02 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 561/882/25
Провадження № 22-ц/4815/1375/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року у складі судді Світличного Р. В., ухвалене в селищі Зарічне,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1273-5875 від 17.09.2023 року в розмірі 22500,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4500,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 18000,00 гривень. Судові витрати у розмірі 2422,40 гривень, пов'язані з розглядом цієї позовної заяви, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача, та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача. Обґрунтовуючи вимоги товариство посилається на те, що 17 вересня 2023 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1273-5875, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4500,00 грн. на указаний ним банківський рахунок, строком кредитування 300 днів та сплатою відсотків зниженою ставкою 2,50%, стандартною ставкою 3,00%. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, а відповідач, неналежно виконуючи свої зобов'язання, кредитні кошти не повернув.
Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1273-5875 від 17.09.2023 року в розмірі 6075,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4500,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 1575,00 грн. та 645,05 грн. витрати по сплаті судового збору.
Вважаючи рішення суду незаконним в частині часткової відмови у стягненні заборгованості (відмови у нарахуванні та стягненні процентів за користування кредитом в строк договору, а саме 300 днів), ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не враховано, що відповідно до п. 4.12 Кредитного договору № 1273-5875 від 17.09.2023 року строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту на підставі Додаткової угоди не змінює строк кредитування. Дата повернення (виплати)кредиту 12.07.2024 року. Строк дії договору є рівним строку кредитування. Тобто, згідно п. 4.12 Кредитного договору визначено законне право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погодженому між сторонами, а саме, в межах 300 календарних днів (до 12.07.2024р. включно), що було здійснено ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Згідно п. 4.7 Кредитного договору - плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Вказує, що судом не враховано, що відповідно до п. 4.10 та п. 10.1 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення усієї суми кредиту, за наступними ставками: - стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом усього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою); - знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно, як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позивачем було надано повний розрахунок заборгованості, в якому Товариство здійснює лише нарахування по процентам (згідно п. 4.10 та 10.1 Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.12 Договору), що погоджений між сторонами. Вказує, що відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився з ними. Також вказує, що ніяких штрафних санкцій відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором не нараховувались, а лише здійснювалось нарахування процентів за користування кредитними коштами. Вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив лише частково позовні вимоги ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1273-5875 від 17.09.2023 року в розмірі 22500,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4500,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 18000,00 гривень. Судові витрати, пов'язані з розглядом цієї апеляційної скарги, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача, та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено: 17 вересня 2023 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1273-5875, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4500,00 грн. на указаний ним банківський рахунок зі сплатою відсотків за кожен день користування кредитом за зниженою ставкою 2,50%, за стандартною ставкою 3,00% (далі кредитний Договір).
Договір укладено та підписано в електронній формі, що відповідає вимогам ст. 6, 627 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами кредитного Договору ОСОБА_1 , отримавши кредит, зобов'язувався повернути кредитні кошти не пізніше останнього дня строку кредитування - 12.07.2024, сплатити нараховані відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному умовами договору.
Звертаючись до суду з позовом, ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вказувало, що ОСОБА_1 не повернув кредит у сумі 4500,00 гривень та не сплатив відсотки за користування кредитом, нараховані за період кредитування по 12.07.2024 в сумі 18000,00 гривень.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначив, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, при стягненні заявленої позивачем заборгованості, необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту та строк кредитування в 14 днів і це відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, з огляду на таке.
Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Норма статті 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону№ 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону№ 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону№ 675-VIII).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону№ 675-VIII; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною восьмою статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1273-5875 від 17 вересня 2023 року, укладений між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , відповідає вищевказаним вимогам законодавства.
У п. 4.12 Договору передбачено строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач був повністю ознайомлений з умовами запропонованої форми кредитного Договору, умови договору відповідали внутрішній волі відповідача до його підписання, оскільки інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.
Встановивши, що без повного ознайомлення позичальника з всіма умовами, кредитний Договір не міг бути укладений, апеляційний суд зауважує, що цей правочин укладений у відповідності до вимог законодавства, що регулює кредитні правовідносини. Відповідачем здійснені всі дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитного договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливим, а саме: без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між сторонами по справі не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).
Кредитний електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1273-5875 від 17 вересня 2023 року, укладений між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , є оспорюваний, жодна із сторін договору не ставила під сумнів його умови, всі пункти договору є чинними.
Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов'язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами нарахований позивачем у межах строку кредитування та на умовах, визначених договором.
Розрахунок заборгованості сумнівів у апеляційного суду не викликає та стороною відповідача не спростований.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Враховуючи те, що позов ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає до задоволення повністю, судові витрати, понесені останнім по сплаті судового збору, мають бути відшкодовані в повному обсязі відповідачем.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором 1273-5875 від 17 вересня 2023 року в розмірі 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) гривень, яка складається: прострочена заборгованість за кредитом - 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень; заборгованість за нарахованими процентами 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 6056(шість тисяч п'ятдесятшість) гривень витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 3 грудня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Хилевич С. В.