає поверненню.
Крім того, колегія суддів зауважує, що копія доповнення до апеляційної скарги від 20.10.2025, не були направлені іншим учасникам справи, а тому вказані доповнення до апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не враховує.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, залишення позову (заяви) без розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, посилаючись на п.5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, виходив із того, що позивач скористався своїм процесуальним правом на подачу заяви про залишення позову без розгляду, яке є абсолютним, та дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по наступних підставах.
Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положеннями ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ст.ст. 43, 49 ЦПК України, і повинні здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 257 ЦПК України містить виключний перелік підстав для залишення позову без розгляду і такий перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Суд зобов'язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №548/2531/18 (провадження № 61-2228св20), від 29 червня 2021 року у справі №505/3083/13-ц (провадження № 61-4773св19), від 04 квітня 2022 року у справі №441/1609/19 (провадження № 61-20050св21).
Враховуючи той факт, що із даним позовом звернулась ОСОБА_1 , якій належить право до початку розгляду справи по суті подати заяву про залишення позову без розгляду, що не порушує права та інтереси відповідача та третіх осіб, суд обгрунтовано залишив поданий ОСОБА_1 позов без розгляду відповідно до п.5.ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Є необгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що суд порушив його права, не вирішивши подане ним клопотання про витребування доказів, оскільки вказане клопотання було подано відповідачем після подачі стороною позивача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, тому відсутні підстави для розгляду будь-яких клопотань, що стосуються вирішення спору по суті.
Звернення позивача до суду із заявою про залишення позову без розгляду робить неможливим вирішення спору, навіть якщо на цьому наполягає відповідач.
Також колегією суддів не беруться до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що судом порушено ст. 47 ЦПК України і не встановлено дієздатність ОСОБА_1 з огляду на наявність в неї інвалідності І групи з дитинства внаслідок психічного розладу та не залучено її законного представника, як того вимагає ст. 63 ЦПК України, оскільки предметом даного спору є визнання батьківства, а не визнання особи недієздатною або призначення їй опікуна. Крім того, інтереси позивача ОСОБА_1 представляв адвокат, який уповноважений на здійснення представництва її інтересів у суді.
Також неаргументованими є доводи скаржника щодо порушення судом строків підготовчого провадження, які значно перевищують встановлені ч. 3 ст. 189 ЦПК України 60 днів з дня відкриття провадження, оскільки з моменту винесення ухвали про відкриття провадження від 04.04.2024 у даній справі, сторонами заявлялись клопотання, зокрема, стороною позивача про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, на час проведення яких провадження у справі зупинялось, та які не були проведені у зв'язку з діями/бездіяльністю відповідача, що не свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко
/повний текст постанови суду виготовлений 04 грудня 2025 року/