03 грудня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/2938/25
Провадження № 22-ц/821/1727/25
Категорія: 331030000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Міністерства оборони України та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скіця Станіслава Миколайовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 ,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скіць С. М.звернувся до суду з заявою, в якій просив суд оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Черкаси, військовослужбовця, який загинув в зоні бойових дій, в населеному пункті м. Попасна, Луганської області, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, від дня набрання законної сили рішення суду.
Заяву мотивував тим, що ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 , з 02.06.2022 вважається таким, що зник безвісти під час збройного конфлікту в населеному пункті Попасна Луганської області, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2022 та на момент написання цієї заяви відомості про нього відсутні майже три роки.
03.06.2022 покійний брат заявника, ОСОБА_3 , звернувся до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення в якій йшлося про те, що він з 24.04.2022 втратив зв'язок з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовцем ТРО, 156 батальйону, другої роти, третього взводу, військової частини НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який перебував в м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області. Цього ж дня вищевказані відомості було внесено до ЄРДР за номером кримінального провадження № 12022250310001020.
Так, як брат заявника, ОСОБА_3 , загинув захищаючи території України від агресора, слідчим СУ ГУНП в Луганській області в порядку ч. 6 ст. 218 КПК України було направлено постанову про проведення слідчих (розшукових) дій на іншій території до СУ ГУНП в Черкаській області щодо прийняття заяви про залучення до кримінального провадження в якості потерпілого заявника ОСОБА_1 , вручення йому пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого та допиту в якості потерпілого.
Станом на момент подачі цієї заяви, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022250310001020 від 03.06.2022 відкрите та здійснюється групою слідчих слідчого управління ГУНП в Луганській області.
Зазначав, що оголошення ОСОБА_2 померлим йому необхідно для здійснення державної реєстрації його смерті та отримання свідоцтва про смерть, оскільки правова можливість отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця (відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022) виникає лише після державної реєстрації смерті, яка вимагає наявності судового рішення про оголошення особи померлою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2025 заяву ОСОБА_1 задоволено.
Оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, - померлим за обставин безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України у складі військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Датою смерті вважати - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - місто Попасна, Сєвєродонецький район, Луганська область, Україна.
Судом зазначено, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Згідно із цим нормативним актом датою виникнення можливих бойових дій на території Попаснянської міської територіальної громади є 24.02.2022, датою припинення можливості бойових дій - 07.05.2022 та з 07.05.2022 ця територія є тимчасово окупованою російською федерацією.
З урахуванням наведеного, строк для звернення до суду має відраховуватися із цієї дати (07.05.2022), що під час звернення до суду заявником дотримано.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з існуванням обґрунтованого припущення щодо його смерті, тобто констатації високого ступеня ймовірності смерті в м. Попасна Луганської області під час виконання бойового завдання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 15.07.2025, представник ОСОБА_1 - адвокат Скіць С. М. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в такій редакції: «Датою смерті вважати - день набрання законної сили рішення суду, місцем смерті - м. Попасна, Сєвєродонецький район, Луганська область, Україна».
Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник у своїй заяві чітко та однозначно просив суд визначити дату смерті ОСОБА_2 - день набрання законної сили відповідного рішення суду.
Незважаючи на це, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, що суперечить основоположним засадам цивільного процесу та самостійно визначив дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В апеляційній скарзі зазначає, що зазначене рішення унеможливлює отримання скаржником грошової допомоги у зв'язку з загибеллю батька, а військова частина НОМЕР_1 змушена буде звертатись до скаржника і вимагати повернення коштів, які сплатила за час, коли його батько був зниклий безвісти (з квітня-травня 2022 року).
Вказує, що відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», звернення за одноразовою грошовою допомогою здійснюється протягом 3 років з дня смерті. Якщо датою смерті визначено 24.04.2022, цей строк спливає у квітні 2025 року.
Водночас, рішення суду було ухвалено лише у липні 2025 року. Таким чином, скаржник позбавляється можливості звернутись за виплатою у встановлений строк.
Вважає, що у такій ситуації суд має право обрати одну з двох передбачених законом альтернатив: визначити днем смерті день зникнення особи - за наявності достатніх доказів, що підтверджують її загибель саме в цей день; встановити днем смерті дату набрання законної сили судовим рішенням про оголошення особи померлою, якщо таких доказів немає.
14.08.2025, не погоджуючись з рішенням суду від 15.07.2025, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 15.07.2025 та прийняти нову постанову, якою у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 датою початку бойових дій та завершення бойових дій на території Попаснянської міської територіальної громади 24.02.2022 та 07.05.2022.
З 07.05.2025 територія Попаснянської міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією.
Скаржник зазначив, шо під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. Територія в районі населеного пункту Попасна Луганської області не була звільнена, на ній не проводились евакуаційні та оперативно-розшукові заходи, а також слідчі дії правоохоронних органів України.
Вказує, що заява про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасною.
Відзиви на апеляційні скарги на адресу Черкаського апеляційного суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.02.1985, актовий запис № 202, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 12).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 58 від 02.06.2022 «Про результати службового розслідування причин та умов факту зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » встановлено, що під час проведення службового розслідування підтверджено, що, зокрема, старший солдат ОСОБА_2 , відносно якого відсутні відомості про місце його перебування понад 15 днів, вважається зниклим безвісти під час збройного конфлікту в населеному пункті Попасна Луганської області, під час захисту Вітчизни. На підставі викладеного, службове розслідування, щодо встановлення причин і умов зниклого безвісти під час збройного конфлікту старшого стрільця 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти старшого солдата ОСОБА_2 вважати завершеним, а факт зникнення безвісти під час збройного конфлікту встановленим (а.с. 6).
За фактом зникнення ОСОБА_2 24.04.2022 в населеному пункті Попасна Сєвєвродонецького району Луганської області, 03.06.2022 зареєстровано кримінальне провадження № 12022250310001020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 5).
Відповідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 25.10.2024 (номер витягу: 20241025-2078) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій) (а.с. 15).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
02.12.2025 від представника ОСОБА_1 - адвоката Скіця С. М. надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції від 15.07.2025 відповідає не в повній мірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Пунктом 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України установлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
У відповідності до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
На цьому також наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20.
Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц, від 08.02.2024 у справі № 148/1207/22.
З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 в заяві вказує, що метою оголошення померлим його батька ОСОБА_2 є отримання свідоцтва про смерть та оформлення відповідних виплат, передбачених чинним законодавством України.
Звертаючись до суду із заявою, представник ОСОБА_1 - адвокат Скіць С. М. вказував, що ОСОБА_2 зник безвісти під час збройного конфлікту в населеному пункті Попасна Луганської області, а саме з 24.04.2022 з ним втрачено зв'язок та вже майже три роки відомості про нього відсутні.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 58 від 02.06.2022 «Про результати службового розслідування причин та умов факту зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » встановлено, що під час проведення службового розслідування підтверджено, що, зокрема, старший солдат ОСОБА_2 , відносно якого відсутні відомості про місце його перебування понад 15 днів, вважається зниклим безвісти під час збройного конфлікту в населеному пункті Попасна Луганської області, під час захисту Вітчизни. На підставі викладеного, службове розслідування, щодо встановлення причин і умов зниклого безвісти під час збройного конфлікту старшого стрільця 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти старшого солдата ОСОБА_2 вважати завершеним, а факт зникнення безвісти під час збройного конфлікту встановленим.
За змістом ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Приписи ч. 2 ст. 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
За змістом ст. 1 ЗУ «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII:
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Частина 2 ст. 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у ч. 2 ст. 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24).
У постанові від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.
Так, Попаснянська міська територіальна громада Сіверськодонецького районуЛуганської області з 24 лютого 2022 року по 07 травня 2022 року була територією бойових дій. З 07.05.2022 Попаснянська міська територіальна громада Сіверськодонецького районуЛуганської області належить до територій тимчасово окупованих російською федерацією.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою 07.04.2025. На момент звернення заявника до суду з такою заявою, так і на час постановлення судом першої інстанції рішення по суті сплинув шестимісячний строк, встановлений у ч. 2 ст. 46 ЦК України, а саме, як виснувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22, від дня закінчення бойових дій на території населеного пункту Попасна Луганської області.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що саме з 07.05.2022 має обраховуватися початок шестимісячного строку.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Проаналізувавши наявні докази у справі у їх сукупності та норми права, які регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
При цьому, задоволення заяви має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки необхідне для отримання соціальних гарантій, згідно із чинним законодавством України.
Отже, доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про те, що строк шість місяців, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.
Будь-яких доказів чи даних на підтвердження того, що ОСОБА_2 на час розгляду даної заяви є живим, як скаржником, так і іншими заінтересованими особами, до суду не надано.
При цьому, колегія суддів враховує, що відомості про місце перебування ОСОБА_2 , а також про те, що ОСОБА_2 протиправно позбавлений волі чи перебуває у полоні на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно встановив день вірогідної смерті ОСОБА_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК України, фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
В п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення», зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Враховуючи, що службовим розслідуванням причин та умов факту зникнення безвісти військовослужбовців, зокрема і ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_1 не встановлено конкретної дати, з якої можна встановити факт загибелі ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, в даному випадку, датою смерті - день набрання законної сили рішення суду.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Скіця С. М. щодо дати смерті ОСОБА_2 знайшли своє об'єктивне підтвердження за наслідками перегляду судового рішення, а тому апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Скіця С. М. підлягає до задоволення.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Міністерства оборони України не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Скіця С. М. підлягає задоволенню, відповідно рішення суду першої інстанції - зміні в частині дати та місця смерті ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скіця Станіслава Миколайовича - задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2025 року змінити в частині встановлення дати та місця смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Викласти третій абзац резолютивної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2025 року в такій редакції: «Датою смерті вважати - день набрання законної сили рішення суду, місцем смерті - місто Попасна, Сіверськодонецький район, Луганська область.».
В іншій частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 03 грудня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков