Житомирський апеляційний суд
Справа №292/1475/24 Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.
Категорія 68 Доповідач Талько О. Б.
04 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
за участю секретаря Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 292/1475/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виконання та утримання батьком неповнолітніх дітей без участі матері, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кутлиєва Батира Наркулийовича, на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гуц О.В.,
У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кутлиєв Б.Н., звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 28 жовтня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Червоноармійського районного управління юстиції в Житомирській області, актовий запис №53.
ОСОБА_2 звернулась до Червоноармійського районного суду Житомирської області з позовом про розірвання шлюбу, засідання по справі за № 292/1375/24 призначене на 10 грудня 2024 року на 10 год. 00 хв., позивач щодо розірвання шлюбу та задоволення позовних вимог не заперечує.
У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час є неповнолітніми.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом не проживають, не ведуть спільного господарства та у фактичних шлюбних відносинах не перебувають, так як ОСОБА_2 має намір переїхати за кордон для подальшого проживання та працевлаштування.
Спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час є неповнолітнім, проживає разом з батьком та перебуває на його повному утриманні та самостійному вихованні.
Старша неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в м. Києві в Національному авіаційному університеті та проживає в гуртожитку, а коли приїжджає додому, то проживає за місцем проживання батька.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 самостійно виховує дітей, необхідно підтвердити факт самостійного виховання та утримання батьком як основним та єдиним утримувачем неповнолітніх дітей без участі матері.
Встановлення факту визнання самостійного виховання та утримання батьком неповнолітніх сина та доньки без участі матері необхідно ОСОБА_1 , щоб мати можливість одноосібно звертатись до державних та освітніх закладів, від імені та в інтересах дітей, оскільки матір дитини має намір виїхати за межі України з метою працевлаштування.
Таким чином, просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Пулинського районного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кутлиєв Б.Н., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Зокрема, зазначає, що судом при прийнятті рішення не врахованого того факту, що чинним законодавством не передбачений інший порядок встановлення самостійного виховання дітей та вирішення спору про право неможливе.
Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.
Позивач вважає, що встановлення факту самостійного виховання дійсно має важливе значення, оскільки від цього залежить виникнення та можливість реалізації ряду його прав, а іншим способом підтвердити цей факт в конкретній справі неможливо, тому є підстави для задоволення його позову.
В даному випадку батьки дитини у зареєстрованому шлюбі не перебувають, однак це не може бути перешкодою у вирішенні питання про залишення проживання дитини з батьком чи матір'ю у разі відсутності у них спору з даного питання.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 28 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Червоноармійського районного управління юстиції Житомирської області, про що складено відповідний актовий запис №53, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.10.2006.
Згідно з копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 10.05.2007 року та серії НОМЕР_3 від 07.10.2014 року сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до реєстрів Пулинської територіальної громади №2024/013623280, № 2024/013623329 та № 2024/013625821 від 11.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
З реєстру Пулинської територіальної громади №2024/013535119 від 08.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована та фактично проживає по АДРЕСА_2 .
Служба у справах дітей Пулинської селищної ради у своєму повідомленні № 175 від 09.04.2025 року на адресу суду зазначає, що висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дітей надається з метою розв'язання спору між батьком та матір'ю. Такий спір між батьками відсутній, оскільки на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету в ході спілкування ОСОБА_1 виявив бажання ,щоб син ОСОБА_5 проживав з ним, мати дитини проти цього не заперечувала, тобто батьки дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх син.
Згідно із частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
В силу статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч.4 ст. 15 СК України). Так, відповідно до ст. 164 СК України, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 прийшов до висновку, що для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини. Встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем малолітнього сина може мати негативні наслідки як для матері дитини, так і для самої дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання й утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини (Верховний Суд, постанова від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини»
За змістом наведених роз'яснень факт одноосібного утримання і виховання одним із батьків дитини є обставиною, що доводиться у спорі між батьками про припинення певних прав та обов'язків іншого із батьків та покладення у зв'язку із цим на нього відповідальності, передбаченої законом.
Натомість із питанням про позбавлення батьківських прав відповідачки щодо дітей позивач до суду не звертався, доказів притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності щодо неналежного виконання нею материнських обов'язків суду також не надано. Отже, на підтвердження викладених у позові обставин щодо того, що відповідачка усунулась від виконання батьківських обов'язків, належних та допустимих доказів суду не надано.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні висновки по заявленим вимогам та навів мотивовані оцінки аргументів позивача, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справі доказів.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кутлиєва Батира Наркулийовича, залишити без задоволення, а рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року,- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 4 грудня 2025 року.